Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №689/2140/25 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2140/25

Провадження № 2-а/689/6/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Соловйова А.В.,

при секретарі Цмикайло Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Хворостовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У позовній заяві посилається на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., за те, що 22.01.2025 р. о 14:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 перебував у розшуку, у зв`язку із тим, що не прибув 22.01.2025 р. на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №1792280 направленій Укрпоштою, яку не отримав, повістка повернулася у зв`язку із відсутністю адресата, причин неявки не повідомив, чим порушив абз. 3 п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абз. 2 ч. ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пп. 2 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організацїї та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. В обґрунтування позову посилається на відсутність його вини, оскільки він не порушував законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військового обліку, дані оновив вчасно, поштового повідомлення про отримання повістки не отримував і від її отримання не відмовлявся. На момент направлення повістки мав наявну відстрочку від призову, а тому потреби в уточненні даних та потреби виклику його повісткою не було. Крім того, вважає, що в постанові не зазначено доказів його вини у вчинені вказаного адміністративного правопорушення, постанова підписана не уповноваженою особою, а тимчасово виконуючим обов`язки. Вважає порушеними строки притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 38 КУпАП.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з аналогічних мотивів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві просив розглянути справу без своєї участі.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач відповідно до військового квитка перебуває на військовому обліку, пройшов ВЛК, 11.10.2006 р. визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст.18 розладу хвороб (наказ МО України 1999 р. №207). 16.02.2016 р. визнаний обмежено-придатним і підлягає повторному медичному огляду 16.02.2021 р..

У відповідності до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2024 р. №733, позивач користується правом на відстрочку. Відповідно до витягу «Резерв+», позивачу надана відстрочки до завершення мобілізації.

30.09.2025 р. т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) полковником ОСОБА_2 була винесена постанова без серії №16377 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., за те, що 22.01.2025 р. о 14:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 перебував у розшуку, у зв`язку із тим, що не прибув 22.01.2025 р. на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №1792280 направленій Укрпоштою, яку не отримав, повістка повернулася у зв`язку із відсутністю адресата, причин неявки не повідомив, порушив абз. 3 п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абзацу 2 ч. ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пп. 2 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організацїї та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Посилання позивача на відсутність повноважень у т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 підписувати вказану постанову, не доведено жодними доказами та не ґрунтується на законодавстві, оскільки перебуваючи у статусі т.в.о. начальника відповідна посадова особа виконує функції начальника відповідного органу.

Позивач посилається на відсутність його вини, оскільки немає жодних доказів, які підтверджують його вину у вчинені вказаного адміністративного правопорушення. Зазначає, що законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військового обліку не порушував, оскільки дані оновлені вчасно, ВЛК пройшов, поштового повідомлення про отримання повістки не отримував, і від її отримання не відмовлявся.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

6 відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 08.01.2025 р. була сформована повістка №1792280 на ім`я позивача із вимогою з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.01.2025 р. о 14:00 год., яка у той же день була надіслана на адресу позивача рекомендованим листом. 27.01.2025 р. лист було повернуто відправнику із посиланням на причину: відсутність адресата за вказаною адресою.

Таким чином, позивач вважається таким, що був належно оповіщеним про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу. Та обставина, що позивач має відстрочку від мобілізації, пройшов ВЛК і вважає відсутньою потребу викликати його до ІНФОРМАЦІЯ_2 не звільняє його від обов`язку, передбаченого в ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Зазначеним спростовуються посилання позивача на відсутність його вини у вчиненні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення №16377 був складений 16.09.2025 р., з яким позивач був ознайомлений під розпису і надав письмове пояснення про те, що повістку він не отримав, а 30.09.2025 р. була винесена оскаржувана постанова.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Частиною дев`ятою цієї статті встановлено спеціальний строк притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП, який становить три місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Адміністративне стягнення на позивача було накладено 30.09.2025 р., тобто, поза межами строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП, перебіг якого почався з 28.01.2025 р. – дати наступної за днем отримання поштового повідомлення. П. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивач просить поновити строк на оскарження постанови як такий, що пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова датована 30.09.2025 р., однак винесена вона була за відсутності позивача та не містить відмітки про час та сам факт вручення йому постанови. Жодних доказів направлення копії постанови позивачу та дати її отримання ним в матеріалах справи немає. Оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав лише 21.11.2025 р., про що є відмітка у зазначеній постанові. З матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про зміст оскаржуваної постанови лише 21.11.2025 р..

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС, ч. 1 ст. 121 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, суд вважає, що строк на оскарження постанови був пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити, задовольнивши клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 242, 244, 246 КАС України, на підставі ст.ст. 210-1, 247, 280, 283 КУпАП, суд

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №16377 від 30.09.2025 р..

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №16377 від 30.09.2025 р., винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) – 605,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2026 р.

Суддя А.В. Соловйов