Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №607/25568/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 Справа №607/25568/25 Провадження №2-а/607/76/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Воробель Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Жук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

за участю:

представника позивача – адвоката Дениса А.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

встановив:

06.12.2025 шляхом поштового відправлення позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить: визнати поважним та поновити строк на подання позовної заяви; визнати протиправною та скасувати постанову №61/1226 про адміністративне правопорушення від 25.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, а провадження у справі закрити.

08.12.2025 вказана позовна заява зареєстрована через канцелярію суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що: він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.06.2025. З перших днів повномасштабної війни з рф, а саме з 27.02.2022 по 05.06.2025, проходив військову службу у Збройних Силах України, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Звільнився зі служби у зв`язку з сімейними обставинами, хворобою дружини – інвалід ІІ групи, онкологія. На виконання вимог ч. 11 ст. 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» 08.06.2025 позивач став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, маючи правові підстави для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 16.06.2025 подав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву та пакет документів для оформлення відстрочки від призову. Також, як вбачається з інформації, вказаної в Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 16.06.2025 позивач уточнив свої дані, та на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому надано відстрочку до 02.02.2026. 24.07.2025 позивач був зупинений патрульною поліцією для перевірки документів. Як з`ясувалось, ОСОБА_1 перебуває в розшуку як порушник ВО. Оскільки причини розшуку позивачу були невідомі, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою отримання інформації про причину оголошення його у розшук. Після чого, 24.07.2025 офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено протокол №60/2327 про адміністративне правопорушення. 01.12.2025 адвокат Денис A.І. отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. №8127 від 26.11.2025 з копією постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, від 25.07.2025 №61/1226 та додатками. Таким чином, про існування та зміст оскаржуваної постанови позивач дізнався 01.12.2025. Згідно з цією постановою, 25.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову №61/1226 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять) тисяч гривень.

З винесеною постановою позивач не згідний, з огляду на таке.

На момент подання заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації 16.06.2025 оператором ТЦК та СП здійснюється перевірка перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, а також звіряються його облікові дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Станом на 16.06.2025 позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , облікові дані уточнив, порушником військового обліку не був. Вищенаведені факти підтверджують, що всі необхідні облікові дані на момент надсилання розпорядження щодо ОСОБА_1 були у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У розпорядженні не вказано, які саме облікові дані потребують уточнення, та про особисте прибуття до ТЦК та СП, а також, які саме облікові дані не можуть уточнити працівники ТЦК та СП за допомогою державних реєстрів. Повістка №3992350, про яку йдеться в постанові, позивачу не вручалася. Позивач як до проходження служби в лавах ЗСУ, так і після звільнення фактично проживає за адресою, вказаною в облікових даних. Жодних повідомлень про надходження на адресу позивача повістки співробітниками Укрпошти надіслано не було, по телефону також не надходило повідомлень про надходження поштового відправлення. У розпорядженні відповідача є номер телефону позивача, і не зазначення контактного номера телефону є умислом та недобросовісним виконанням обов`язків з боку самого відповідача. Позивач про розгляд справи не знав, жодним чином не був повідомлений про місце та час розгляду. Оскаржувана постанова була винесена без присутності позивача. Отже, про наявність такої постанови він не знав та не міг скористатися правом оскаржити її в зазначений строк. Таким чином, вважає, що ним пропущений строк оскарження постанови з поважних причин, та просить поновити його. Крім того, зазначає, що вимоги Закону при розгляді справи щодо позивача ОСОБА_1 дотримані не були. Так, у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималася, призначила штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП.

12.12.2025 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2025 позивачу вручено копію ухвали судді від 12.12.2025 про залишення позовної заяви без руху, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

08.01.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, згідно з якою: 25.07.2025 ОСОБА_1 з поважних причин не зміг прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки його дружина ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, онкологія. У цей день вона відчула різке нездужання, що підтверджується довідкою №15 від 25.07.2025. Як її чоловік, який здійснює постійний догляд за хворою дружиною, він відправився разом з нею на прийом до лікаря. Залишати дружину на самоті в такому стані було небезпечним для її здоров`я та її психологічного стану. Тим паче, як запевнив його співробітник ТЦК та СП, що складав протокол про адміністративне правопорушення, враховуючи подані ним документи та пояснення, адміністративна справа щодо нього буде закрита і йому немає чого хвилюватись. Він двічі приїжджав до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримати інформацію по його справі. Однак його не пропустили всередину, сказавши, що він мав прибути 25.07.2025, та за наявності відстрочки з його обліковими даними все гаразд, а про результати розгляду адміністративної справи його повідомлять поштою. Однак на його поштову адресу жодної постанови не надійшло. Крім того, його дружина у вересні 2025 року в черговий раз потрапила до лікарні через погіршення самопочуття. Постійно перебуваючи в стані тривоги за життя і здоров`я дружини, яка потребує постійної допомоги, він не мав нагоди ще декілька разів приїжджати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб отримати відповідь. Про притягнення його до відповідальності та винесення оскаржуваної постанови, він дізнався із застосунку «ДІЯ», коли отримав повідомлення про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Не зволікаючи, звернувся до адвоката за правовою допомогою. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит, він мав можливість ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови та належним чином підготувати правову позицію та докази, якими підтверджуються зазначені обставини, і подати відповідний позов до суду.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання позовної заяви.

12.01.2026 заява позивача про усунення недоліків зареєстрована через канцелярію суду.

16.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, будучи належним чином сповіщений про зміст позовної заяви та відкриття провадження у справі, не скористався правом на подачу відзиву.

У судовому засіданні 25.02.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник Денис А.І. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, вдруге у судове засідання 25.02.2026 не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду даної справи та розгляду справи без його участі не подавав. У встановлений судом строк відзиву не подав та із клопотанням про продовження строку на його подання не звертався.

За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів відповідно до ст. 205 КАС України.

Суд, заслухавши думку сторони позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, дійшов такого висновку:

- щодо поновлення строку звернення до суду, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що обставини, викладені у його письмовій заяві, з якими він пов`язує причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому строк підлягає поновленню. Водночас будь-яких заперечень щодо поновлення строку від відповідача до суду не надходило.

- щодо позовних вимог по суті, суд вважає їх підставними та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП доповнено частиною 3, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулювався Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок) (в редакції, чинній станом на 25.07.2025).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 30-2 Порядку, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 30-3 Порядку, у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Судом установлено, що стосовно ОСОБА_1 офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол №60/2327 про адміністративне правопорушення від 24.07.2025 (далі – Протокол), у якому зазначено, що 24.07.2025 громадянин ОСОБА_1 приблизно о 15:00 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09:00 29.06.25 для уточнення даних. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статті 22 України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до пункту 3 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022), призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Однак, всупереч вказаним вимогам ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений у повістці. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 29.06.25 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменти оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 №49), та порушив вимоги абз. 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зі змісту цього Протоколу вбачається, що ОСОБА_1 під його підпис роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16:00 25.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У цьому Протоколі відсутні пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також у Протоколі зазначено про те, що до нього додається: копія повістки на громадянина ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина ОСОБА_1 ; копія облікової картки з АІТС «Оберіг» громадянина ОСОБА_1 ; копія довідки про повернення з Укрпошти на громадянина ОСОБА_1 .

Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав, що стверджується його підписом.

Постановою №61/1226 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.07.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000,00 грн. Обставини, установлені під час розгляду справи та викладені у постанові, є аналогічними обставинам, зазначеним у Протоколі.

Суд враховує доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону: у резолютивній частині постанови №61/1226 від 25.07.2025 відсутнє чітке формулювання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210?1 КУпАП, що не відповідає ст. 283 КУпАП, а також штраф накладено у грошовому вираженні без зазначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що порушує вимоги санкції ч. 3 ст. 210?1 КУпАП. Ці обставини свідчать про істотні порушення закону при винесенні постанови.

Крім того, зі змісту Протоколу та оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу ставиться у вину порушення вимог абзацу 7 п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте диспозиція частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить абзацу 7 пункту 3. Відповідач в оскаржуваній постанові помилково здійснив посилання на абз. 7 п. 3 ч. 1, всупереч правильному абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який вказує на те, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Саме такий виклад диспозиції абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» міститься у Протоколі та спірній постанові.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається із копій довідок від 05.06.2025 №102/864, від 23.12.2022 №1238/5, від 14.06.2023 №2407, солдат ОСОБА_1 у визначені періоди брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується долученою до позовної заяви копією посвідчення.

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2025 №156, солдата ОСОБА_1 , майстра номера обслуги 1 гармати 2 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 травня 2025 року №30-РС у запас за підпунктом «г» (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи на посаду здав та з 05 червня 2025 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення і направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зарахування на військовий облік.

Як видно із розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованого 19.11.2025, військовозобов`язаного ОСОБА_1 взято на облік 08.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначено контактні дані ОСОБА_1 , а саме: зареєстроване місце проживання, адреса проживання, телефон. Дата уточнення даних: 16.06.2025.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 16.06.2025 йому надана відстрочка до 02.02.2026, тип відстрочки: п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до повістки №3992350, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та підписаної керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 кваліфікованим електронним підписом 19.06.2025, ОСОБА_1 належало з`явитися 29.06.2025 о 09:00 для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак матеріали справи не містять жодних доказів фактичного надсилання або вручення цієї повістки позивачу, зокрема відсутні відмітки АТ «Укрпошта» про доставку, підтвердження отримання або інші дані, передбачені п. 41 Порядку, а з протоколу №60/2327 від 24.07.2025 вбачається лише посилання на довідку про повернення повістки, яка суду не надана. Крім того, відповідачем не надано опису вкладення поштового відправлення, як цього вимагає п. 30-2 Порядку, що позбавляє суд можливості пересвідчитися у фактичному направленні повістки за адресою проживання позивача.

У зв`язку з цим у матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 був повідомлений про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений строк, а притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення постанови №61/1226 від 25.07.2025 без належного вручення повістки є неправомірним і суперечить вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_1 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, зокрема фактичного вручення або надсилання повістки №3992350, відміток поштового оператора, підтвердження отримання або опису вкладення, передбачених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в редакції, чинній станом на 25.07.2025).

Натомість позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За змістом постанови від 08.07.2020 у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної вище норми, рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що постанову №61/1226 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.07.2025 слід скасувати, а провадження у справі – закрити.

Крім того, судом установлено, що при зверненні до суду із позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 665,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» №58М8-В5ЕЕ-НА8К-29ЗН від 07.01.2026.

Водночас, як вбачається із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №543/775/17), розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на дату подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 605,60 грн.

Натомість позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Таким чином, позивачу слід повернути 60 грн, як надміру зарахований до державного бюджету судовий збір, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 121, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №61/1226 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.07.2025.

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити.

Постанову №61/1226 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, – скасувати, а провадження у справі – закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) гривень відповідно до платіжної інструкції АТ «Універсал Банк» №58М8-В5ЕЕ-НА8К-29ЗН від 07.01.2026.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддяН. П. Воробель