Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №459/193/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/193/26

Провадження № 2/459/62/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 01.04.2025-100003290 від 04.04.2025 у розмірі 15 300 гривень, а також просив стягнути судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01.04.2025-100003290 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язувався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах строковості, платності і поворотності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов Кредитного договору та Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн, строком на 189 днів. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 300 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 3000 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1400,00 гривень, неустойки 3900 гривень. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 03.02.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.

24.02.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.

24.02.2026 від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він також зазначив, що частково визнає позовні вимоги. При цьому, відповідач висловив заперечення щодо стягнення з нього заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також щодо нарахування неустойки, посилаючись на те, що в період дії воєнного стану нарахування неустойки за кредитним договором не здійснюється, у зв`язку з чим вважає такі вимоги безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 2 березня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 24 лютого 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 2 березня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №01.04.2025-100003290 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання Заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «Е592», отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (надалі - Кредитний договір) (а. с. 16-22).

Розділом 3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачені наступні умови: 3.3.1. Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.2. Сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти 3.3.3. Тип кредиту: кредитна лінія; 3.3.4. Строк, на який надається Кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.5. Дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.6. Проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; 3.3.7. Графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-9511.

Відповідно до п. 6.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії не пізніше термінів, вказаних у графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

У Паспорті споживчого кредиту продукту до Кредитного договору від 04.04.2025, який підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «А592», вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 10 000 гривень, строк кредитування: 189 днів з дати його надання, мета кредиту придбання товарів для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом 16 800 грн, реальна процентна ставка 3326,18%, комісія із наддання кредиту 700 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 700 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (а. с. 14-15).

Із Заявки від 04.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вказав свої дані, а також реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним Кредитним договором 4441-11XX-XXXX-9511 (а. с. 19- 22).

Відповідно до пунктів 1-5 Заявки: дата надання кредиту 04.04.2025, сума кредиту 10000,00 грн, строк, на який надається кредит 189 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 09.10.2025.

Згідно п. 6 Заявки процентна ставка "стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 7 Заявки передбачено, процентна ставка "економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "стандарт". розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність – плата за надання кредиту) – 7% від суми кредиту та дорівнює 700 грн. 00 коп. комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів (п.8 Заявки).

Згідно п. 9 Заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "комісія за обслуговування", "комісія") – 700 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (16800 / 10000)/ 189 ? 100%. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 12 - 13 Заявки).

У пункті 14 Заявки сторони також погодили графік платежів.

Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 04.04.2025, з яким попередньо уважно ознайомився. Відповідь позичальника на прийняття пропозиції підписана одноразовим ідентифікатором (коду) «Е592» (а. с. 20).

Видача відповідачу кредиту в розмірі 10000,00 грн. підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1212 від 12.12.2025 про електронний переказ коштів з призначенням платежу - видача за договором №01.04.2025-100003290, номер транзакції у системі i.Pay.ua 701347918, у якому викладено відомості про зарахування 04.04.2025 даної суми на реквізити платіжної карти споживача (на банківську картку) № 4441-111021449511 (а. с. 29).

Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 15300 гривень, з яких 70000,00 грн. основний борг, 3000,00 грн – проценти, 1400 грн – комісія за обслуговування, 3900,00 грн – неустойка (а. с. 13).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за даним Кредитним договором у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 04.04.2025 між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний Кредитний договір з використанням інформаційно–телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), з якою позичальник ознайомився 04.04.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii та заявки від 04.04.2025, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора «Е592».

В Заявці від 04.04.2025 зазначено адресу проживання та реєстрації ОСОБА_1 , номер банківського рахунку/картки для перерахування коштів, котрий належить останньому, що є підтвердженням здійснення процедури ідентифікації позичальника в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вищевказаний договір електронним підписом відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна даний договір з ним не був би укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши 04.04.2025 відповідачу кредитні кошти в сумі 10000,00 грн., що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 1-1212 від 12.12.2025.

Крім цього, відповідач фактично приступив до виконання умов Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, зокрема, останній здійснив оплату 29.04.2025 на суму 400 грн, 20.05.2025 на суму 1000 грн, 25.05.2025 на суму 2000 грн, 30.05.2025 на суму 3000 грн. Факт внесення зазначених сум відповідачем не заперечується, що свідчить про визнання ним наявності грошового зобов`язання та підтверджує спрямованість його дій на погашення кредитної заборгованості. Наведене свідчить про те, що кредитні кошти були отримані відповідачем та він користувався ними.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Кредитного договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису. Тобто, між сторонами був укладений Кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в кредитному договорі.

Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи Кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за вищевказаним договором в повному обсязі не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 15300 гривень, з яких 70000,00 грн. основний борг, 3000,00 грн – проценти, 1400 грн – комісія за обслуговування, 3900,00 грн - неустойка.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять.

Відповідач у заяві від 24.02.2026 наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 гривень підтвердив, позов у цій частині фактично визнав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3000 гривень суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1- 4 Заявки ОСОБА_1 було надано кредит 04.04.2025 на строк 189 дні (з дати його надання), дата повернення кредиту 09.10.2025.

Згідно п. 6 -7 Заявки процентна ставка "стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "стандарт". розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п. 12 Заявки денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.89% (денна процентна ставка) = (16800 / 10000)/ 189 ? 100%.

За розрахунком позивача, проценти нараховані протягом строку кредитування, тобто за 189 дні, та з урахуванням усіх оплат внесених відповідачем заборгованість за процентами залишається у сумі 3000 гривень.

Вищевказаний розрахунок відповідачем не спростовано, доказів його неправильності чи необґрунтованості суду не надано. Власного (альтернативного) розрахунку відповідачем також не подано, у зв`язку з чим наведений позивачем розрахунок є таким, що не оспорюється відповідачем.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів в порядку, передбаченому Кредитним договором (п. 6, 7 Кредитного договору) та у межах строку кредитування.

Таким чином, суд вважає, що проценти в сумі 3000,00 гривень правомірно нараховані позивачем та підлягають до стягнення.

Крім цього, позивач просить стягнути неустойку за прострочення виконання взятих зобов`язань в сумі 3900,00 гривень.

Згідно із п. 17 Заявки неустойка: 150 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідач, заперечуючи щодо стягнення неустойки, зазначив, що така нарахована неправомірно з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства. Зокрема, відповідач послався на те, що у період дії воєнного стану законодавством передбачено обмеження щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань.

Суд погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 3900,00 гривень за Кредитним договором від 04.04.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1400,00 гривень.

Так, відповідно до п. 9 Заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі – "комісія за обслуговування", "комісія") – 700 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Позивач у позовній заяві не зазначив переліку послуг, за які нараховувалася плата, та не надав доказів фактичного надання та отримання відповідачем послуг.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 1400 грн заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією.

Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за Кредитним договором заборгованості за комісією є необґрунтованим з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Заявки щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1400 гривень.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 01.04.2025-100003290 від 04.04.2025 у розмірі 10 000 гривень, з яких 7000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 3000 гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № НА00000636 від 07.01.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1740,14 гривні, виходячи з такого розрахунку: 10 000 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 15300 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 01.04.2025-100003290 від 04.04.2025 в загальному розмірі 10 000 (Десять тисяч) гривень, з яких 7000,00 (сім тисяч) гривень - заборгованість по тілу кредиту, 3000,00 (Три тисячі) гривень - заборгованість за несплаченими процентами за користуванням кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1740 (Одна тисяча сімсот сорок) гривень 14 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.03.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович