Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №457/179/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/179/26

провадження №3/457/94/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Марчук В.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 552742, 28.12.25 р. о 02:38 год. в м. Трускавець по вул. І. Мазепи водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Fhaeton НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 та в найближчому медичному закладі у встановленому порядку відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не керував транспортним засобом і тому не мав підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, крім того подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази у справі кожний окремо та в їх сукупності, судом встановлено такі обставини:

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, за ст.130КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у поліцейського виникають після встановлення факту керування особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Керування транспортним засобом необхідно розуміти технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Відповідно до диспозиції ч. 1,2 ст. 130 КУпАП, відповідальність для водія транспортного засобу в цьому випадку настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Наданий суду DVD-R диск з відеозаписами не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис з боді-камери працівника поліції не зафіксував момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відео розпочинається біля входу на автозапраку а транспортний засіб стоїть припаркований на території автомийки. Доказів факту руху транспортного засобу та факту керування таким саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Верховний суд у своїй постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

Таким чином, надані суду на розгляд матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 т/з. 28.12.25 р. о 02:38 год. в м. Трускавець по вул. І. Мазепи.

Щодо направлення до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився від огляду в медичному закладі, то суд зазначає таке: такий документ не підтверджує відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, а вказує на те, що ОСОБА_1 скеровувався в медичний заклад про що складено відплвідний документ, як того вимагає Інструкція, затверджена спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11. 2015 року (Додаток 1). Проте, суд зауважує, що момент вручення ОСОБА_1 вказаного направлення та його підписання відеозапис не містить. Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В рішенні від 21.07.2010 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням всіх досліджених доказів, вважаю, що допустимих та достовірних доказів вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, які б у своїй сукупності достеменно підтвердили наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого п.2.5 ПДР України та ч.1 ст.130 КУпАП не представлено.

Ст.62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, викликають сумнів в своїй достовірності, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в:

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. І. Марчук