Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №710/1231/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/295/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №710/1231/25 Категорія: 304090000 Побережна Н. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Нечая Руслана Васильовича на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 05.02.2025 року укладено кредитний договір (оферти) № 05.02.2025-100000800.

Відповідно до договору позичальниці надано кредит у розмірі 29 000,00 грн. строком а 140 днів; дата повернення кредиту – 24.06.2025 року; продовження строку кредитування не передбачено; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Всупереч умовам договору, станом на день подання позовної заяви, відповідач не виконує своїх зобов`язань, проценти за користування кредитом не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 20.08.2025 року становить 71 291,52 грн. та складається із: тіла кредиту – 28976,90 грн., процентів – 32454,62 грн., неустойки – 9860,00 грн.

На підставі викладеного товариство просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 71291,52 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №05.02.2025-100000800 від 05.02.2025 у розмірі 61431,52 грн. (шістдесят одна тисяча чотириста тридцять одна гривня п`ятдесят дві копійки) з яких: 28976,90 грн. – основного боргу, 32454,62 грн. – проценти.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі у розмірі 2087,13 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач уклав кредитний договір №05.02.2025-100000800 від 05.02.2025 з ТОВ «Споживчий центр» про надання кредиту у розмірі 28976,90 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, неустойки, комісії за надання кредиту, у разі невиконання умов договору позичальником. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму. ОСОБА_1 зі свого боку умов договору кредитування не виконала.

Щодо неустойки, то суд вказав, що відповідно до пункту 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних Перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок неустойки у розмірі 9860,00 грн., тому суд вважав, що в цій частині позов не належить до задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Нечай Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відповідач не оскаржує сам факт проведення транзакції перерахування коштів на платіжну картку 05.02.025 на суму 29 000,00 грн., номер картки НОМЕР_1 , як зазначено в довідці вих. №429-0408 від 04.08.2025 року. Відповідач оскаржує, що платником за даною транзакцією є саме ТОВ «Споживчий центр».

Вважає довідку-розрахунок неналежним доказом, оскільки в ній не міститься інформація про те, на яку дату здійснений розрахунок.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що, враховуючи часткову сплату боргу, залишок заборгованості по кредиту повинен був складати 29000,00 грн. – 17133,10 грн. = 11866,90 грн.

Вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору на умовах зазначених у позовній заяві.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення оскаржено у частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а тому підлягає перегляду судом апеляційної інстанції саме у даній частині.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

При розгляді справи встановлено, що 05.02.2025 о 11:40 ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» уклали кредитний договір №05.02.2025-100000800 від 05.02.2025 за яким, надано кредит на суму 29000,00 грн. строком 140 днів за процентною ставкою «Стандарт» 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів, 0,82% денна процентна ставка. Тип процентної ставки – фіксована незмінна, тип кредиту – кредитна лінія, орієнтовна загальна вартість кредиту 62465,53 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6469.13%. Дата повернення кредиту 24.06.2025, комісія за надання кредиту у сумі 4350,00 грн. нараховується у день видачі кредиту, мета кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю.

Доказами того, що саме ОСОБА_1 уклала та підписала кредитний договір №05.02.2025-100000800 від 05.02.2025 є те, що її персональні дані вказані у копії анкети долученої до матеріалів справи, інформаційному повідомленні позичальника із зазначенням адреси та місця роботи.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-7288.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії – у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. Позивач у позові вказує, що відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно з довідкою - розрахунком заборгованості за договором №05.02.2025-100000800 від 05.02.2025, загальна сума заборгованості складає 71291,52 грн. з яких: основний борг складає 28976,90 грн., 32454,62 грн. – проценти, 9860,00 грн. – неустойка.

Проценти по кредиту нараховані за період з 05.02.2025 по 18.03.2025.

Позивач також зазначає, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 17133,10 грн. від 06.03.2025 року.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з кредитного договору позичальник підписав його одноразовим ідентифікатором E515.

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4441-11XX-XXXX-7288.

Відповідно до довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» Вих. №429-0408 від 04.08.2025 видану ТОВ «Споживичй центр» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.02.2025 11:41:17 на суму 29000,00 (двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 644257135, призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.02.2025-100000800.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов`язання з надання відповідачу кредиту в сумі 29000 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений відповідачем у договорі.

Однак, щодо розміру заборгованості колегія суддів враховує наступне.

Як видно із довідки-розрахунку відсотки нараховані за договором з 05.02.2025 по 18.03.2025 та становлять 32454,62 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору розмір відсотків становить 1% в день та за вказаний період (42 дні) мав становити 12 180 грн. (290 грн. х 42 дн.).

З огляду на відсутність належного розрахунку заборгованості, з якого б було видно зарахування коштів 17133,10 грн., колегія суддів вважає, що вказана сума повинна бути врахована в загальний розмір заборгованості.

Загальна сума боргу становить 28 976,90 грн. – тіло кредиту та 12180,00 грн. – проценти за період з 05.02.2025 по 18.03.2025. З врахуванням зазначеної оплати сума боргу залишається лише за тілом кредиту у розмірі 24 023,80 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що тягар доведення розміру боргу покладено на позивача, який має обґрунтувати його належними доказами у справі.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими доводи сторони відповідача в тій частині, що належних доказів наявного боргу товариство до суду не надало, а тому колегія суддів, здійснивши власний розрахунок за період зазначений позивачем вважає, що борг складається з тіла кредиту у розмірі 24023,80 грн., який і підлягає стягненню на користь товариства.

Відповідно до пункту 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, за результатами розгляду справи, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню у частині стягнутих відсотків та ухваленні нового судового рішення у даній частині про відмову у задоволенні позову, та зміні у частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту.

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Оскільки вимоги товариства задоволено фактично на 33,70 %, тому на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 816,30 грн.

Апеляційна скарга задоволена судом на 66,30 %, а тому з товариства на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2409,08 грн.

Керуючись вимогами частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе стягнути різницю між сумами судового збору, а саме стягнути з товариства на користь ОСОБА_1 1592,78 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Нечая Руслана Васильовича – задовольнити частково.

Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року – скасувати у частині стягнутих відсотків та ухвалити у даній частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у позові до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором.

Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року – змінити в частині стягнутої заборгованості за тілом кредиту, зменшивши розмір боргу з 28 976,90 грн. до 24 023,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий у розмірі 1592,78 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді