Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №333/8333/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/8333/25

Провадження № 3/333/62/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Наумова Ірина Йосипівна, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433523 від 25.08.2025 р., 25.08.2025 року о 10.02 год., в м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 14а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820. Результат 0,85 проміле. Тест №3076. З результатом згоден. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР. Про повторність попереджений, чим порушив положення п. 2.9а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 не з`явився до судового засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Панкратов Ю.В. заявив клопотання про закриття адміністративної справи, вказав на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, огляд водія проводився за допомогою приладу Alkotest Drager 6820 серійний номер ARHK – 0073, який не відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд, вислухавши пояснення захисника, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відео - файли, долучені до матеріалів справи, надавши оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст.245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

За змістом статей 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 та пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з боді - камер №472833, №471418 від 25.08.2025 судом встановлено, що поліцейський зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 о 10 год.05 хв. з причини того, що йому не сподобалось обличчя водія (відеозапис 10 год.05 хв.). Про порушення ПДД або іншу причину зупинки транспортного засобу з боку поліцейського повідомлення не було. Після цього поліцейський перевірив документи водія та пасажира транспортного засобу та здійснив огляд автомобіля, після чого відпустив водія; коли ОСОБА_1 сів до салону автомобіля, до нього підійшов інший поліцейський, який до цього не спілкувався з ОСОБА_2 , попросив останнього вийти з автомобіля та повідомив, що він вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. В подальшому (відеозапис 10 год. 09. хв.), поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що зупинка транспортного засобу відбулась на підставі п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», однак не пояснив про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Порушення ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» полягає у невиконанні поліцейським обов`язку чітко повідомити водію конкретну причину зупинки (з підстав визначених у ч. 1 ст. 35) та надати докази порушення ПДР. Безпідставна зупинка або відмова пояснити її причину є незаконною.

Судом встановлено, що поліцейським було порушено вимоги ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

Крім того, з дослідженого судом відеозапису встановлено, що поліцейський о 10 год.11 хв. 10 сек. повідомляє ОСОБА_1 про проведення перевірочного тесту на Alkotest Drager 6820 за №03075, о 10 год. 11 хв.20 сек. поліцейський проводить тест за участю ОСОБА_1 за №03076.

Відповідно до протоколу серії ЕПР1№433523 від 25.08.2025 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 о 10 год.02 хв., огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820. Тест №3076. Тобто час зупинки транспортного засобу о 10 год. 02 хв та номер тесту №3076, зазначені в протоколі, не відповідають зафіксованим на відеозапису обставинам, тобто фактичним обставинам справи, так як фактичний час зупинки транспортного засобу відповідно до відеозапису є 10 год.05 хв., а номер тесту 03076.

Отже судом встановлено, що вказані в протоколі обставини не узгоджуються з дослідженим судом доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення без його належного правового аналізу не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладенні в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) зазначив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні; встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов"язаний доводити свою невинуватість. Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позиція Верховного Суду, згідно якої в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія і вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, викладена в Постанові від 08.07.2020 р. у справі №463/1352/16-а.

Беручи до уваги досліджені судом докази, суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин суду не надано.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Отже, рішення суду не може ґрунтуватися на недопустимих доказах та на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 130, 247, 266, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя Ірина Йосипівна Наумова