Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №569/22401/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Рівне

Справа № 569/22401/25

Провадження № 33/4815/397/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Нікольченка Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Нікольченка Б.Б. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2025 року приблизно о 18:10 год. в м. Рівне на проспекті Генерала Безручка, 12 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість). В порушення п.2.5 Правил дорожнього руху від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №861577. Від керування транспортним засобом відсторонений згідно ст.266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Нікольченко Б.Б. просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності його події та складу.

Вважає, що дії працівники поліції мали ознаки упередженості та провокації з метою створення підстав для складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП і фактичного доставлення особи до ТЦК, що суперечить ст.19 Конституції України та вимогам Закону України «Про Національну поліцію» щодо об`єктивності та неупередженості. Вказує, що ініціювання огляду на стан наркотичного сп`яніння відбулося не з підстав виявлення об`єктивних ознак, визначених Інструкцією №1452/735, а після встановлення інформації про нібито перебування особи «в розшуку». Доводить про відсутність прямого умислу на відмову від проходження огляду з метою приховування стану сп`яніння, оскільки після оформлення матеріалів ОСОБА_1 добровільно пройшов медичний огляд, за результатами якого (висновок лікаря КП «РОЦПЗН» від 14.10.2025 р., акт №1216 від 15.10.2025 р. ознак наркотичного сп`яніння не виявлено.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 16 січня 2026 року (а.с.28).

Копію постанови суду адвокат Нікольченко Б.Б. отримав 03 лютого 2026 року (а.с.41) .

Апеляційна скарга подана захисником на поштове відділення 13 лютого 2026 року (а.с.32).

Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Нікольченка Б.Б. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №483328, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд не проводився; відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксована відмова ОСОБА_2 від проходження огляду у медичному закладі (файл 0300, час 01:10).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Доводи апеляційної скарги про нібито упередженість та провокаційний характер дій працівників поліції є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, з досліджених судом відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що вони чітко та конкретно повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для ініціювання огляду відповідно до вимог Інструкції №1452/735 (файл 0300, час 00:30). Такі ознаки були озвучені до прийняття рішення про направлення його до медичного закладу.

Після роз`яснення підстав проведення огляду та порядку його проходження ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, однак він від проходження огляду відмовився зазначивши, що у нього не має часу, що також зафіксовано на відеозаписі.

Отже, ініціювання огляду відбулося не у зв`язку з будь-якими обставинами, не передбаченими законом, а з огляду на виявлені у ОСОБА_1 зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння. Твердження про провокацію з боку працівників поліції або використання процедури огляду з іншою метою є припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Покликання на те, що після оформлення матеріалів ОСОБА_1 добровільно пройшов медичний огляд (висновок лікаря КП «РОЦПЗ» від 14.10.2025 року, акт №1216 від 15.10.2025 року), не спростовують складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в даному випадку водій притягнутий до відповідальності саме за відмову від проходження огляду в порядку, визначеному законом.

Крім того, зазначений огляд було проведено з порушенням процедури, визначеної ч.4 ст.266 КУпАП, оскільки він здійснений поза встановленим законом порядком направлення на огляд та без присутності поліцейського, який ініціював його проведення.

Отже, отриманий у такий спосіб медичний висновок не може бути розцінений як належний та допустимий доказ у розумінні вимог КУпАП і не впливає на правову оцінку дій ОСОБА_1 , пов`язаних із відмовою від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке, на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Нікольченку Б.Б. строк на апеляційне оскарження постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2026 року.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника – адвоката Нікольченка Б.Б. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович