Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №279/4078/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4078/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/4078/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А.

встановив:

У липні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк»звернулось до суду із даним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 369,93 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 42 311,71 грн, відсотків за користування кредитом в сумі 32 058,22 грн, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та 6 438,04 грн витрати на професійну правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет сервіс «My Alfa bank» звернулась до АТ «Альфа Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», з пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк». Банк прийняв пропозицію і з відповідачем був укладений договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит: ліміт кредитної лінії 200000,00 грн, сума встановленої кредитної лінії 30 000,00 грн, відсотки 0,01 річних для торгових операцій та/або 37,00% операцій зняття готівки, з щомісячним поверненням кредиту в розмірі не менше 10% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти, однак остання своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 05 квітня 2025 року утворилась заборгованість за договором у розмірі 74 369,93 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь та понесені судові витрати.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» станом на 05.04.2025 року заборгованість за кредитним договором № 6318876655 від 05.11.2021 року в розмірі 74 369,93 грн, судовий збір в розмірі 2 422,00 грн. та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скользнєва В.В.просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та не обґрунтованим. Так звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет сервіс «My Alfa bank» звернулась до АТ «Альфа Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», з пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії. До матеріалів справи долучено акцепт на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Бланк містить шість розділів. Тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної ліні. Розмір 30 0000 грн. Процентна ставка - 0,01% та операція зняття готівки - 37%. Умови сплати платежів: обов`язковий мінімальний платіж 10% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. дата сплати ОМП відповідно до умов Додатку №4 до Договору. Платежі з повернення кредиту у оферті запропоновано здійснювати відповідно Договору. Примірний графік та розрахунок сукупності вартості запропоновано навести в Тарифах. У Додатку №4 встановлюються «Інші умови». А всі інші відносини запропоновано регулювати Договором, діюча редакція якого розміщена офіційному сайті банку. Отже для з`ясування обставин, що мають значення у справі, необхідним є дослідження Додатку №4 до Договору та Договір, а також і сам кредитний договір на який посилається Позивач у Вимозі про усунення порушень № 631887655. Сам Акцепт не містить підпису Позичальника, що свідчить і непогодження умов обслуговування кредитної лінії, на які посилається АТ «Сенс Банк». Відсутня сама Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії про яку було зазначено у позовній заяві. Також, до матеріалів справи надається Вимога про усунення порушень в якій вказується про те, що 05.11.2021 між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» було укладено Кредитний договір №631887655. До позовної заяви додано також Паспорт споживчого кредиту. Слід зазначити, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми. Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Закону України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13). Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач був ознайомлений із Додатком №4 та Договором на сайті банку, які згадані у Акцепті, і погодився з визначеними у них умовами, не доведено істотних умов - дата сплати обов`язкового мінімального платежу, порядок та строки повернення кредиту, графік погашення, встановлення комісії, її розміру та порядку і строків сплати.

При цьому позивачем в порушення вимог ЦПК України не було виконана ухвала суду від 25.09.2025 про надання до суду угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії.

За таких обставин, відсутність у наданих стороною позивача документах домовленості сторін про порядок, строки, графіки сплати відсотків за користування кредитними коштами, комісії за розрахунково-касове обслуговування, надані позивачем документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також звертає увагу, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, який виконаний в односторонньому порядку позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено яким чином нарахована заборгованість та за яким принципом (формулою) арифметичним розрахунком. Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користування, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 74 369,93 грн.

Такий висновок суду є вірним в виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. Сума встановленої кредитивної лінії 30 000,00 грн. Відсотки 0,01 річних для торгових операцій та/або 37,00% операцій зняття готівки, з щомісячним поверненням кредиту в розмірі не менше 10% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Крім того, відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, який надавався йому для ознайомлення та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Проте, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору у позичальника виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 05 квітня 2025 року становить 74 369,93 грн.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Не оспорювання кредитного договору, часткове його виконання, відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину і погодження з його умовами відповідачем, оскільки підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Крім того, як вбачається з банківської виписки за вказаним договором позичальник регулярно користувався кредитними коштами.

Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 року № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Таким чином, враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти, що підтверджується відповідними доказами, був обізнаний з умовами кредитування, користувався коштами та внаслідок порушення умов кредитування у позичальника виникла заборгованість, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували відсутність обов`язку перед банком сплачувати заборгованість та неправильності рознесення банком відповідно до ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» внесених ним коштів на погашення заборгованості, а тому слід погодитись із доводами суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог в частині наявності кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банку».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, РНОКПП, телефону, email)та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (а.с.20).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Таким чином, 05.11.2021 між сторонами було укладеного договір відповідно вимог ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та «Про фінансові послуги», а його дійсність та належність електронного підпису підтверджуються наданими доказами (довідкою про ідентифікацію клієнта, інформацією про надсилання одноразового ідентифікатора та використання електронної системи банку).

На виконання ухвали суду від 25.09.2025 про витребування доказів АТ «Сенс Банк» було надано додаток № 4 до Договору про обслуговування кредитної картки та відкриття відновленої кредитної лінії, що спростовує доводи апеляційної скарги про неналежне виконання стороною позивача своїх процесуальних обов`язків.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення в оскарженій частині ухвалене судом першої інстанції без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому суд першої інстанції законно відмовив у стягненні процентів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна, залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року.

Головуючий Судді