Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №159/5452/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/5452/25 Провадження №33/802/175/26 Головуючий у 1 інстанції:Шишилін О. Г.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю ОСОБА_1 , захисника Півня Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не відоме, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 02.08.2025 року о 21:05год. в м. Ковель Волинської області по вул. Сагайдачного водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем марки «OPEL VECTRA» н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та у встановленому законом порядку навісці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КпАП України про адміністративні правопорушення.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Вказує, що працівники поліції неправомірно зупинили його транспортний засіб, а тому подальші їх вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння були незаконними. Доданий до матеріалів справи відеозапис не є безперервною відеозйомкою, фактичної відмови від проведення огляду в медичному закладі не було і така не зафіксована. Обставини щодо реальних обставин справи можливо було б встановити шляхом допиту свідка ОСОБА_2 та працівників поліції, проте суд першої інстанції в такому клопотанні безпідставно відмовив.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Півня С.М., доходжу наступного висновку.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410461 від 02.08.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02.08.2025, де зазначено про відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Ковельської МТМО від 02.08.2025, з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини; тремтіння рук; почервоніння обличчя, однак він відмовився від проходження такого огляду та від підписання направлення;

- зобов`язанням до протоколу серії ЕПР1 №410461 від 02.08.2025 про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин, від підписання якого останній відмовився;

- рапортом працівника поліції Стоянова В.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення належним чином доводиться відеозаписами з боді-камери працівників поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано рух і зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , його спілкування з працівниками поліції, в ході якого у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим, йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп`яніння, було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки відмовився неодноразово, виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. Проте вподальшому до медичного закладу ОСОБА_1 також не захотів їхати без обґрунтованих на те причин, та такі дії останнього працівниками поліції були розцінені як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Надалі ОСОБА_1 працівником поліції в усному порядку було озвучено наслідки невиконання вказівок щодо проходження огляду, тобто ухилення від огляду на стан алкогольного сп`яніння, при цьому йому було роз`яснено обсяг його прав та обов`язків, і той факт, що таке ухилення від огляду буде розцінюватися як відмова, що тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення та на відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Отже, безпідставними та надуманими є доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, так як вони повністю спростовуються матеріалами справи та відеозаписом з боді камери працівників поліції, який фактично підтверджує ті обставини, які й викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

На думку апеляційного суду в матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише покликання сторони захисту в апеляційній скарзі на можливі порушення без належного їх обґрунтування слід розцінювати як спроби ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне будь-яким чином.

Доводи щодо того, що судом першої інстанції не було здійснено допит свідка ОСОБА_2 також необґрунтовані, оскільки під час документування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення здійснювалася відеофіксація на боді камери працівників поліції, свідки не залучалися. При цьому обґрунтованих підстав для допиту свідка захисником не наведено, не зазначено й які саме істотні обставини для вирішення справи залишені поза увагою під час судового розгляду у суді першої інстанції та підлягають перевірці шляхом допиту свідка.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Законних підстав для скасування оскарженого судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає, а тому, оскаржену постанову судді слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук