Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №161/3096/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/3096/25 Провадження №33/802/171/26 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т. М.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 08.02.2025, о 21:13 год в м. Луцьку, вул. Володимирська, 95, керував транспортним засобом «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та медичному закладі водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що він не був присутній на судовому засіданні в суді першої інстанції, а суд розглянув справу, однак було подане клопотання про відкладення справи. Зазначає, що адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не вчиняв, не перебував в стані алкогольного сп`яніння, вжив невелику кількість спиртного напою, що не вплинуло на увагу та швидкість реакції, допустима норма є 0,2‰, поліцейським не встановлено її перевищення. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до апеляційного суду подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.68-69).

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, її неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №242050 від 08.02.2025 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП «ВОПЛ», в якому зазначено, що виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, також вказано про відмову ОСОБА_1 від огляду (а.с.4); рапортами від 08.02.2025 (а.с.5); відеозаписом (а.с.6), а також іншими матеріалами справи.

Є голослівними доводи апелянта про те, що місцевий суд безпідставно розглянув справу без його участі з огляду на таке.

Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.52).

Однак, ОСОБА_1 22 січня 2026 року в судове засідання у суд першої інстанції не з`явився.

Разом з тим, на адресу місцевого суду ОСОБА_1 подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що він у зв`язку із хворобою не може прибути в судове засідання (а.с.53).

Однак, місцевим судом визнано неповажною причину неявки в судове засідання ОСОБА_1 , оскільки останній не був позбавлений можливості особисто надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення. Також, 05 червня 2025 року від захисника Кравчук Л.О. надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання вказує, що ОСОБА_1 вину не визнає та просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КупАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Враховуючи, що положеннями ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою і справа за ч.1 ст.130 КУпАП до таких не відноситься, суд першої інстанції прийшов до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 ..

З такими висновками місцевого судді погоджується і суд апеляційної інстанції.

За час перебування даної справи у місцевому суді ОСОБА_1 та його захисник для розгляду справи по суті жодного разу до суду не з`явились.

Як вбачається з матеріалів справи, за час перебування справи у провадженні місцевого суду (з 13 березня 2025 року по 22 січня 2026 року), розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторони захисту з різних причин (а.с.23, 27-28, 30, 33, 35, 39, 42, 47, 53).

Отже, стороною захисту було подано 9 клопотань про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом першої інстанції.

З протоколу серії ЕПР1 №242050 від 08.02.2025 убачається, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 08.02.2025 (а.с.1).

Приписами ч.6 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Таким чином, строки накладення адміністративного стягнення в даній справи, визначені ч.6 ст.38 КУпАП, спливали 08 лютого 2026 року.

З врахуванням вказаних обставин, така процесуальна поведінка ОСОБА_1 та його захисника свідчить про їх небажання брати участь в розгляді справи та намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому суд обґрунтовано та підставно розглянув справу без його участі.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Як вбачається з відеозапису бодікамери поліцейського, зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , оскільки ним було порушено ПДР, поліцейським в ході спілкування із водієм у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд для виявлення стану сп`яніння, як на місці зупинки так і у медичному закладі, останній відмовився від проходження огляду. При цьому ОСОБА_1 був повідомлений про наслідки відмови від проходження огляду та про складання протоколу щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, засвідчив протокол власним підписом (а.с.6).

Такі дії ОСОБА_1 були правильно кваліфіковані поліцейським, як порушення п.2.5 ПДР, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно яких доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у вчиненому правопорушенні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фотозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

А тому, оскільки у водія ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, то поліцейський мав право запропонувати ОСОБА_1 пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан такого сп`яніння, а водій, в свою чергу, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Більше того, як вбачається з відеозапису, що водій ОСОБА_1 сам повідомляє, що вживав алкогольні напої, про що вказує і в апеляційній скарзі (а.с.6).

Також, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння, вжив невелику кількість спиртного напою, що не вплинуло на увагу та швидкість реакції, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08 лютого 2025 року йому у провину ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.1), а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що поліцейський підбурив його до відмови від проходження огляду є необґрунтованими, так як під час апеляційного розгляду було встановлено, що ні ОСОБА_1 , ні його захисник з моменту вчинення правопорушення, яке ставиться йому у провину, а це 08 лютого 2025 року, з будь-якими скаргами чи заявами стосовно, на їх думку неправомірних дій поліцейських, до відповідних органів не звертались.

Що стосується тверджень ОСОБА_1 про можливість застосування в даній справі положень ст.38 КУпАП щодо нього, оскільки на час розгляду справи апеляційним судом минули строки накладення адміністративного стягнення, визначені даною нормою закону, то вони не заслуговують на увагу, так як суперечать матеріалам справи та вимогам ч.6 ст.38 КУпАП.

Так, правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, було вчинено ОСОБА_1 08 лютого 2025 року (а.с.1).

Приписами ч.6 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладено постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 року (а.с.56-58).

Отже, адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено в межах строку, визначеного ч.6 ст.38 КУпАП, тому в даному випадку відсутні законні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП у закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З урахуванням наведеної сукупності обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і такими, що свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути накладення на нього безальтернативного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного ст.266 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були безумовними підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Апеляційним судом у повному обсязі проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи.

На підставі наведених доказів слід дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2026 року щодо нього – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов