Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №931/583/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 931/583/25 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.

Провадження № 22-ц/802/347/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката Світлицьку З. О. звернулася до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона є дочкою ОСОБА_5 , який 12 травня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України (далі – ЗСУ), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув у с. Степове Василівського р-ну Запорізької обл. в зоні проведення бойових дій через ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинених іншими видами вибухів та уламками.

Заявник зазначала, що на момент смерті батька вона проживала з ним однією сім`єю та перебувала на його утриманні, а тому вважає, що має право на отримання частки у розмірі 1/3 одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». На даний час по 1/3 такої допомоги отримали заінтересовані особи ОСОБА_3 , яка є матір`ю загиблого, та ОСОБА_4 - дружина загиблого. Спору із вказаними особами на момент подання заяви у неї немає, вони не заперечують щодо отримання нею своєї частки допомоги. Оскільки вона на момент смерті батька була повнолітньою, то може отримати належну їй частку лише за наявності документа, який підтвердить факт її проживання однією сім`єю з батьком та перебування на його утриманні. Законодавством не передбачено позасудового вирішення даного питання, факт перебування на утриманні може бути встановлений лише судом.

Заявник також вказувала, що вона подала документи на виплату їй одноразової грошової допомоги, як дочці військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які були надіслані останнім в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі – МОУ) за вих. № 1195/5578 від 14 червня 2025 року для розгляду. На час подання заяви до суду протокольне рішення комісії МОУ щодо розгляду вищезазначених документів на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило, тобто, їй не відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. В разі прийняття рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні батька, вона скористається своїм правом на подання додаткових документів до того пакету, який був направлений на розгляд, у порядку доопрацювання (пункти 4.5.-4.6. Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану).

Крім того зазначала, що вона дійсно проживала з батьком за однією адресою з 2013 року до моменту його загибелі, також з 08 липня 2020 року по 12 січня 2024 року у зареєстрованому шлюбі не перебувала та не мала самостійних доходів. У 2016 році у неї було діагностовано онкологічне захворювання, 02 лютого 2016 року було проведено оперативне лікування – видалення пухлини. Перед початком повномасштабного вторгнення вона втратила роботу, залишилася без джерела доходу, тому батько наполіг на тому, що буде її утримувати. Батько купляв їй необхідні речі, забезпечував продуктами харчування, виділяв кошти у готівковій формі, проте на даний час не збереглися документальні докази передання таких речей та готівки. На момент широкомасштабного вторгнення їй було 22 роки, спільно з батьком вона проживала з 14 років, в тому числі після розлучення батьків, а також після розірвання власного шлюбу, який тривав з червня 2018 по липень 2020 року. У ОСОБА_5 не було інших дітей і тому він прикладав усіх зусиль для її забезпечення. Тому, встановлення факту проживання однією сім`єю з батьком та перебування на його утриманні має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для призначення та виплати грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця. Крім того, факт перебування на утриманні у позасудовий спосіб вона підтвердити не може.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона проживала однією сім`єю та перебувала на утриманні батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Степове Василівського р-ну Запорізької обл. в зоні проведення бойових дій.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 .

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у цій справі. Так, матеріалами справи підтверджено факт тривалого фактичного спільного проживання заявника з батьком. ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2013 року і до моменту його загибелі у червні 2023 року. Ця обставина підтверджується відповідями Луцького РУП ГУНП у Волинській області, поясненнями заявника, заінтересованої особи ОСОБА_3 , а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків. Також матеріалами справи підтверджено, що у період, який має значення для вирішення спору, заявник не мала стабільного самостійного доходу. Індивідуальні відомості з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) свідчать про відсутність доходів у 2022 році та у період з січня по квітень 2023 року. Навіть у ті періоди, коли заявник короткочасно працювала або перебувала на обліку в центрі зайнятості, такі доходи мали епізодичний і незначний характер, що не забезпечувало її реальної економічної самостійності. Показання свідків та заінтересованих осіб у сукупності підтверджують, що батько заявниці фактично забезпечував її основні життєві потреби. Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є отримувачами одноразової грошової допомоги, підтвердили факт перебування заявника на утриманні батька. Суд не встановив між цими поясненнями істотних суперечностей, хоча й надав їм критичну оцінку з огляду на родинні зв`язки. Крім того, матеріали справи підтверджують стан здоров`я заявника та наявність об`єктивної потреби у сторонній підтримці. Відсутність документально підтвердженого офіційного доходу батька до мобілізації не була спростована судом як обставина, що виключає утримання. З показань свідків убачається, що ОСОБА_5 отримував доходи з неофіційних підробітків. Сукупність цих обставин відповідає критеріям, визначеним ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для встановлення факту перебування особи на утриманні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи МОУ Ткачук В. В., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Заявник ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_4 , представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Представник заінтересованої особи МОУ Ткачук В. В. та заінтересована особа ОСОБА_3 також в судове засідання не з`явилися, але 20 лютого та 26 лютого 2026 року відповідно подали до апеляційного суду заяви, в яких просили проводити апеляційний розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності зазначених учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28 червня 2023 року (а.с.16 зворот).

Як вбачається з копії лікарського свідоцтва про смерть № 3299 від 20 червня 2023 року та довідки про причину смерті, місцем смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 , є с.Степове Василівського р-ну Запорізької обл., смерть настала в зоні проведення бойових дій, причина смерті: множинні проникаючі сліпі та наскрізні уламкові поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів (а.с.15, 16).

З копії довідки від 26 травня 2023 року № 265, виданої ІНФОРМАЦІЯ_6 , слідує, що рядовий ОСОБА_5 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12 травня 2023 року № 114 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с.14 зворот).

Загиблий ОСОБА_5 був батьком заявника ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (виданого повторно) серії НОМЕР_3 від 11 травня 2005 року (а.с.12 зворот). Зміна прізвища заявника з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 0051030112 від 06 травня 2025 року та копією свідоцтва про шлюб (виданого повторно) серії НОМЕР_4 від 06 травня 2025 року (а.с.13, 14).

Як слідує з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17 червня 2025 року №ВОДВПП/5768 на запит представника заявника, документи щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як дочці військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, подані нею до ІНФОРМАЦІЯ_4 , були надіслані в Департамент соціального забезпечення МОУ за вих. № 1195/5578 від 14 червня 2025 року для розгляду. Станом на 17 червня 2025 року протокольне рішення комісії МОУ щодо розгляду вищезазначених документів на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило (а.с.17 зворот).

Згідно з відповіддю Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 23 квітня 2025 року № 50405-2025 на звернення заявника, яке зареєстроване в ІКС «Інформаційний портал НПУ» за № 22370 від 14 квітня 2025 року, відділом поліції проведена перевірка інформації про те, чи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживав з 2013 року до моменту загибелі за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим підтверджується, що вказана особа дійсно проживала за цією адресою з 2013 року до моменту загибелі (а.с.18).

З відповіді Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 12 травня 2025 року № 58578 на звернення заявника, яке зареєстроване в ІКС «Інформаційний портал НПУ» за № 26627 від 05 травня 2025 року, вбачається, що перевіркою поліції підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно проживала з 2013 року спільно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту його загибелі (а.с.18 зворот).

Як вбачається з відповіді Луцького відділу ДРАЦС у Луцькому районі від 14 травня 2025 року № 1527/30.11-06-61 на запит представника заявника, в архіві відділу та в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян по відділу, актового запису про шлюб стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за період з 08 липня 2020 року по 12 січня 2024 роки, не виявлено (а.с.19 зворот).

Згідно з копією індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 ПФУ ОСОБА_2 , в 2022 році та з 01 січня 2023 року до 30 квітня 2023 року остання не мала самостійних доходів (а.с.20).

Як вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого Волинського обласного онкологічного диспансера від 12 лютого 2016 року, ОСОБА_9 було встановлено діагноз – фіброаденома, доброякісне новоутворення, 02 лютого 2016 року було проведено хірургічне втручання – видалення пухлини (а.с.21).

З витягу з реєстру Затурцівської територіальної громади № 2025/015211690 від 16 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 09 листопада 2018 року (а.с.119).

Судом з копії листа Виконавчого комітету Луцької міської ради від 23 жовтня 2025 року та акта № 278 від 15 жовтня 2025 року обстеження матеріально-побутових умов встановлено, що спеціалістом департаменту соціальної політики 15 жовтня 2025 року було здійснено візит за адресою: АДРЕСА_1 , з вказаної квартири вийшла жінка, яка представилась ОСОБА_3 , бабою ОСОБА_2 , та яка зазначила, що дійсно її онука проживала з нею та батьком ОСОБА_5 до мобілізації останнього, опитати сусідів не було можливості, оскільки двері ніхто не відчинив (а.с.119 зворот, 120).

Відповідно до витягу від 04 грудня 2025 року № 121/д з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум комісія дійшла висновку про повернення ОСОБА_2 на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги. Такий висновок комісії ґрунтується на тому, що заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною особою (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні, не подано документи, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують право або факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.140 зворот, 141).

Судом також встановлено, що заявник та її загиблий батько ОСОБА_5 з 09 листопада 2018 року офіційно мали різні зареєстровані місця проживання, він – по АДРЕСА_1 , вона – АДРЕСА_2 , за адресою свого чоловіка, з яким перебувала у шлюбі з 03 липня 2018 року по 07 липня 2020 року та з 13 січня 2024 року. Після розірвання шлюбу у 2020 році заявник не змінила зареєстрованого місця проживання.

Проте, з показань свідків, пояснень заінтересованої особи, та з відповідей Луцького РУП ГУНП факт проживання заявника з батьком фактично за однією адресою по АДРЕСА_1 , зокрема після розлучення у 2020 році та до його загибелі у червні 2023 року, знайшов своє підтвердження.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_2 у своїх вимогах вказувала, що встановлення фактів проживання однією сім`єю з батьком та перебування на його утриманні необхідно їй для призначення та отримання одноразової грошової допомоги і гарантій члена сім`ї загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження №11-150апп23).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливість встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення, зокрема, для отримання одноразової допомоги та інших виплат у зв`язку з його загибеллю може мати місце лише за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок по утриманню цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно вказав, що заявник не надала жодних доказів, які б підтверджували працевлаштування померлого батька ОСОБА_5 до часу його мобілізації на військову службу у ЗСУ, а також факту отримання ним доходу та його розміру. З показань свідків також не встановлено, що загиблий мав постійний регулярний дохід, враховуючи свідчення про те, що він працював неофіційно на будівництві чи інших видах робіт. Заявник не надала також доказів, які б підтверджували той факт, що вона систематично отримувала допомогу від померлого батька та така допомога, саме від батька, була основним джерелом засобів до існування. При цьому заявник є повнолітньою, працездатною особою, працювала та мала самостійний дохід з 2020 року, за виключенням чотирьох місяців з початку 2022 року, при цьому у 2022 році перебувала на обліку у Волинському обласному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.

Висновок суду про те, що сам по собі факт проживання заявника та загиблого батька за однією адресою не підтверджує перебування її на утриманні останнього, є правильним. Факт допомоги у вигляді купівлі продуктів харчування, допомога з лікуванням, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні.

Крім того, суд критично оцінив пояснення заінтересованої особи ОСОБА_10 та показання свідка ОСОБА_11 , які є бабою та матір`ю заявника, щодо проживання однією сім`єю з загиблим та утримання ОСОБА_2 , надання ОСОБА_5 допомоги виключно своїй дочці, не враховуючи, що він одружився та створив сім`ю із заінтересованою особою ОСОБА_4 , оскільки вказані особи є близькими родичами між собою та можуть бути заінтересованими у результаті розгляду цієї справи. Також не доводять беззаперечного факту перебування ОСОБА_2 на утриманні батька і показання свідка ОСОБА_12 .

Отже, суд першої інстанції на підставі встановлених у цій справі обставин дійшов цілком обґрунтованого висновку, що заявник всупереч положенням ст. 81 ЦПК України не довела належними доказами, що вона перебувала на повному утриманні загиблого батька військовослужбовця та проживала з ним однією сім`єю.

Зважаючи на вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом. Доводи скарги не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: