Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №314/4332/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4332/25

Провадження № 1-кп/314/423/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082210000467 від 09.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Милівці, Чортківського району, Тернопільської області, який має середньо-спеціальну освіту, проходить військову службу на посаді бойового медика 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, у військовому званні сержант, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України не засуджений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

встановив:

Історія провадження.

26.09.2025 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025082210000467 від 09.07.2025 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025, справу розподілено головуючому судді ОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 призначено на посаду бойового медика 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 СЗУ, зараховано до списку особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на разі продовжений.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" - це особливий правовий режим, що вводить в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державності незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку цих обмежень.

Відповідно до положення ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Згідно ст. 2 Конвенції "Про захист прав людини і основних свобод", яка набрала чинності до України 11 вересня 1997 року, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не можна бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винними у вчиненні злочину, за який передбачає таке покарання.

Положеннями ст.ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід`ємне право на життя, а також не може бути позбавлена життя.

Однак, незважаючи на наведенні вимоги законодавства, ОСОБА_3 , вчинив тяжкий злочин, проходячи військову службу на посаді бойового медика 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ЗСУ, 08 липня 2025 року, приблизно о 20годині 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановити не вдалось за можливе, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязнених відносин з власником приміщення ОСОБА_6 , маючи умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс останньому не менше трьох ударів кулаками рук по обличчю, від яких потерпілий не втримавши рівновагу, впав на підлогу, а ОСОБА_3 не зупиняючись на досягнутому, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_6 не менше трьох ударів взутими ногами в область грудної клітки, в результаті чого, спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки, з множинними переломами ребер, розривами простінкової плеври та розривами нижньої частини правої легені, яка ускладнилась розвитком шоку, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебуває а прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 , тим самим ОСОБА_3 умисно завдав тяжкі тілесні ушкодження, тобто тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, що кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Позиція учасників кримінального провадження.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину повністю, підтвердив вчинення ним даного злочину при викладених вище обставинах, щиро розкаявся. Просив суд врахувати всі обставини даної справи, його особу та ухвалити справедливе та законне рішення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч. 2 ст. 121 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною. Просив призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Представник потерпілого секретар Матвіївської сільської ради Запорізької області про час та місце слухання справи повідомлявся належними чином, але в судове засідання не з`явився, пояснень не надав. На досудовому слідстві з позовом не звертався.

Оцінка доказів на підтвердження встановлених судом обставин.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України також підтверджується дослідженими безпосередньо судом доказами:

- оглядом місця події від 09.07.2025, за адресою: АДРЕСА_2 , де були вилучені речові докази;

- висновком судово-психіатричної експертизи №386 відносно ОСОБА_3 , 1978р.н., відповідно до якої ОСОБА_3 повідомив "Моя дружина працювала у селі Матвіївка, там знімала житло. 08.07.2025 дружина зателефонувала мені, щоб я приїхав допоміг їй забрати речі. 08.07.2025 ввечері я приїхав разом зі старшим сином на електричці у Матвіївку. Нас зустріла дружина. По дорозі до житла яке вона винаймала, ми зайшли в магазин і взяли пляшку горілки 0,5. Потім ми прийшли до житла яке винаймала дружина. Хазяїна в цей час не було вдома. Разом з дружиною ми випили по 100гр горілки. Вона розповіла, що хазяїн будинку з ножем домагався її. Мене це обурило. Через хвилин 15 після цього зайшов хазяїн будинку "з наїздом" - "хто такий, що ти тут робиш ?". Я представився йому, він сказав, що він хазяїн. Я запитав у нього, що за проблеми, що він пристає до моєї дружини. Він сказав: "Які проблеми, а тобі що до того?". Я вдарив його пару разів по обличчю долонею і раз кулаком. Він впав. Я ще пару разів з ноги вдарив його в область грудної клітки, один удар по правій нозі, два удари по грудній клітці. Жінка сказала, щоб я не чіпав його. Я побачив у нього кров з носу. Я відвів його в кімнату. Запитав у нього може викликати швидку чи дати води. Він сказав, що не потрібно. Я розвернувся і пішов в кімнату де мешкала дружина, ліг і заснув, а о п`ятій ранку клацнули браслети. Шкодую, що так вийшло"...

Підсумок: ОСОБА_3 , виявляв та виявляє на теперішній час ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових, розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на теперішній час утримання в мовах, що виключають вживання. У період інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився, зі слів підекспертного, у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час він може усвідомлювати свої дії та керувати ними;

- висновком експерта №3901 від 09.07.2025 року, висновки п5(3,4). Виявлені тілесні ушкодження у гр-на ОСОБА_6 мали ознаки (згідно діючих "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України, від 17.01.1995р. №6)

Закрита тупа травма грудної клітки, з множинними переломами ребер, розривами пристінкової плеври та нижньої частки правої легені, яка ускладнилась розвитком небезпечного для життя стану - шоку, як небезпечна для життя та як така, що призвела до смерті - має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.1.3., діючих "Правил..."), перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- висновком експерта №1798/к, від 04.09.2025, в якому зазначено механізм утворення тілесних ушкоджень грудної клітки трупа ОСОБА_6 . Підсумки проведена за даними із протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 від 15.09.2025р.: " ОСОБА_6 впав на підлогу та знаходився у положенні лежачі на правому боці, нижні кінцівки зігнуті в колінному суглобі та підведені до тулубу, верхні кінцівки загнуті в ліктьових суглобах та підведені в гору, закриваючи голову. Далі ОСОБА_8 , розмістив макет людини на підлозі у зазначеному положенні та пояснив, що ОСОБА_3 почав наносити удари взутими ногами у військові берці літнього варіанту по тулубу, один з яких відзначив передньою частиною ноги в грудну клітку по центру та один в живіт ОСОБА_6 та на прохання зупинитися не реагував. Після чого свідок вказав, що після завдання ударів взутими ногами ОСОБА_3 не зупиняючись, відобразив два удару кулаком правої руки в частину грудної клітки...".

Зважаючи на збіг за характером травмуючого предмета (руки та ноги людини діють як тупі предмети), кількість та локацією травматичних впливі (неодноразові в ділянку грудної клітини), слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_6 , за механізмом, на яки вказав свідок ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту за його участі від 15.09.2025;

- висновком експерта №1879/к, від 16.09.2025, в якому зазначено механізм утворення тілесних ушкоджень грудної клітки трупа ОСОБА_6 . Підсумки проведена за данними із протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 від 15.09.2025р.: "... ОСОБА_3 відпустив одяг ОСОБА_6 та останній впав на підлогу та знаходився в положенні лежачи на правому боці, нижні кінцівки зігнуті в колінному суглобі та підведені до тулуба, верхні кінцівки зігнуті в ліктьових суглобах та підведені вгору, закриваючи голову. Далі ОСОБА_9 розмістила макет людини на підлозі у визначеному положенні та пояснила, що далі ОСОБА_3 почав наносити удари правим кулаком руки, яких відбулося три в району ребер та один в грудну клітку, взутими ногами у військові берці по тулубу в району ребер зліва ОСОБА_6 . Після чого, відобразила на макеті людини, встала поблизу та почала відображати удари ногами, які здійснювалися в тулуб правою ногою, передньою частиною ноги...".

Зважаючи на збіг за характером травмуючого предмета (руки та ноги людини діють як тупі предмети), кількість та локацією травматичних впливі (неодноразові в ділянку грудної клітини), слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті ОСОБА_6 , за механізмом, на яки вказав свідок ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту за його участі від 15.09.2025;

Свідки по справі за клопотанням учасників кримінального провадження судом не викликалися, у зв`язку з повним визнанням свої вини обвинуваченим.

Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази не викликають сумнівів у їх надійності і точності та кожен окремо і в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку проте, що смерть потерпілого настала саме від тілесних ушкоджень спричинених ОСОБА_3 08.07.2025, а тому винуватість останнього знайшла своє підтвердження позарозумним сумнівом і його дії органом досудового слідства кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу або іншими частинами статті суд не вбачає.

Мотиви призначення покарання.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

П.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Отже, призначаючи ОСОБА_3 покарання, також суд враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, що покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем служби характеризується задовільно, за місцем проживання задовільно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий. Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд відносить визнання вини та каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_3 , особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення останнього не можливе без ізоляції його від суспільства та не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положення ст.ст.69, 75 КК України.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу його фактичного затримання. При цьому, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 09 липня 2025 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 09 липня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 3000 (три тисячі) гривні 75 копійок.

Речові докази:

- мікрооб`єкти з кистей обох рук трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змив на марлевий тампон та контроль до нього з поверхні лівої кисті руки трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змив на марлевий тампон та контроль до поверхні правої кисті руки трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мікрооб`єкти з обличчя трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змив на марлевий тампон та контроль до нього з обличчя трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мікрооб`єкти з поверхні грудної клітини трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змив на марлевий тампон та контроль до нього з поверхні грудної клітини трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нашарування РБК на цеглі, на подвір`ї домоволодіння навпроти вхідних дверей до будинку, змив на марлевий тампон та контроль до нього з поверхні внутрішньої ручки вхідних дверей до будинку, сидіння з під табурету з нашаруванням РБК, при вході до приміщення кім №1, капці фіолетового кольору з нашаруванням РБК, з кім №1, змив РБК та контроль, з підлоги кім №1, змив РБК та контроль, з підлоги кім №1, картонова коробка з нашаруванням РБК та контроль, з підлоги кім №4, фрагмент паперу з нашаруванням РБК, з підлоги кім 34, три недопалки з жовтим фільтром, з підлоги кім №4, скляна пляшка з під коньяку «BOLGRAD» з нашаруванням РБК, з підлоги кім № 4,скляна пляшка з залишками рідини з-під горілки «МОРОША» ємкістю 0,5л, з підлоги кім № 4, скляна чарка, з підлоги кім №4, дві чашки зі столу в кім №4, змив РБК та контроль, з підлоги кім № 5, чоловіча біла сорочка з коротким рукавом просякла РБК, виріз з матрацу з нашаруванням РБК з ліжка в кімнаті № 5 – фрагмент дерев`яної палиці з нашаруванням РБК, з підлоги кім №3, змив РБК та контроль, з підлоги кім № 3, три сліди папілярних візерунків. Зі скляної пляшки «МОРОША», ємкістю 0,5л на столі кім №5 – які зберігаються у камері речових доказів відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області – знищіти;

- мобільний телефон Nomi який зберігається у камері речових доказів відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області повернути власнику;

- пара черевик коричневого кольору, штани та кофта з довгими рукавами кольору «пік сель» зі слідами РБК – повернути власнику, у разі відмови – знищіти;

- сорочка бавовняна чорна у світлу смужку просочена РБК – знищити.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_10

24.02.2026