Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №307/668/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/668/26

Провадження № 2-а/307/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді – Чопик В.В., при секретарі – Рішко О.Т., за участю позивача ОСОБА_1 , його представника Поковба В.В., представника відповідача Фекете Й.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Поковба Василь Васильович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник –адвокат Поковба В.В., звернувся до суду з вказаним позовом, який обгрунтовує тим, що постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 178 від 05.02.2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що вона обіймаючи посаду начальника групи розшуку Углянської територіальної громади не здійснила розшук військовозобов`язаних осіб, яким не вдалося вручити повістки відповідно до списку військовозобов`язаних наданого разом з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/743 від 23 січня 2006 року, чим порушила вимоги абзацу 11 ч. 1 статті 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги Мобілізаційної директиви про впровадження у діяльність військових комісарів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) організаційно - методичних вказівок з організації виконання заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів» від 03.07.2018 року № 321/1258 дск. Внаслідок чого вчинила зазначене правопорушення в період дії особливого періоду, запровадженого Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року.

Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, розгляд, справи про притягнення до адміністративної відповідальності проводилася без її участі, вона була позбавлена можливості надати пояснення у справі та заявляти клопотання, та надавати докази своєї невинуватості у вчиненні даного адміністративного правопорушення.

11 лютого 2026 року їй, ОСОБА_1 , яка обіймає посаду

начальника групи розшуку Углянської територіальної громади надійшов лист з ІНФОРМАЦІЯ_3 у якому знаходилася постанова № 178 від 05 лютого 2025

року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1

КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови вона, ОСОБА_1 , - обіймаючи

посаду начальника групи розшуку Углянської територіальної громади не здійснила розшук військовозобов`язаних осіб, яким не вдалося вручити повістки відповідно до списку військовозобов`язаних наданого ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/743 від 23 січня 2006 року, чим порушила вимоги абзацу 11 ч. 1 статті 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги Мобілізаційної директиви «про впровадження у діяльність військових комісарів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) організаційно - методичних вказівок з організації виконання заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів» від 03.07.2018 року № 321/1258 дск.

Внаслідок чого вчинила зазначене правопорушення в період дії особливого періоду, запровадженого Указом Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року.

З наведеними у фабулі постанови доводами про порушення нею норм

діючого законодавства не згідна, так як вважає, що вказаного правопорушення

не вчиняла, а також відповідно до нормативних документів на які

посилається відповідач у фабулі не передбачено, що на працівників Углянської територіальної громади покладено обов`язок розшуку військовозобов`язаних осіб.

Самим розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 не зобов`язано керівника з розшуку Углянської територіальної громади здійснювати розшук військовозобов`язаних, вказане і не передбачено вимогами нормативних документів, на які посилається відповідач.

Так відповідно пункту 32 постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року « Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів

СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

(Абзац перший пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 563 від 16.05.2024) відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів; здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

(Абзац третій пункту 32 в редакції Постанови 563 від 16.05.2024, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 747 від 25.06.2024) у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства; забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та

резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

В оскаржуваній постанові вказано, що вона вчинила правопорушення, порушила вимоги абзацу 11 ст. 18 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Абзацом 11 ст. 18 передбачено, що органи місцевого самоврядування забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом

Міністрів України.

Однак у фабулі правопорушення відповідач зазначає, що позивача обіймаючи посаду начальника розшуку не здійснила розшук військовозобов`язаних осіб.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших

загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу

адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Вона не мала умислу на вчинення правопорушення, відповідно до

розпорядження т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 була долучена до

оповіщення осіб відповідно до списку наданого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час обходів групи оповіщення вдалося встановити, що одна особа відповідно до наданого списку померла, двоє осіб на території сільської ради ніколи не проживали, 10 осіб виїхали закордон і там проживають, одна особа виїхала на постійне місце проживання закордон, одна особа проживає у Київській області, одна у Львівській, інші особи відсутні за місцем проживання, про що 29.01.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було проінформовано листом №47 від 29.01.2026 року.

Окрім цього стверджує, що керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було порушено процедуру винесення постанови про її притягнення до адміністративної відповідальності, розгляд відбувався без неї, на час розгляду вона перебувала на лікарняному, у постанові зазначено, що вона надала заяву в якій оспорює допущене правопорушення та згодна на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності 05 лютого 2026 року, однак таку заяву вона не подавала, розглядати справу за її відсутності не просила.

Тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 178 від 05.02.2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо накладення відносно неї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк.

АДРЕСА_1 - адміністративного штрафу у розмірі 34 000 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на нормативні акти, що зазначені у постанові № 178 від 05 лютого 2026 року зазначає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону. Згідно з розпорядженням Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 14 жовтня 2024 року №302 про створення дільниці оповіщення затвердження складу дільниці оповіщення та визначення уповноважених осіб вручати повістки в Углянській ТГ - ОСОБА_1 обіймає посаду начальника групи розшуку.

Згідно з функціональними обов`язками начальника групи розшуку, він відповідає за своєчасний розшук резервістів і військовозобов`язаних.

Якщо військовозобов`язані відмовилися отримувати повістку або не відкривають двері посильному, відправляти на маршрут посильного для складання в довільній формі акта про відмову отримання такої повістки, засвідченого підписами не менше двох свідків.

Зазначені матеріали разом із не врученими повістками надавати начальнику дільниці оповіщення для направлення їх до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідних правоохоронних органів з метою притягнення таких осіб до відповідальності згідно із законодавством.

23.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано розпорядження № 12/2/743, відповідно до якого уповноваженим особам Углянської територіальної громади доручалося здійснити оповіщення військовозобов`язаних та поінформувати відповідача про реезультати проведеної роботи до 29.01.2026 року.

До розпорядження було долучені повістки підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно списку доданого до розпорядження.

30.01.2026 року, на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/743 від 23.01.2026 року позивач надав інформацію про результати оповіщення де як результат оповіщення зазначено: 115 осіб – підлягали оповіщенню; 0 осіб – вручено повісток; 84 шт. – надано довідок; 29 шт. – надано актів.

Оскільки на момент виконання розпорядження № 12/2/743 від 23.01.2026 року ОСОБА_1 обіймала посаду начальника групи розшуку і саме в її обов`язках було своєчасно розшукати резервістів і військовозобов`язаних яким не вдалося особисто вручити повістки- 02.02.2026 року позивача було викликано для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, призначеному на 05.02.2026 року о 12 год. 00 хв.

Однак, у визначений день та час позивач на розгляд справи не з`явився, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду не подавав та не повідомив відповідача про причини своєї неявки.

Маючи у своєму розпорядженні підтверджені документи щодо отримання позивачем повідомлення про виклик та, у зв`язку з відсутністю будь-яких повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи, відповідач, керуючись частиною восьмою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 05 лютого 2026 року виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення №178, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Оскаржувана постанова була направлена позивачу засобами рекомендованим листом з описом вкладення та згідно тренінгу Укрпошти станом на момент написання відзиву лист прибув у відділення та не вручений.

Що стосується тверджень позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 268 та 278 КУпАП, зазначає, що: по-перше, у повідомленні про виклик, яке було вручено позивачу, відповідачем разом із вимогою про явку на розгляд справи було надано письмове роз`яснення прав особи, передбачених статтею 268 КУпАП.

По-друге, у разі явки позивача на розгляд справи працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 при складанні відповідного протоколу ознайомили б його під підпис із правами, закріпленими статтею 268 КУпАП.

Наявні в матеріалах справи докази на думку відповідача підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відтак, відповідач вважає накладення адміністративного стягнення правомірним і не вбачає підстав для скасування постанови.

Тому проти позову заперечив.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Крім цього, просить застосувати строки давності до даного позову.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Судом встановлено, що згідно постанови № 178 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05 лютого 2026 року, ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона обіймаючи посаду начальника групи розшуку Углянської територіальної громади не здійснила розшук військовозобов`язаних осіб, яким не вдалося вручити повістки відповідно до списку військовозобов`язаних наданого разом з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/743 від 23 січня 2006 року, чим порушила вимоги абзацу 11 ч. 1 статті 18 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги Мобілізаційної директиви «Про впровадження у діяльність військових комісарів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) організаційно - методичних вказівок з організації виконання заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів» від 03.07.2018 року № 321/1258 дск., внаслідок чого вчинила зазначене правопорушення в період дії особливого періоду, запровадженого Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року.

Дата вчинення адміністративного правопорушення 05 лютого 2026 року, дата виявлення порушення 05 лютого 2026 року.

Згідно розпорядження т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/732 від 23.01.2026 р., необхідно здійснення оповіщення військовозобов`язаних осіб, які проживають у межах Углянської територіальної громади, з метою явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 10 год. 00 хв. 30 січня 2026 року для уточнення облікових даних та призову на військову службу. Оповіщення провести згідно списку; про результати виконання розпорядження проінформувати до 29.01.2026 року.

Розпорядженням Углянського сілького голови №302 від 14.10.2024 створено на базі Солотвинської селищної ради дільницю оповіщення.

Відповідно до додатку 3 до вказаного розпорядження ОСОБА_1 є начальником групи розшуку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оборону України", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують: підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час; приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; призов громадян на строкову військову службу; направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори; організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов`язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період; здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством; вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Також, абзацом 11 ст. 18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що виконавчі органи сільських, селищних рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників. Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов?язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі Порядок).

Пунктом 32 Порядку передбачено, що у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання) шляхом вручення повісток (додаток 11) або під їх особистий підпис у картках первинного обліку (додаток 3) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення для проходження базової військової служби, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вимог законодавства;

забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Відповідно до положень п.34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Згідно з п. 47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Отже, вказаними нормами передбачений обов`язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також видавати акти про проведення оповіщення військовозобов`язаних, у місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не мають окремого законодавчо встановленого права чи повноваження оголошувати в розшук військовозобов`язаних . Їх роль – співпраця та оповіщення на вимогу відповідних державних органів ( ТЦК , СБУ), а не самостійне проведення розшукових заходів.

Як встановлено судом розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.01.2026 № 12/2/732 позивачка ОСОБА_1 отримала 26.01.2026 року.

Строк інформування про виконання розпорядженні був встановлений до 29.01.2026 р.

На виконання зазначеного розпорядження Углянська сільська рада повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підлягало оповіщенню 115 чол., вручено повісток 0 чол., надано довідок 84 шт., надано актів 29 шт., повідомлено в телефонному режимі 2 чол.

Про результати виконання розпорядження від 23.01.22026 № 12/2/732 Углянська сільська рада повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 29.01.2026 за вих. № 47.

Фактично отримано зазначене повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 - 30.01.2026 року.

Юридично значимою датою виконання обов`язку є дата відправлення, а не дата отримання адресатом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем вжито всіх заходів щодо належного виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.01.2026 № 12/2/732.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, підчас розгляду даної адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП , а тому постанова № 178 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву – задовольнити.

Постанову № 178 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАПвід 05.02.2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 грн. 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2026.

Суддя: В.В. Чопик