Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №536/2153/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2153/25

Провадження № 2/536/197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

представника позивача ОСОБА_1 за угодою адвоката Дронова А.О.

представника відповідача Акціонерне товариство «Ощадбанк» за довіреністю адвоката Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в м.Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Дронов А.О. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживачів, де просив суд зобов`язати Акціонерне товариство «Ощадбанк» припинити нарахування ОСОБА_1 заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 12.07.2025, скасувати нараховані відсотки і штрафні санкції ОСОБА_1 в період з 12.07.2025 по день винесення рішення за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відновити ОСОБА_1 залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 до стану в якому він був перед виконанням фінансових операцій 12.07.2025, тобто станом на 11.07.2025, врахувавши списані банком кошти в рахунок погашення боргу по картковому рахунку № НОМЕР_1 на дату винесення рішення судом.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що 12 липня 2025 року ОСОБА_1 перебуваючи в магазині «МобіОпт» за адресою: АДРЕСА_1 виявила, що з її картки банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 списано кошти на суму 27 500 грн о 12:25, 26 000 грн о 12:28 та 9300 грн о 12:30, про що вона дізналася, коли їй зателефонували з гарячої лінії банку, вона викликала поліцію та зв`язавшись з банком заблокувала картки, смс повідомлення про проведенні транзакції за картковим рахунком прив`язаним до мобільного додатку «Ощад24» за номером її телефону НОМЕР_2 вона не отримувала. 12 липня 2025 року позивач звернулася з заявою до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, відомості про яке було винесено до ЄРДР за №12025170530000340 від 12.07.2025 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України, досудове розслідування по якому ще триває. 28.07.2025 позивач звернулася до відповідача з заявою, де просила терміново провести службове розслідування за фактом незаконного перерахування коштів з її карткового рахунку 12.07.2025 та вимагала повернути списані кошти в сумі 62 800 грн, які були на її картковому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідач листом від 15.08.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів посилаючись, що списання грошових коштів з картки позивача стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) нею вимог пунктів 9.19, 9.20, 9.21, 9.22 Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та рекомендовано їй співпрацювати з правоохоронними органами, але не вказали якими діями позивач сприяла передачі свого логіну та паролю системи «Ощад24» третім особам.

Вказує, що позивач не розголошувала третім особам інформації про номери карткових рахунків, Пін-коди та іншої конфіденціальної інформації, картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Вважає, що банком не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

В судовому засіданні уповноважений представник позивача адвокат Дронов А.О. позов підтримав та просив задовольнити, про обставини та підстави пояснив так, як це викладено в заяві.

Уповноважений представник відповідача адвокат Кравченко Н.О. в судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити, вважає, що позивач порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій. Докази містяться в справі, яка знаходяться в провадженні іншого судді та яку вона просила об`єднати з цією.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства «Ощадбанк», де має відкритий рахунок № НОМЕР_3 .

Згідно виписки по картковому рахунку станом на 28.07.2025 кредитний ліміт складав 65 100 грн.

У подальшому 12.07.2025 о 12.25, о 12.28, о 12.30 відбулись операції, внаслідок яких були списані грошові кошти з рахунку позивача у загальному розмірі 62800 грн.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №120251705300003340 від 13.07.2025 до реєстру внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 12.07.2025 про заволодіння коштами останньої шахрайським шляхом із застосуванням електронно-обчислювальної техніки.

Той факт, що грошовими коштами ОСОБА_1 заволоділи сторонні особи шахрайським шляхом, АТ «Ощадбанк» не оспорює.

28.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, де повідомила про обставини, за яких з її кредитної картки банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 12.07.2025 були списані кошти 12.07.25: о 12.25 - 27500 грн., 0 12.28 - 26 000 грн, о 12.30 - 9300 грн, про що вона дізналася після телефонного дзвінка з гарячої лінії банку та заблокувала картки, дані операції вона не проводила та не давала згоду на їх проведення, відомості про себе та щодо карток нікому не розголошувала, просила провести службове розслідування по факту незаконних перерахувань коштів з її карткового рахунку 12.07.2025, повернути списані кошти на її картковий рахунок в сумі 62800 грн.

15.08.2025 АТ «Ощадбанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відсутність підстав для повернення коштів, що були списані 12.07.2025, посилаючись, що оскаржувані операції було здійснено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку випущеної на її ім`я з обов`язковою ідентифікацією/верифікацією клієнта, з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад»/біометрії та з правильним введенням одноразового коду доступу для входу в мобільний додаток «Ощад»/ підтвердження операції, який надавався Банком на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , який не змінювався.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно п. 3, 4 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

При цьому, відповідно до п. 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Таким чином, для встановлення причетності користувача банківських послуг до списання грошових коштів необхідним є встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач одразу звернулась до банку про скасування спірних транзакцій, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечується факт її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Крім того, суд вважає, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд також зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц; постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд вказує на таке.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18) зроблено висновок про те, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Отже, вимога позивачки скасування будь-якої заборгованості за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 02.07.2025 не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , не передбачає відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення, не забезпечує відновлення її прав.

При цьому суд зазначає, що грошові кошти, списані з вище вказаних карткових рахунків, не належать позивачці, тому належним способом захисту її прав буде визнання недійсними операції (транзакції) щодо переказу коштів та відновлення залишку кредитних коштів на особистому кредитному картковому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 12.07.2025.

З огляду на викладене суд позов задовольняє частково.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позивач відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а тому згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір по справі (процесуальні документи поданні до суду в електронній формі) в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.13, 81, 259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживачів.

Визнати недійсними операції ( транзакції) щодо переказу коштів 12.07.2025 з рахунку № НОМЕР_3 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» на загальну суму 62800 грн (шістдесят дві тисячі вісімсот) грн.

Зобов`язати АТ «Ощадбанк» відновити залишок коштів на рахунку

№ НОМЕР_3 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій ( транзакцій ) 12.07.2025, тобто станом на 12:25 год 12.07.2025, з урахуванням внесеної позивачем плати в рахунок погашення боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рахунок держави судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. М. Клименко

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.