Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №379/347/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/347/26

Провадження № 1-кп/379/34/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши, в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження за №12026116290000020, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тараща, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого базову середню освіту, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, не депутата, не адвоката, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2026 о 05 годині 00 хвилин ОСОБА_2 знаходився поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, шляхом незаконного проникнення до будинку, який перебуває у володіння ОСОБА_3 .

Відразу після цього, реалізуючи свій умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, а саме на незаконне проникнення до житла, ОСОБА_2 , діючи умисно, всупереч волі володільця ОСОБА_3 , без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла особи, діючи умисно, протиправно зайшов на територію огородженого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого підійшов до житлового будинку і встановивши, що вхідні двері незачинені на внутрішній замок, а лише на дверну ручку, усвідомлюючи, що порушує недоторканість житла, долаючи перешкоду, через двері потрапив у середину будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_2 незаконно проник до житла, яке перебуває у володінні потерпілої ОСОБА_3 , чим грубо порушив ст.. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Крім цього, 13 лютого 2026 року о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_2 знаходився поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел, спрямований на порушення недоторканості житла та іншого володіння особи шляхом незаконного проникнення до гаража, який перебуває у приватній власності ОСОБА_4 .

Відразу після цього, реалізуючи свій умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, а саме на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_2 , діючи умисно, всупереч волі володільця Шкарівського, без його дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла та іншого володіння особи, діючи умисно, протиправно, через незачинені ворота зайшов на територію огородженого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого підійшов до гаража і встановивши, що ворота гаража закриті на запірний пристрій, усвідомлюючи, що порушує недоторканість володіння, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук, відсунув металевий засув та через ворота потрапив в середину гаража, тобто такими своїми діями ОСОБА_2 незаконно проник до гаражу, належного потерпілому ОСОБА_5 чим грубо порушив вимоги ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 в обвинувальному акті зазначив клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинуваченим подано заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_7 , згідно якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла та у незаконному проникненні до іншого володіння особи, згодний із встановленими досудовим розслідуванням фактами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. Захисник ОСОБА_7 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, його згоду з встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, надав заяву, згідно якої не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також подали письмові заяви, в яких зазначили про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України, та згоду з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. В заявах прохали призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла (потерпіла ОСОБА_3 ); за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи (потерпілий ОСОБА_5 ).

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому, у відповідності із ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченим кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162 КК України відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як кримінальний проступок.

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України – відсутні.

ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Беручи до уваги викладене, враховуючи обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок), що прямо передбачено санкцією ч. 1 ст. 162 КК України.

Визначене таким чином покарання обвинуваченому на переконання суду буде відповідати не тільки тяжкості вчинених ним проступків, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжні заходи не застосовувались та підстав для їх застосування немає.

Керуючись ст.ст. 302, 369, 370, 371, 373, 374, 381-382, 394, 532 КПК України, суд ,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , до вступу вироку в законну силу, не обирати.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Головуючий:ОСОБА_1