Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №367/4987/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4987/25

Провадження №2-о/367/62/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:

головуючий суддя Білогруд О.О.,

присяжних Остапко О.С., Сахненка Г.А.,

за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника особи відносно якої вирішується питання про визнання недієздатною адвоката Дьяченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ірпені цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, особа стосовно якої розглядається провадження – ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про визнання недієздатним його брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установлення над ним опіки та призначення його опікуном.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 є його рідним братом і він має ІІ групу інвалідності довічно, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №1118065 від 22.03.2023. Причиною інвалідності є хронічне психічне захворювання – помірна розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю, вираженою соціально-трудовою дезадаптацією, що призводить до того, що він має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності. Крім того, після перенесеної в дитинстві травми, він сліпий на одне око. Не може приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому. Також у нього спостерігаються значні порушення уваги та пам`яті, його емоції та поведінка часто бувають неадекватними. Брат не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного медичного нагляду лікування. У зв`язку з цим, він перебуває на обліку у лікаря-психіатра КЗ «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради, що підтверджується довідкою від 31.07.2024 №1. ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги та контролю, це підтверджується копією висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу №991/25 від 08.01.2024 та копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 16.02.2023 №360, де брат проходив обстеження та лікування в умовах психіатричного стаціонару з 11.02.2023 до 16.02.2023. Психічний розлад здоров`я ОСОБА_2 істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що стало підставою звернення до суду із заявою. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , там же і зареєстрований заявник, однак крім того, заявник з 2017 на праві приватної власності має квартиру де проживає з дружиною. З дитинства за братом доглядала мати ОСОБА_3 , 1950 року народження, батько з ними не проживав, участі у вихованні та догляді не брав. У червні 2020 року батько помер. Матері 74 роки, вона є особою похилого віку, страждає на низку хвороб, має постійний високий тиск, потребує медичного нагляду та постійного лікування. Також брат перестав її слухатися, агресивно відноситься до неї. В силу свого віку та стану здоров`я мати вже не в повній мірі може справлятися з доглядом брата ОСОБА_2 . Ураховуючи необхідність догляду, заявник має можливість та бажання бути опікуном брата, має постійний стабільний дохід, добрий стан здоров`я, на обліку у лікаря психіатра нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Дружина підтримує його рішення бути опікуном у брата та не заперечує проти його проживання разом з ними. Згідно акту встановлення фактичного проживання заявника за адресою відмінною від реєстрації місця проживання від 05.08.2024 квартира ОСОБА_1 має гарні умови проживання та він може надати брату для проживання окрему кімнату, що облаштована необхідними меблями та технікою, а також забезпечити догляд та своєчасну медичну допомогу. Також зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та має бронювання, що надає йому право на відстрочку від привозу під час мобілізації відповідно до чинного законодавства. Покликаючись на положення Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, заявник просила заяву задовольнити та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, установити над ним опіку та призначити заявника ОСОБА_1 опікуном брата ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О. Ухвалою судді від 09.05.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку окремого провадження у складі колегії: головуючого судді та двох присяжних, призначено судове засідання у справи та доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для представництва інтересів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано амбулаторну карту та історію хвороби ОСОБА_2 . Протоколом від 09.05.2025 визначено присяжними Сахненка Г.А. та Мілевського О.П.

Ухвалою суду від 30.05.2025 задоволено клопотання заявника та призначено стосовно ОСОБА_2 судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено.

На виконання ухвали суду на адресу суду надійшли матеріали справи з висновком судово-психіатричної експертизи, тому ухвалою суду від 01.10.2025 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 20.11.2025.

У судовому засіданні 20.11.2025 свою позицію висловив заявник, представник особи, стосовно якої розглядається заява - адвокат Дьяченко А.В., а також сама особа, яку заявник просив визнати недієздатнім – ОСОБА_4 , також суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошено про те, що рішення буде проголошено 02.12.2025. Однак, у зв`язку з тим, що до моменту підписання рішення у справі та його оголошення один з присяжних помер, прийнято рішення поновити судовий розгляд та призначено судове засідання. За поданням судді протоколом визначено присяжних Сахненка Г.А. та Остапко О.С.

У судовому засіданні 19.02.2026 заявник ОСОБА_1 підтримав подану заяву у повному обсязі, просив її задовольнити та визнати його брата ОСОБА_2 недієздатним, установити над ним опіку та призначити його опікуном. Також зазначив, що на разі мати вже похилого віку, має проблеми зі здоров`ям, тому не має змоги повноцінно піклуватися про брата. Зазначив, до зими 2025-2026 він з дружиною проживали у власній квартирі, а брат з матір`ю проживала у їх будинку по АДРЕСА_1 . Разом почали проживати у зв`язку з проблемами електро- та теплопостачання, внаслідок атак з боку країни-агресора. Доповнив, що до того, як проживали окремо з братом та матір’ він постійно до них їздив, допомагав як фінансово так і по господарству, возив брата на медичне обстеження. У разі ухвалення рішення судом про визнання брата недієздатним, то він забере його до себе. На питання відповів, що у побуті брат не повною мірою може себе забезпечити, йому потрібно давати вказівки що робити і потім контролювати. У домашньому побуті майже нічого він не робить, але полюбляє виносити сміття з будинку у двір, замітати віником. Гігієнічні процедури брат проводить собі сам, однак після того, як йому нагадають, самостійно одягається, їсть, однак повноцінної їжі собі не приготує. Оскільки зараз вони проживають разом, то розпорядок дня у них такий, що він разом з дружиною їдуть на роботу близько 7 ранку, а повертаються близько 19ї. В цей час брат зачинений сам вдома, при цьому він самостійно може зробити щось не складне, наприклад собі бутерброд і заварити чай використовуючи електрочайник. Також брат у вільний час грається в дитячі ігри на планшеті. Якщо йому дати кошти, то він піде у магазин і щось купить, однак решти не принесе. Читати та писати він вміє, однак робить це дуже повільно. Також заявник зазначив, що брат не повністю обмежений у здатності мислити, інколи він ще і хитрує з вигодою для себе. Однак не зважаючи на указане, заявник наполягав у судовому засіданні на тому, що брата слід визнати недієздатним, щоб він міг про нього повноцінно піклуватися. На питання чому раніше його мати не ініціювала питання про визнання брата недієздатним заявник ОСОБА_1 відповісти суду не зміг.

У судовому засіданні 19.02.2026 представник особи, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_2 - адвокат Дьяченко А.В. звернув увагу на класифікацію хвороби – «психічний розлад» за Міжнародною класифікацією хвороб-10 (МКХ-10), надав коротку характеристику на кожен з її видів. Зазначив, що висновком експертного дослідження ОСОБА_2 визначено, що він страждає на легку розумову відсталість, що істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Указане свідчить про те, що його підзахисний ОСОБА_2 не є особою, яка повністю не усвідомлює значення своїх дій і не може керувати ними, а тому він не є повністю недієздатною особою. Зауважив, що не зважаючи на стан його здоров`я та його поведінку ОСОБА_2 може бути визнаний судом лише обмежено дієздатним, задоволення заяви заявника у тому обсязі, який він просить обмежить права та свободи ОСОБА_2 як людини та громадянина. Також зазначив, що робочий розклад заявника не дає можливості зрозуміти яким чином він зможе здійснювати догляд за братом та опікуватися ним, тому викликає сумнів щодо доцільності призначення його опікуном ОСОБА_2 .

Представником органу опіки та піклування раніше було подано заяву про розгляд за відсутності їх представника, висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 підтримано у повному обсязі у разі визнання останнього недієздатним у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 27.09.2002.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 19.12.1996.

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ).

Відповідно до довідки №1118065 до акту огляду МСЕК за результатами огляду 22.03.2023 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 22.03.2023 довічно. Також ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря психіатра (довідка КНП «Ірпінської центральної міської лікарні» від 31.07.2024). Висновком лікарської комісії медичного закладу від 08.01.2024 № 991/25 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Також судом досліджено консультативні висновки спеціалістів щодо огляду ОСОБА_2 , 1980 року народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , довідку про розмір заробітної плати та медичний висновок від 22.12.2023 №144/15 про стан здоров`я заявника.

ОСОБА_1 є власником квартири загальною площею 60,9 кв.м. в місті Ірпені, Київської області. 05.08.2024 депутатом Ірпінської міської ради складено акт про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають за адресою в АДРЕСА_2 , умови проживання гарні.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи не погашеної судимості відсутності, у розшуку не перебуває.

Згідно витягу з протоколу №8 від 23.12.2024 засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради Київської області вирішено рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради надати висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у випадку визнання останнього недієздатним в судовому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 03.02.2025 №3/6 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

За результатами проведення 27.08.2025 судово-психіатричного експертного дослідження (висновок №317-ц) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічний розлад – легку розумову відсталість (F-70.0 за МКХ-10), який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, ОСОБА_2 може надавати пояснення у справі, але без достатньо критичного відношення до них.

Водночас, судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 має повну цивільну дієздатність, бажання та можливість виконувати обов`язки опікуна для свого брата.

При розгляді та вирішенні цієї справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності.

Відповідно до вимог частини третьої статті 296 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

За змістом положень статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд зазначає, що у відповідності до положень статті 76 ЦПК України, одним з засобів доказування є висновок експерта.

У відповідності до положень статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 2 частини першої статті 105 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі подання клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: психічний стан особи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про психіатричну допомогу», судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

Як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.1972 №3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» (з наступними змінами), судово-психіатрична експертиза призначається у справах про визнання громадянина недієздатним. В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:1) чи хворіє даний громадянин на психічну хворобу; 2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.

Також положеннями частини першої статті 298 ЦПК України передбачено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі № 463/2503/18, висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Так, надаючи оцінку наявним доказам, судом установлено, що переважна більшість доказів свідчить про відповідне лікування ОСОБА_2 у 2023 році, також з медичної виписки стаціонарного хворого №360 убачається, що ОСОБА_2 , людина з інвалідністю 3 групи по зору, перебував на стаціонарному лікуванні у Київському обласному центрі ментального здоров`я у період з 11.02.2023 до 16.02.2023, діагноз – помірна розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю, вираженою соціально- трудовою дезадаптацією.

Приймаючи наявність указаної медичної документації, заявлені вимоги, оскільки суд не є фахівцем в галузі медицини, з метою встановлення дійсних обставин справи та наявність страждання ОСОБА_2 на психічні хвороби, їх ступень, тяжкість та наслідки впливу на дієздатність останнього, судом ухвалою суду від 30.05.2025 було призначено відповідну судово-психіатричну експертизу та поставлено такі питання: чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будь-яке хронічне або стійке психічне захворювання, або інше захворювання, яке впливає на можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? чи розуміє ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значення своїх дій та чи може керувати ними? чи потребує ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення опіки у зв`язку із захворюванням? чи дозволяє стан здоров`я та психічний стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибути у судове засідання та особисто надавати пояснення у справі?

За результатами проведеного за ухвалою суду судово-психіатричного експертного дослідження ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, однак легку розумову відсталість, яка істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом на момент проведення дослідження він не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Указані докази не містять жодної інформації з приводу, що встановлені діагнози ОСОБА_2 свідчать про неможливість останнім розуміти значення своїх дій та здатність ними керувати.

Одночасно, суд ураховує думку представника особи, стосовно якої розглядається клопотання про визнання її недієздатною, адвоката Дьяченка А.В., який звертав увагу, що результат експертного дослідження його підзахисного свідчить про те, що він не особою, яка не здатна керувати своїми діями та не розуміє своїх дій, а тому не може бути визнаний судом недієздатним.

Водночас, судом ураховується таке.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини виснував, що будь-яке обмеження свободи особи з психічними розладами навіть на нетривалий час може бути визнано катуванням або жорстоким поводженням (рішення у справі «№37679/08v. Czech Republic)

Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (ратифіковано із застереженнями Указом Президії ВР №3484-XI (3484-11) від 26.01.87) установлено, що кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань.

Також суд звертає увагу, що необґрунтоване визнання особи недієздатною, може призвести до незворотних негативних наслідків для останньої, оскільки у відповідності до вимог ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, які в свою чергу від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Отже, у разі необґрунтованого визнання особи недієздатною та призначення опікуна, який вправі вчиняти правочини від такої особи, та в разі дії опікуна не в інтересах недієздатної, особі, яка в подальшому оспорить таке визнання її недієздатною, для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що в свою чергу істотно порушить права такої особи, які в свою чергу закріплені та охороняються Основним Законом України Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до якої Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам.

Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.

Приймаючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи указані обставини в цілому, суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на психічну хворобу, в силу якої він не здатний розуміти значення своїх дій та не здатний керувати ними, а відтак вимоги ОСОБА_1 у межах заявлених вимог про визнання ОСОБА_2 , є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

З огляду на те, що вимоги про встановлення опіки є похідними, суд також відмовляє в їх задоволенню, через безпідставність та необґрунтованість.

Додатково суд зазначає, що наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може бути підставою визнання такої особи відповідно до положень статті 36, частини першої статті 37, статі 60 ЦК України обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника.

Вирішення зазначених питань судом у межах справи про визнання особи недієздатною не є можливим, оскільки визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною відрізняється як за вимогами, про які просить заявник, так і за правовими наслідками: за підставами; їх одночасна зміна не допускається, тому особа не може бути визнана обмежено дієздатною, якщо наявна лише частина обставин, які є підставою для визнання її недієздатною.

При цьому, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати підстави заяви у випадку зміни її вимог.

Крім того, чинний ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про визнання особи недієздатною (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.04.2021 у справі №755/12409/15-ц).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 39, 41, 56, 58, 60, 63, 64 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 293, 294, 299, 300 ЦПК України, суд одноголосно,

ухвалив:

у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, особа стосовно якої розглядається провадження – ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна – відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026.

Відомості про учасників:

Заявниця: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання згідно із заявою за адресою: АДРЕСА_2 ;

Особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області, місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 4 «А».

Головуючий суддя О.О. Білогруд

Присяжні О.С. Остапко

Г.А. Сахненко