Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №990sссv/115/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 990sccv/115/25

провадження № 2/361/5740/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

24 лютого 2026 р.

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2025 року позивач звернулась до суду до відповідача із позовом про розірвання шлюбу.

Свій позов обґрунтовувала тим, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі зареєстрованому 30 вересня 2017 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 910.

Від даного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подружжя виїхало до Іспанії та отримало там посвідки на проживання. 22 червня 2025 року позивач востаннє бачила відповідача в місті Оропеса Дель Мар в Іспанії за місцем їх реєстрації. Відповідач повністю зник із життя позивачки та дітей, не бере участі у фінансовому забезпеченні сім`ї та будь-якій іншій підтримці дітей та дружини, не цікавиться життям дітей та не бере участь у їх вихованні. Спільне життя сторін не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, байдужості до життя та проблем кожного, вони втратили почуття любові та поваги один до одного.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2025, визначено підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбуБроварському міськрайонному суду Київської област і.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ведмідь Н.В.

30 грудня 2025 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято цивільну справу до свого провадження, призначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась, представник позивача подав до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у їх відсутність, позов підтримав та просив задовольнити, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання, які були призначені на 10.02.2026, 24.02.2026 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, судові повістки направлялись відповідачу за останнім відомим місцем його проживання, крім того, з огляду на те, що суду невідомо місце зареєстрованого проживання відповідача, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті «Судова влади України», з моменту опублікування оголошення вважається таким, що про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 223, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось,

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі зареєстрованому 30 вересня 2017 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 910, що підтверджується свідоцтвом шлюб, серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №879, виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою №536/1-82 про реєстрації особи громадянином України.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Так, відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Водночас, положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

За положеннями ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Також, у п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21.12.2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Таким чином, виходячи з аналізу вище наведених положень законодавства, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання.

При цьому, незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвати шлюбу.

Отже, встановивши не бажання позивача продовжувати шлюбні стосунки та відсутність будь-яких переконливих доказів того, що сторони вчиняють дії, направлені на збереження сім`ї, суд дійшов висновку про те, що подальше збереження шлюбу без взаємної згоди є неможливим та буде суперечити інтересам сторін.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи ті обставини, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди – є неможливим.

Керуючись ст. ст. 24, 56, 110, 111, 112,113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 265, 268, 280 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , зареєстрований 30 вересня 2017 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 910, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Ведмідь Н. В.