Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №357/13685/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13685/25

Провадження № 2/357/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

19 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Примак А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за собою право власності на 1/6 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:022:0189, загальною площею 0,0576 га за адресою : АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_5 , яка складалася з дев`ятнадцяти п`ятидесятих частин жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок в цілому має 60,30 кв.м. жилої площі, і розташований на земельній ділянці 910 кв.м., з надвірними спорудами : два сарая, гараж, погріб, дві вбиральні. Частка позивача з цієї спадщини складалася з 38/300 частки в будинку АДРЕСА_2 .

А відповідно до рішення Білоцерківського міцськрайонного суду від 10.10.2016 року по справі №357/7310/16-ц було витребувано з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на користьь позивача 1/ 6 частину квартири АДРЕСА_3 і цим же рішенням встановлено, що частка 38/300 в даному будинку відповідає 1/6 частині в квартирі АДРЕСА_3 . Однак, під час розгляду тієї справи судом не вирішувалося питання про земельну ділянку. З 19.09.2015 року вся земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:03:022:0189, площею 0,0576 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 належить відповідачу ОСОБА_2 .

Оскільки позивач має право на земельну ділянку у відповідності до розміру своєї частки у праві власності на будинок, а відповідачі заперечують це право, то ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/6 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:022:0189, загальною площею 0,0576 га за вказаною адресою та коштом відповідачів відшкодувати їй судові витрати.

В судовому засіданні позивач додатково зазначила, що її сестра ОСОБА_3 намагалася позбавити позивача права на спадкове майно та вигадувала різні схеми аби відібрати у позивача право на спадкове домоволодіння. ОСОБА_3 відчужила на ім`я своєї подруги ОСОБА_2 будинок, оформили всю земельну ділянку і, наразі, позивач не має доступу до своєї частки будинку і земельної ділянки, не може нею користуватися, розпоряджатися та володіти і вимушена в судовому порядку доводити і захищати своє право.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

01.09.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено та передано до провадження судді Ярмоли О.Я.

Ухвалою судді від 03.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (ас.34,35).

09.10.2025 року позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про усунення недоліків (а.с.39).

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 13.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання (а.с.69).

11.12.2025 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явились, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзиву чи будь-яких клопотань не подали.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 1986 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Трахтман Т. Б., реєстровий № 1-1950, ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ), прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_5 , яка складалася з 19/50 частин жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно наданих матеріалів справи, слідує, що вказаний будинок в цілому має 60,30 кв.м. жилої площі, і розташований на земельній ділянці 910 кв.м., з такими надвірними спорудами : два сарая, гараж, погріб, дві вбиральні.

Встановлено, що 06 червня 2013 року Білоцерківським міськрайонним судом, з урахуванням ухвали суду від 08 серпня 2013 року про виправлення описки, було ухвалено заочне рішення у справі № 2-220/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, яким позов ОСОБА_3 задоволено та припинено право ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) на належні їй 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Стягнуто на користь ОСОБА_1 вартість належної їй частки у спільному майні в розмірі 41 850 грн. і визнано за ОСОБА_3 право власності на 38/300 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_6 в зв`язку з наміром виділення частки в натурі, що знаходиться в спільній частковій власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями за номером АДРЕСА_2 , склали нотаріально завірену заяву для компетентних органів завірену приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кушнір Н.Б., що зареєстрована в реєстрі за № 2814, 2815 від 08.09.2014 року, просили та дали згоду на поділ житлового будинку та господарських будівель і споруд та здійснення всіх необхідних дій, пов`язаних з виготовленням та реєстрацією документів на їх ім`я, що підтверджуватимуть право власності на вищевказане нерухоме майно, що виникнуть в процесі поділу.

09 жовтня 2014 року на підставі поданої ОСОБА_3 заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бондар А. В. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності в частці: 1 на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 .

Встановлено, що 19 вересня 2015 року був укладений договір дарування квартири квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федорякою О. С., реєстровий № 1498, за яким ОСОБА_3 подарувала вказану квартиру ОСОБА_2

10 жовтня 2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, ухвалено рішення у справі № 357/7310/16-ц, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/6 частини квартири АДРЕСА_3 .

Крім того вище зазначеним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було встановлено, що частка 38/300 в будинку АДРЕСА_2 відповідає 1/6 частині в квартирі АДРЕСА_3 .

22.07.2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74211377 від 22.07.2024, реєстратором Садикова І.І., Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав № 387683554 від 22.07.2024р.

Відповідно до інформаційної довідки № 383024168 від 14.06.2024 року, земельна ділянка за кадастровим номером 3210300000:03:022:0189, площею 0,0576 для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, визначається на підставі цивільно-правових угод (частина перша статті 120 ЗК України).

Частиною першою статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянки виникає, зокрема, при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Встановлено, що при переході права власності на вказаний житловим будинок, питання щодо набуття позивачем права власності на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування цього житлового будинку, не вирішувалось.

Згідно ч.1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувану (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувану (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Згідно з ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, судом встановлено, що позивач, має у власності 1/6 частину будинку по АДРЕСА_1 , але вся земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:03:022:0189, площа 0,0576 га за цією ж адресою повністю належить відповідачу ОСОБА_2 , що порушує право позивача, а тому суд вважає, що на підставі ст. ст. 88, 120 ЗК України та 377 ЦК України, слід визнати за позивачем право власності на 1/6 частину вказаної земельної ділянкиза адресою : АДРЕСА_1 . Відповідачі ні в який спосіб не спростували наведених висновків суду.

Враховуючи наведене та зібрані по справі докази, оцінені судом на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач під час звернення до суду з вказаним позовом сплатила судовий збір у розмірі 1211,2 грн, який підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах, тобто по 605,60 грн. з кожного (ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 280-283,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/6 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:022:0189, загальною площею 0,0576 га за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 1211,20 грн., тобто по 605,60 грн. з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд –якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_4

Відповідачі : ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 /,

ОСОБА_3 /РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 /

Повний текст рішення складено 02.03.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола