Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №167/67/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/67/26

Номер провадження 2-а/167/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

22 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Свій позовом мотивує тим, що порушено його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП. Вказує, що він є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Рожище), 03 жовтня 2025 року пройшов військово - лікарську комісію. Зазначене підтверджується військово - обліковим документом сформованим за допомогою Резерв +. До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX був визнаний обмежено придатним. У встановленому законом порядку особою з інвалідністю визнаний не був. Зауважує, що згідно оскаржуваної постанови його вина підтверджується протоколом № 4745 від 02 жовтня 2025 року. Зазначає, що протокол № 4745 від 02 жовтня 2025 року складений за його відсутності, що є порушенням ст. 254 КУпАП. Вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості брати участь у розгляді справи, надати пояснення, докази, користуватись правовою допомогою, чим грубо порушено гарантовані процесуальні права.

Вважає, що відсутні правові підстави для накладення адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП на нього. Зауважує, що складена відносно нього постанова № 4745 від 13 жовтня 2025 року не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, що є, на його думку, порушенням чинного законодавства та підставою для закриття провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що непроходження повторного медичного огляду є порушенням військовозобов`язаними військового обліку в особливий період, тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ст. 210 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку», а не порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке передбачена відповідальність за ст. 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Звертає увагу суду, що 18 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно постанови № R130354 по справі про адміністративне правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження повторного медичного огляду відповідно до вимог п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ саме за порушення військового обліку і саме за ст. 210 КУпАП.

Ураховуючи наведене, просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4745 від 13 жовтня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення та істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Судові витрати покласти на відповідача.

06 лютого 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 суду подано відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволені адміністративного позову про скасування постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Вказує, що 02 жовтня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії особливого періоду було встановлено, що громадянин України віком від 25 до 60 років ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ (не будучи визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю) та з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим не виконав вимоги п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ, тобто він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначає, що 02 жовтня 2025 року уповноваженим працівником ІНФОРМАЦІЯ_5 через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) було здійснено перевірку позивача щодо вчинення вказаного порушення та було виявлене дане правопорушення, у зв`язку з чим, складено протокол № 4745 від 02 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Зауважує, що позивач від пояснення, підписання та отримання вказаного протоколу відмовився у присутності свідків. Разом з цим, у присутності свідків позивачу було озвучено зміст протоколу, роз`яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про вчинене ним адміністративне правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 о 14 год 30 хв 13 жовтня 2025 року. Вказує, що інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (інформація про порушення ВО ОСОБА_1 ) та протоколом від 02 жовтня 2025 року було доведено вину особи, наявність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова від 13 жовтня 2025 року прийнята в межах тримісячного строку визначеного ч. 7 ст. 38 КУпАП, з дня виявлення порушення – 02 жовтня 2025 року. Зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому суб`єктом владних повноважень правомірно, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а позивач не довів протиправність прийнятої постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 року.

24 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення в яких зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення долучений до відзиву в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 в його присутності не складався, з його змістом він не ознайомлювався. При цьому зауважив, що в протоколі не зазначено період протягом якого він зобов`язаний був вчинити певні дії, що свідчить про недоведеність його вини. Зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що він порушив абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте матеріали справи не містять жодних доказів, що він не з`явився під час мобілізації по повістці.

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подану ним позовну заяву з підстав наведених у ній та просив задовольнити. Зазначив, що 02 жовтня 2025 року його було затримано в м. Ковелі та доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а звідти у м. Луцьк, де він пройшов ВЛК. Зауважив, що в його присутності ніхто протокол про адміністративне правопорушення не складав і відповідно не ознайомлював, а відтак про необхідність з`явитися 13 жовтня 2025 року для розгляду справи не повідомляли. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його було притягнено до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК до 05 червня 2025 року та накладений на нього штраф сплачено.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, в поданому суду відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 23 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2026 року занесеною до журналу судового засідання витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_8 інформацію про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2025 року старшим лейтенантом ОСОБА_4 групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол № 4745 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Даний протокол складено відносно ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

В протоколі зазначено, що 02 жовтня 2025 року о 19 год 45 хв у ІНФОРМАЦІЯ_6 при перевірці військовозобов`язаного ОСОБА_1 було встановлено, що він без поважних причин, в особливий період, протягом 14 днів не пройшов медичний огляд, чим порушив пп. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу 1 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджену Наказом Міністра Оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року та абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В подальшому, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення № 4745 від 13 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Постанова мотивована тим, що 02 жовтня 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії особливого періоду було встановлено, що громадянин України віком від 25 до 60 років ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ (не будучи визнаним в установленому порядку особою з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим не виконав вимоги пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ де зазначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, тобто він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Із витягу із застосунку «Резерв+», сформованому 18 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 (Рожище), тип відстрочки: бронювання до 12 грудня 2026 року, згідно постанови ВЛК від 03 жовтня 2025 року придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дані уточнене вчасно.

17 квітня 2002 року постановою ВЛК визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

У відповідності до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 № R130354 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 18 жовтня 2025 року(за наявності поданої особою заяви. В якій вона визначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до відповідальності за її відсутності), ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення на нього у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Згідно скриншоту «Резерв+», довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» штраф сплачено у розмірі 8610,50 грн.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2026 року головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Котельчук Н. С. відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 4745 виданої 13 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення 34000 грн штрафу в користь держави в порядку ст. 308 КУпАП, боржник: ОСОБА_1 .

Зміст спірних правовідносин.

Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За приписами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значні наслідки для суб`єктів приватного права.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини. Порушення суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності норм процесуального права зводить нанівець саму суть та завдання притягнення особи до відповідальності.

Аналогічна позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17 від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16 від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17 та від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами ч. 8 ст. 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

За приписами ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

«Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Преамбулою Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

За змістом ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Як унормовано ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон № 3621-IX).

Цим законом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України від 12 лютого 2025 року № 4235-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон № 4235-IX, набрав чинності 15 лютого 2025 року) до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2024 року, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03 березня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, та діє по теперішній час.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 75 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Предметом оскарження у цій справі є винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 постанова № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правпорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суд зазначає таке.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Згідно матеріалів справи передумовою винесення оскаржуваної постанови та згідно її змісту підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правпорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протокол № 4745 від 02 жовтня 2025 року.

Аналізуючи підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, наведені у оскаржуваній постанові, суд дійшов висновку, що вони не відповідають змісту обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі зазначено, що 02 жовтня 2025 року о 19 год 45 хв у ІНФОРМАЦІЯ_6 при перевірці військовозобов`язаного ОСОБА_1 було встановлено, що він без поважних причин, в особливий період, протягом 14 днів не пройшов медичний огляд, чим порушив пп. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу 1 «Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ», затверджену Наказом Міністра Оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року та абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Натомість, в постанові № 4745 від 13 жовтня 2025 року в провину ОСОБА_1 ставиться порушення вимог п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ де зазначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, (що у протоколі йому у вину не ставилось взагалі), тобто вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Тобто, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення викладені в протоколі та зазначені в оскаржуваній постанові, що ставляться йому в провину є абсолютно різними.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється розгляд справи по суті та який має бути складений при суворому дотримані вимог закону.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті.

Таким чином, на думку суду, такі суперечності викладу фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (протокол вказує на порушення абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскаржувана постанова – на порушення п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист») призвели до неправильної кваліфікації дій особи.

Порушення проходження повторного медичного огляду відповідно до п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ (ставиться в провину в оскаржуваній постанові) є порушенням правил військового обліку, а не порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(ставить в провину в протоколі).

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст. 210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

Далі, згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), як житель АДРЕСА_1 .

Відтак, на переконання суду, саме посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 мали право притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а не ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому, суд доходить переконання, що оскаржувана постанова винесена неналежною посадовою особою.

Поруч з цим, суд приймає до уваги, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 № R130354 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та накладено стягнення на нього у виді штрафу в сумі 17000 грн., який сплачено впродовж пільгового періоду в розмірі 8500 грн.

Крім цього, суд зазначає, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, право на захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу.

Водночас, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, що у свою чергу позбавило позивача права на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, права на захист.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови, оскільки така винесена відповідачем без належної правової оцінки дій особи, без дослідження усіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з порушенням принципів об`єктивності та справедливості.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, постанова відповідача про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, у зв`язку з цим її необхідно скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

У відповідності до ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4745 від 13 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Представник відповідача: Чабан Андрій Сергійович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай