Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №522/14117/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/593/26

Справа № 522/14117/23

Головуючий у першій інстанції Абухіна Р.Д.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Абухіна Р.Д. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживача шляхом зобов`язання здійснити перерахунок боргу, стягнути кошти, заборонити вчиняти певні дії,

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року позивач звернувся до суду із вище вказаним позовом, який мотивував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 15 травня 2007 року сторони уклали договір про надання позивачу послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, особовий рахунок № НОМЕР_1 , з нормами проживання на трьох осіб з урахуванням поливної площі 298,2 кв.м. В грудні 2022 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок, оскільки його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , але листом від 04 січня 2023 йому було відмовлено. 05 травня 2023 року позивач повторно подав заяву відповідачу щодо здійснення перерахунку, однак відповіді не отримав (а.с. 1-20).

З посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенн, ст. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», просив:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 в розмірі згідно розрахунку в бік зменшення і з врахуванням дати смерті його батьків:

- з ІНФОРМАЦІЯ_1 , коли померла його мати ОСОБА_2 , із розрахунку на 2 особи (зменшення нарахувань за спожиту воду та водовідведення на 1 особу) по дату ухвалення судового рішення;

- з 26 січня 2021 року, коли помер його батько ОСОБА_3 , з розрахунку на 1 особу (зменшення нарахувань за спожиту воду та водовідведення на 2 особи) по дату ухвалення судового рішення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» на користь ОСОБА_1 96 345,9 грн переплати за оплату помилково нарахованого водоспоживання на рахунок НОМЕР_2 .

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» нараховувати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки він проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» виставляти ОСОБА_1 рахунки за водоспоживання за об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки позивач є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» на користь ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 35 840,67 гривень за останній календарний рік згідно тарифів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за користування кредитною картою в розмірі 3,1% в місяць за використання кредитних коштів.

У відзиві на позов ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що відповідно до п. 3.4.7 Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 15.05.2007 споживач зобов`язується у випадку зміни кількості проживаючих, поливної площі, наявності або припинення дії пільг та інших змін, пов`язаних зі зменшенням або збільшенням об`ємів водоспоживання, а також підключення до міської системи каналізації, у місячний термін з моменту виникнення змін письмово повідомити про це та з`явитись у Водоканал з підтверджуючими документами для звірки сплачених рахунків та перерахунку кількості водоспоживання (технічний паспорт, довідка про склад сім`ї, копію правовстановлюючих документів на домоволодіння тощо).

Звертає увагу на те, що у період з 14 жовтня 2016 року до грудня 2022 року та з 25 січня 2021 року по грудень 2022 року позивач не звертався до Філії про зміну кількості проживаючих та не виконав умов, укладеного між сторонами договору від 15.05.2007. Розрахунки, надані позивачем, відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності. Доказів проживання сина позивача за іншою адресою матеріали справи не містять. Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження порушення філією його прав (а.с. 46-49).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що він дійшов висновку про наявність договору, укладеного 15 травня 2007 року, після ознайомлення зі змістом листа відповідача від 04 січня 2023 року. Копія, наданого відповідачем договору від 15 травня 2007 року, підписана не позивачем. Позивач вважає пункт 3.4.7. договору нікчемним в силу ч. 1 ст. 27 ЦК України. Також, вважає, що саме по собі несвоєчасне повідомлення відповідача про зміни, які впливають на зменшення або збільшення водопостачання не може бути підставою для виникнення у позивача, як споживача послуг, що надаються відповідачем, зобов`язання оплатити послуги, які фактично не надані, тому що це не передбачено законом або договором (а.с. 74-83).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживача шляхом зобов`язання здійснити перерахунок боргу, стягнути кошти, заборонити вчиняти певні дії відмовлено (а.с. 122-126).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- положення п. 3.4.7. Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 15 травня 2007 року є нікчемники в силу ч. 1 ст. 27 ЦК України як такі, що обмежують можливість фізичної особи (позивача) мати не заборонені законом цивільні права та обов`язки: встановлюються обмеження права споживача послуг в не оплаті або перерахунку оплати послуг, якщо такі послуги фактично не надавалися;

- позивач в порядку ч. 11 ст. 83 ЦПК України заявив, що копія договору про надання послуг із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 15 травня 2007 року № 9893/1-630, яка містить підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис абонента», викликає сумнів з приводу її достовірності, не визнається позивачем як достовірний та просить суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів;

- відповідач всупереч ч. 5 ст. 95 ЦПК України надав копію доказу, без зазначення про наявність у нього оригіналу цього письмового доказу; водночас підтвердив відповідність копії письмового доказу оригіналу своїм підписом; тому в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України просить суд витребувати у відповідача оригінал договору про надання послуг із центрального водопостачання та централізованого водовідведення від 15 травня 2007року № 9893/1-630, який містить підпис ОСОБА_1 в графі «підпис абонента»; якщо оригінал не буде наданий, то виключити цей доказ з переліку доказів та не брати до уваги;

- в резолютивній частині ухвали від 01 травня 2024 року (про відмову у призначенні експертизи) суд зазначив, що вказана ухвала підлягає оскарженню, проте це суперечить ст. 353 ЦПК України, оскільки така відсутня у переліку визначеному цією статтею. Відтак, позивач на підставі ч. 2 ст. 353 ЦПК України подає заперечення щодо ухвали від 01 травня 2024 року про відмову у призначенні експертизи в цій апеляційній скарзі на рішення від 21 червня 2024 року по справі № 522/14117/23;

- позивач просив призначити відповідну експертизу з посиланням на ст. 2, 12, 43, 83-84, 95, 103, 105, 107, 177, 264 ЦПК України, а ухвала суду від 01 травня 2024 року містить посилання на ст. 103, 104, 259 ЦПК України. Усі ці норми, як зазначає скаржник, не містять обмеження в призначенні експертизи тільки тому, що сторона посилалася у позові на факт укладення договору, але не згодна із редакцією такого договору, наданого іншою стороною у справі. Навпаки зміст ст. 95 ЦПК України спрямований на усунення сумнівів у наданих до суду доказах в копіях шляхом витребування та дослідження оригіналу відповідного документа, а у разі не вирішення таких сумнівів – призначення відповідної експертизи в порядку ст. 103 ЦПК України за клопотанням заінтересованої сторони або прийняття такого документа як належного у разі відсутності такого клопотання. Всупереч вказаним нормам, як зауважує скаржник, суд замість сприяння позивачу в реалізації ним його процесуальних прав відмовив у призначенні відповідної експертизи безпідставно, у зв`язку з чим скаржник просить призначити відповідну експертизу на стадії апеляційного провадження;

- відмовляючи у забороні нарахування на неповнолітнього сина позивача, суд вказав, що відсутні докази, які підтверджували б проживання сина за іншою адресою, проте це не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки суд задовольнив клопотання позивача від 04 січня 2024 року та приєднав до матеріалів справи довідку від 03 грудня 2023 року № 4 ЖБК «Варненський-1», згідно якої син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно мешкає із матір`ю в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , за дитину сплачуються комунальні платежі за цією адресою (а.с. 132-137).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ІНФОКС» в особі свого представника Никислої Ольги Іванівни просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року – без змін, зазначаючи щодо тверджень скаржника про нікчемність п. 3.4.7. Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 15 травня 2007 року про те, що у позові скаржник взагалі про це не зазначає, що відповідно не є предметом спору. Щодо заперечень про підписання скаржником (позивачем) договору від 15 травня 2007 року відповідач вважає, що позивач вводить суд в оману, оскільки у позові зазначає про наявність договору та, у свою чергу, у позовних вимогах та по змісту позову не вказує, що даний договір ним не підписувався та є недійсним. Тільки після отримання відзиву на позовну заяву, де є посилання на пункти договору, які ОСОБА_1 не виконані, намагається викликати сумнів у суду щодо його достовірності та виключити договір з переліку доказів. Враховуючи межі заявлених вимог, зміст та підставу позову, які не містять жодної незгоди скаржника стосовно укладеного ним договору, відповідач повністю погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відмови у призначенні експертизи. До того ж, усі заяви та акти були підписані ОСОБА_1 , де підпис, у свою чергу, відповідає тому, який міститься в договорі. Відповідач зауважує, що позивач отримував послуги, надавав довідки і до цього часу не виникало жодних претензій щодо відповідності договору. Належним чином засвідчені копії заяв від 05.05.2023, 10.04.2006, актів № 734 від 18.05.2006, від 15.06.2006, 16.09.2009, які надавалися відповідачем разом із запереченнями від 06.12.2023 № 1858-4, наявні в матеріалах справи № 522/14117/23. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача переплати за оплату помилково нарахованого водоспоживання відповідач зазначає, що розрахунок позивача є хибним, оскільки за 6 років та 9 місяців тариф змінювався близько п`яти разів, що можливо перевірити на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка затверджує тарифи, які стосуються відповідача (а.с. 155-164).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 17.02.2026 представник відповідача ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - Никисла О.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Позивач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, оскільки у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України отримав судову повістку-повідомлення на 17.02.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 19.12.2025 о 02:20:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 182), у судове засідання не з`явився.

Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 276330379 від 23.09.2021 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 163,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2007, справа № 2-362/07 (а.с. 6).

У довідці (виписці із домової книги про склад сім`ї та прописки) № 76 від 16.04.2007 зазначено, що за адресою: АДРЕСА_3 проживають та прописані троє осіб: ОСОБА_1 (домовласник), ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_2 (мати) (а.с. 7).

15.05.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 9893/1-630 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52-52зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області 15 жовтня 2016 року складений відповідний актовий запис № 10380 і видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 26 січня 2021 року складений відповідний актовий запис № 1187 і видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 11).

У відповіді № 6-13прив від 04.01.2023 на звернення ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку за послуги водоспоживання відділом роботи з приватним сектором Управління «Водозбут» ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на підставі укладеного 15.05.2007 договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 9893/1-630. Нарахування проводяться за нормами водоспоживання на 3 осіб з урахуванням поливної площі 298,5 кв.м за тарифами встановленими відповідно до чинного законодавства.

Для проведення коригування нарахування (внесення змін щодо кількості зареєстрованих) за послуги водоспоживання необхідно надати довідку з центру надання адміністративних послуг про кількість зареєстрованих осіб, оскільки надані до звернення документи не надають поточну інформацію щодо кількості зареєстрованих осіб на теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 . Також необхідно переоформити договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Питання перерахунку буде розглянуто після надання документів для переоформлення договору (а.с. 12-13).

05 травня 2023 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву, в якій просив укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та переоформити особовий рахунок (а.с. 14).

26 червня 2023 року ОСОБА_1 надійшла претензія-повідомлення від філії «Інфоксводоканал», в якій повідомлено про наявність заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення у сумі 7000 грн станом на 26.06.2023 (а.с. 15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надані докази, що у період з 14 жовтня 2016 року до грудня 2022 року та з 25 січня 2021 року по грудень 2022 року позивач звертався до Філії про зміну кількості проживаючих та виконав умови, укладеного між сторонами договору від 15 травня 2007 року.

Законодавством у сфері житлово-комунальних послуг передбачено обов`язок споживача інформувати виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором (Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. № 690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення»).

Також суд першої інстанції зазначив, що на споживача покладено обов`язок завчасно інформувати виконавця послуг про будь-які зміни, які впливають на зменшення або збільшення водоспоживання, що позивач, у свою чергу, не виконав.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Філії переплати за оплату помилково нарахованого водоспоживання, то суд вважав розрахунки позивача помилковими, а тому така позовна вимога не може бути задоволена.

Щодо заборони нарахування на неповнолітнього сина позивача, то суд виснував, що доказів, які підтверджували б проживання сина за іншої адресою, матеріали справи не містять, тому у задоволенні такої позовної вимоги необхідно відмовити.

Щодо стягнення з Філії процентів за користування кредитними коштами суд зазначив, що нормами чинного законодавства у сфері житлово-комунальних послуг не передбачено обов`язку споживача оплачувати отримані послуги з кредитних карток, тим більше відповідач не повинен компенсувати позивачу відсотки за користування такою карткою. Споживач на власний розсуд вирішує, якими коштами сплачувати виконавцю комунальних послуг за отримані послуги.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, у редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Частинами другою - четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження

№ 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Разом із цим, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (пункт 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Виконавець, тобто суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (абзац 5 частини першої статті 1, пункт 4 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (абзац 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (частини друга та четверта статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що споживач має право знати, які норми споживання певної послуги у разі відсутності лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання питної водиу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника послуги списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивачка вважає, що борг відсутній.

Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, до якого здійснюється водопостачання та водовідведення відповідачем ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал».

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , крім іншого, просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок в бік зменшення заборгованості із врахуванням дат смерті його батьків, зареєстрованих у вищезазначеному будинку.

Відмовляючи у задоволенні позову у наведеній частині, суд виходив із невиконання позивачем свого обов`язку повідомляти постачальника послуги про зміну складу членів сім`ї позивача та з неповідомлення відповідача своєчасно про такі зміни у складі сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний:

1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;

2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини;

3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу;

4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку;

5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм;

7) допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період;

11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Згідно з п. 3.4.7. Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 9893/1-630 від 15.05.2007, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», сторони погодили, що у випадку зміни кількості проживаючих, поливної площі, наявності чи припинення дії пільг та інших змін, пов`язаних зі зменшенням чи збільшенням об`ємів споживання об`ємів води, а також підключення до міської системи каналізації, у місячний строк з моменту виникнення змін письмово повідомити про це і з`явитися у «Водоканал» з підтверджуючими документами для звірки сплачених рахунків і перерахунку кількості спожитої води (техпаспортом, довідкою про склад сім`ї, правовстановлюючими документами тощо) (а.с. 52зв.).

Як вже зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надані докази, що у період з 14 жовтня 2016 року до грудня 2022 року та з 25 січня 2021 року по грудень 2022 року позивач звертався до Філії про зміну кількості проживаючих та виконав умови, укладеного між сторонами договору від 15 травня 2007 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи наявна відповідь філії «Інфоксводоканал» на звернення ОСОБА_1 щодо проведення коригування нарахування (внесення змін щодо кількості зареєстрованих), а також заява ОСОБА_1 від 05.05.2023, в якій останній просив укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, переоформити особовий рахунок, а також провести перерахунок, до якої, згідно з додатками до заяви, долучено копії свідоцтв про смерть його батьків.

Крім того, надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкта сервітуту тощо) будинку, квартири, кімнати тощо і споживаються саме відповідним суб`єктом, який на певній правовій підставі володіє, користується чи має у своїй власності такий нерухомий об`єкт, а не для управління, утримання та збереження квартири (кімнати), у зв`язку з чим зміна кількості фактично проживаючих осіб, про яку повідомлено споживачем послуг, є підставою для проведення перерахунку як кількості спожитої послуги (у даному випадку води), так і розміру оплат, що підлягають стягненню зі споживача такої послуги.

Отже, для вказаного перерахунку визначальним є саме зміна у складі осіб, які постійно проживають із споживачем, та обов`язок споживача повідомляти про таке управителя, виконавців комунальних послуг, якому кореспондується обов`язок відповідача як надавача послуги з водопостачання та водовідведення провести відповідний перерахунок.

Оскільки зміна складу осіб, які постійно проживають у житлі споживача, відбулася, то доводи апеляційної скарги в наведеній частині є слушними та наявні підстави для задоволення позовних вимог в наведеній частині і зобов`язання відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» здійснити перерахунок боргу споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 , зменшивши нарахування послуг з водопостачання та водовідведення з розрахунку: з 14 жовтня 2016 року (дата смерті матері позивача) – на 1 особу, з 25 січня 2021 року (дата смерті батька позивача) – на 2 особи.

Вказаний спосіб захисту узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, яка передбачає можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

При цьому, Верховний Суд сформував та стало притримується правової позиції про те, що право обрати спосіб захисту, який позивач вважає ефективним, надано позивачу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Отже, зазначені позивачем у позові обставини про безпідставність нарахованих йому сум за надані йому житлово-комунальні послуги, та за наявності підстав для задоволення позовних вимог про необхідність здійснення постачальником послуг відповідного перерахунку може вплинути на права споживача щодо надання йому відповідних пільг по оплаті наданих послуг, чи, за наявності правових підстав, звільнити його від відповідних обов`язків по безпідставно, як він вважає, нарахованих сум у наданому розрахунку вартості за фактично надані йому послуги, і такий, обраний позивачем спосіб судового захисту при наведених обставинах цієї справи позивач вважає правильним та єдиним, на його думку, ефективним способом судового захисту, який узгоджується з судовою практикою, на час пред`явлення цього позову та на час вирішення указаного спору.

Тому висновки суду про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що позивачем не повідомлено відповідача про зміни, які впливають на зменшення водоспоживання, що не виконано позивачем, не ґрунтуються на вимогах закону, є помилковими.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині вирішення його позову про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, то такі колегія суддів вважає помилковими, оскільки фактично у вказаному клопотанні позивач ставить питання щодо оспорення (неукладення) договору про надання послуг із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 15.05.2007 № 9893/1-630 з підстав не підписання ним такого договору, однак встановлення такого факту в рамках даної справи не входить до предмету доказування по суті даного спору, а тому суд першої інстанції ґрунтовно відмовив у його задоволенні.

Позивачем самим у позовній заяві вказано про укладення вказаного договору між сторонами 15 травня 2007 року та відповідні позовні вимоги про визнання такого недійсним ним не заявлялися.

З цих же підстав колегією суддів відхилено клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет виконання ним чи іншою особою підпису у договорі від 15.05.2007 № 9893/1-630 в графі «подпись Абонента», подане під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Оскільки висновку експерта як будь-якому доказу у справі має бути притаманна така ознака як належність (ст. 77 ЦУПК України), а вказаний висновок не містить інформації щодо предмету доказування, то доводи апеляційної скарги щодо незгоди із ухвалою суду від 01 травня 2024 року про відмову позивачу у призначенні вказаної експертизи, включені до загальних доводів апеляційної скарги про незгоду із рішенням суду, також є неґрунтовними та не впливають на правильність рішення в наведеній частині.

Аргументи скаржника про підтвердження проживання його сина за іншою адресою, де за дитину сплачуються комунальні послуги, колегія суддів також відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявна довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № ГІ-4168-ф/л, видана Департаментом надання адміністративних послуг ОМР 04.04.2023, згідно з якою за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані/задекларовані такі особи: ОСОБА_1 (дата реєстрації 25.07.2002) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 09.10.2015).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За встановлених обставин, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок боргу з урахуванням 2-х осіб та ухваленню в цій частині нового судового рішення про задоволення цієї вимоги, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2024 року в частині позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок боргу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживача шляхом зобов`язання здійснити перерахунок боргу задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (ЄДРПОУ 26472133, адреса: вул. Басейна, 5, м. Одеса) здійснити перерахунок боргу споживача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 , зменшивши нарахування послуг з водопостачання та водовідведення з розрахунку: з 14 жовтня 2016 року – на 1 особу, з 25 січня 2021 року – на 2 особи.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови — 02 березня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко

.