Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №953/2340/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/2340/26

н/п 1-кп/953/634/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12025226130000585 від 30.11.2025за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не одруженого, інвалідом не є, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, який перебуває на посаді стрілець-снайпер 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді старшого стрілця-снайпер 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , 30.11.2025 близько 00:15 перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , де під час сумісного розпивання спиртних напоїв, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході сварки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_3 перебуваючи у положенні стоячи, обличчям до обличчя, один навпроти одного, на відстані витягнутої руки, наніс один удар відкритою долонею правої руки та два удари кулаком правої руки в область лівої частини обличчя ОСОБА_4 .

Продовжуючи реалізовувати кримінально протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 перебуваючи в положенні стоячи обличчям до обличчя один навпроти одного на відстані витягнутої руки, пальцями лівої руки схопив ОСОБА_4 за передпліччя правої руки, з силою стиснувши пальці.

В результаті умисних протиправних дій з боку ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи №09-1998/2025 від 04.12.2025 мє місце наступне тілесне ушкодження: травматична екстрактація 4-го зуба на верхній щелепі ліворуч та синець на правій руці. Вказані ушкодження утворилось від травматичної дії тупих твердих предметів. Травматична екстрактація 4-го зуба на верхній щелепі ліворуч належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою незначну стійку втрату загальної працездатності ( п. 2.2.3, 2.3.1б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995); синець на правій руці викликав незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення-проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно заяви ОСОБА_3 , щодо визнання ним своєї винуватості, складеної за участі його захисника адвоката ОСОБА_5 , згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно заяви потерпілої ОСОБА_4 , вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (а.с. 15-16).

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», за місцем проходження військової служби характеризується «посередньо», інша компрометуюча інформація відсутня.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом визначає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах;

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, майновий стан, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, і вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у вигляді штрафу.

Суд, враховуючи обставини скоєного кримінального правопорушення, кваліфікує протиправне діяння обвинуваченого ОСОБА_3 як таке, що пов`язане із домашнім насильством, з таких підстав.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі №453/225/19 зауважив, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (далі - Закон № 2227-VIII), який набрав чинності 11.01.2019, внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.

У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Відповідно до ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників (частина 1 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку (частина 2 статті) Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина 3 статті).

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників строком 2 місяці.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот, 00) грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід - направлення для проходження програми для кривдників на строк 2 (два) місяці.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1