Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №398/3300/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3300/25

провадження №: 2/398/290/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"02" березня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2025 року АТ «Перший український міжнародний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №2001419147201 від 03.10.2019 року, № 1010601229 від 04.10.2022 року, № 1010601244 від 04.10.2022 року у розмірі 43799,07 грн.

Заява обґрунтована тим, що 03.10.2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001419147201, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 10500,00 грн., 04.10.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010601229, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 16680,59 грн.,04.10.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010601244, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 7505,94 грн. Відповідач користувався кредитними коштами, однак у порушення своїх зобов`язань своєчасно не погасив заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов договорів, так по кредитному договору від 03.10.2019 року №2001419147201 мається заборгованість у розмірі 19615,84 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10181,96 грн., заборгованості по процентам у розмірі 9433,88 грн., заборгованості за комісією у розмірі 0,00 грн.; кредитному договору від 04.10.2022 року №1010601229 мається заборгованість у розмірі 16818,91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13615,31 грн., заборгованості по процентам у розмірі 2,05грн., заборгованості за комісією у розмірі 3201,55грн.; кредитному договору від 04.10.2019 року №1010601244 мається заборгованість у розмірі 7364,32 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5923,07 грн., заборгованості по процентам у розмірі 0,85 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1440,40 грн., тобто загальна сума заборгованості по вищевказаними кредитним договорам станом на 04.02.2025 року складає 43799,07 грн., яку просять стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не подала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду неодноразово відравляла клопотання про відкладення судових засідань, однак відзиву на позовну заяву чи будь-яких доказів не подала.

У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з цим, суд згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.10.2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001419147201, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 10500,00 грн.

04.10.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010601229, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 16680,59 грн.

04.10.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010601244, за яким відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 7505,94 грн.

Позивач свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договорами та в межах встановленого кредитного ліміту.

Разом з тим, скориставшись кредитними коштами, відповідач не надав своєчасно та у повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними та відсотками відповідно до умов договору, що має відображення у виписці по особовому рахунку.

У лютому 2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами, у яких банк вимагав у строк, не більше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги, здійснити погашення кредитів у повному обсязі разом зі сплатою процентів, проте відповідач заборгованість не погасив.

Згідно з розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором 03.10.2019 року №2001419147201 мається заборгованість у розмірі 19615,84 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10181,96 грн., заборгованості по процентам у розмірі 9433,88 грн., заборгованості за комісією у розмірі 0,00 грн.; кредитному договору від 04.10.2022 року №1010601229 мається заборгованість у розмірі 16818,91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13615,31 грн., заборгованості по процентам у розмірі 2,05грн., заборгованості за комісією у розмірі 3201,55грн.; кредитному договору від 04.10.2019 року №1010601244 мається заборгованість у розмірі 7364,32 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5923,07 грн., заборгованості по процентам у розмірі 0,85 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1440,40 грн.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, у той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Суд вказує, що відповідачкою не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку - заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

А тому суд вказує, що нарахований позивачем розмір відсотків є обґрунтованим, оскільки не заперечений самим відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачкою виниклого між позивачем та нею кредитного зобов`язання, тому з неї на користь останнього в повному обсязі з урахуванням відсотків по кредиту, підлягає стягненню сума заборгованості.

Суд з урахуванням наведеного вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 03.10.2019 року №2001419147201 у розмірі 19615,84 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10181,96 грн., заборгованості по процентам у розмірі 9433,88 грн., заборгованості за комісією у розмірі 0,00 грн.; за кредитним договором від 04.10.2022 року №1010601229 заборгованість у розмірі 13617,36 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 13615,31 грн., заборгованості по процентам у розмірі 2,05 грн.; за кредитним договором від 04.10.2019 року №1010601244 заборгованість у розмірі 5923,92 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5923,07 грн., заборгованості по процентам у розмірі 0,85 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 3201,55 грн (кредит №1010601229) та 1440,40 грн (кредит №1010601244 ), суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними щодо недопущення включення до умов договору про споживче кредитування несправедливих для споживача умов.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.

Також, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 3201,55грн (кредит №1010601229) та 1440,40 грн. (кредит №1010601244 ) необхідно - залишити без задоволення.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2165,66 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (39157,12 / 43799,07 х 2422,40).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 280-282, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 ) користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами № 2001419147201 від 03.10.2019 року, № 1010601229 від 04.10.2022 року, № 1010601244 від 04.10.2022 року у загальному розмірі 39157,12 грн. та судовий збір у розмірі 2165,66 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 02.03.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО