Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №216/6198/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6198/25

провадження №2/216/788/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Піцик Андрій Валерійович, до ОСОБА_2 про стягнення боргу по аліментах та пені за несвоєчасну сплату аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Піцик Андрій Валерійович, звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , з відповідним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу по аліментах та пені за несвоєчасну сплату аліментів. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 05.10.2002 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини, у зв?язку з тим, що відповідач перестав добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, позивач звернулася до суду щодо захисту своїх порушених прав. На підставі розглянутої справи, Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу 18.06.2003 року видано виконавчий лист №2-2887, згідно за яким з відповідача було стягнуто на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною ( ОСОБА_3 ) повноліття. Після отримання виконавчого листа суду, за заявою позивача, виконавчої службою Центрально - Міського району м. Кривого Рогу, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 17 січня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Центрально - Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №12.

Повноліття ОСОБА_3 досягла - ІНФОРМАЦІЯ_2 , після виповнення їй вісімнадцяти років. Проте, не дивлячись на відкрите виконавче провадження на користь позивача, відповідач, аліменти сплачував не в повному обсязі та не своєчасно. Більше того, державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро), у зв?язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ (виконавчий лист №2-2887 від 18.06.2003), був повернутий без виконання позивачеві, про що 03.10.2021 року винесена відповідна постанова.

Загальна сума заборгованості відповідача по аліментам на дату повернення виконавчого документа позивачу, що утворилася за період з грудня 2017р. по квітень 2020р. склала - 175 925,28 грн. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів 3 грудня 2017 р. по квітень 2021 р. становить - 800 386,09 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи те, що пеня не може перевищувати суму загального боргу, позивач просить суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 175 925,28,18 грн. та заборгованість за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2017 р. по 05.04.2021 р. в розмірі 175 925,28,18 грн., що разом становить 351 850,56 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.08.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2026 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача,, позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву (заперечень) на позовну заяву, клопотань до суду не подав. Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, із винесенням заочного рішення.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України в частині, що стосується неустойки (штраф, пеня).

Судом встановлено, що сторони з 05.10.2002 року перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально - Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №563. Від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження, в якому в графі батько зазначений ОСОБА_2 (відповідач у справі, в графі мати – ОСОБА_4 (позивач у справі).

18.06.2003 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

17 січня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Центрально - Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №12. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття.

03.10.2021 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв?язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ (виконавчий лист №2-2887 від 18.06.2003), був повернутий без виконання позивачеві.

Як вбачається з довідок-розрахунків заборгованості по аліментам станом на 05.04.2021 року загальна сума заборгованості відповідача по аліментам за період з грудня 2017 р. по квітень 2020 р. склала 175 925,28 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості сторонами не оскаржений у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначено, що положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Водночас стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Згідно з указаним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) щодо порядку обчислення неустойки (пені) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn),де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Так, у справі, що розглядається, кількість прострочених днів зі сплати заборгованості по аліментах з грудня 2017 року до 05 квітня 2021 року становить 1222 дні.

Розмір неустойки (пені) становить 654206,02 грн, з яких за:

-грудень 2017 року - розрахунок пені становить 3072,60 грн (251,44 х 1222 х 1 %);

-січень 2018 року - розрахунок пені становить 23209,37 грн. (1948,73 х 1191 х 1 %);

-лютий 2018 року - розрахунок пені становить 22605,27 грн. (1948,73 х 1160 х 1 %);

-березень 2018 року - розрахунок пені становить 23500,32 грн. (2076 х 1132 х 1 %);

-квітень 2018 року - розрахунок пені становить 22856,76 грн. (2076 х 1101 х 1 %);

-травень 2018 року - розрахунок пені становить 22233,96 грн (2076 х 1071 х 1 %);

-червень 2018 року - розрахунок пені становить 25207,00 грн (2423,75 х 1040 х 1 %);

-липень 2018 року - розрахунок пені становить 24479,88 грн (2423,75 х 1010 х 1 %);

-серпень 2018 року - розрахунок пені становить 23728,51 грн (2423,75 х 979 х 1 %);

-вересень 2018 року - розрахунок пені становить 23756,88 грн (2506 х 948 х 1 %);

-жовтень 2018 року - розрахунок пені становить 23005,08 грн (2506 х 918 х 1 %);

-листопад 2018 року - розрахунок пені становить 22228,22 грн (2506 х 887 х 1 %);

-грудень 2018 року - розрахунок пені становить 24853 грн (2900 х 857 х 1 %);

-січень 2019 року - розрахунок пені становить 23954 грн (2900 х 826 х 1 %);

-лютий 2019 року - розрахунок пені становить 23055 грн (2900 х 795 х 1 %);

-березень 2019 року - розрахунок пені становить 22243 грн (2900 х 767 х 1 %);

-квітень 2019 року - розрахунок пені становить 23049,68 грн (3131,75 х 736 х 1 %);

-травень 2019 року - розрахунок пені становить 22110,16 грн (3131,75 х 706 х 1 %);

-червень 2019 року - розрахунок пені становить 21139,31 грн (3131,75 х 675 х 1 %);

-липень 2019 року - розрахунок пені становить 20683,54 грн (3206,75 х 645 х 1 %);

-серпень 2019 року - розрахунок пені становить 19689,44 грн (3206,75 х 614 х 1 %);

-вересень 2019 року - розрахунок пені становить 18695,35 грн (3206,75 х 583 х 1 %);

-жовтень 2019 року - розрахунок пені становить 17925,50 грн (3241,50 х 553 х 1 %);

-листопад 2019 року - розрахунок пені становить 16920,63 грн (3241,50 х 522 х 1 %);

-грудень 2019 року - розрахунок пені становить 15948,18 грн (3241,50 х 492 х 1 %);

-січень 2020 року - розрахунок пені становить 14943,32 грн (3241,50 х 461 х 1 %);

-лютий 2020 року - розрахунок пені становить 13938,45 грн (3241,50 х 430 х 1 %);

-березень 2020 року - розрахунок пені становить 12998,42 грн (3241,50 х 401 х 1 %);

-квітень 2020 року - розрахунок пені становить 11993,55 грн (3241,50 х 370 х 1 %);

-травень 2020 року - розрахунок пені становить 11230,20 грн (3303 х 340 х 1 %);

-червень 2020 року - розрахунок пені становить 10206,27 грн (3303 х 309 х 1 %);

-липень 2020 року - розрахунок пені становить 9370,22 грн (3358,50 х 279 х 1 %);

-серпень 2020 року - розрахунок пені становить 8329,08 грн (3358,50 х 248 х 1 %);

-вересень 2020 року - розрахунок пені становить 7532,07 грн (3471 х 217 х 1 %);

-жовтень 2020 року - розрахунок пені становить 6490,77 грн (3471 х 187 х 1 %);

-листопад 2020 року - розрахунок пені становить 5414,76 грн (3471 х 156 х 1 %);

-грудень 2020 року - розрахунок пені становить 4373,46 грн (3471 х 126 х 1 %);

-січень 2021 року - розрахунок пені становить 3509,78 грн (3694,50 х 95 х 1 %);

-лютий 2021 року - розрахунок пені становить 2364,48 грн (3694,50 х 64 х 1 %);

-березень 2021 року - розрахунок пені становить 1330,02 грн (3694,50 х 36 х 1 %);

-квітень 2021 року - розрахунок пені становить 30,53 грн (610,50 х 5 х 1 %);

Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка (пеня), нарахована за період з грудня 2017 року до 05 квітня 2021 року у розмірі 654206,02 грн, однак її розмір значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами за цей період – 175 925,28 грн.

За таких обставин, враховуючи, що загальна сума заборгованості по аліментам становить 175 925,28 грн., яка є меншою від суми обрахованої пені, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі, що дорівнює розміру заборгованості, а саме: 175 925,28 грн.

Щодо стягнення суми боргу по аліментах суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Сімейним кодексом України визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборгованості з аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Отже є два способи виконання обов`язку батьків, які проживають окремо, в утриманні дитини : за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 194 СК України (в чинній на час звернення з цим позовом редакції) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.

Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує.

У цій справі розмір заборгованості за аліментами визначення не потребує, стягнення такої заборгованості не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» на виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 18.06.2003 року про стягнення аліментів.

Щодо посилань позивачки про повернення виконавцем останній виконавчого листа як підставу для стягнення з відповідача боргу по аліментним платежам у даному спорі, суд зазначає, що згідно ч.4 ст.194 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 Сімейного кодексу України, — до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 9 розділу XVI Інструкції про виконавче провадження, виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

В п.10. Інструкції визначено, що у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Отже, борг, який виник у період аліментних зобов`язань, також підлягає оплаті і після досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Відповідно до статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Отже, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV.

Повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») не є закінченням виконавчого провадження, а свідчить лише про його повернення, що дозволяє повторне пред`явлення.

Отже, враховуючи викладене позов в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 175 925, 28 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати у вигляді судового збору позивачем за подання позовної заяви до суду не сплачувалися в силу положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 133, 141, 142, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2017 по 05.04.2021 в сумі 175 925,28 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 28 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя Г.М.Чирський