Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №195/213/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/213/26

1-кп/195/59/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 , при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046590000013 від 11.02.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, пенсіонера, одруженого, немаючий на утриманні неповнолітніх осіб або осіб, які потребують піклування, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України несудимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 31.01.2026 року приблизно об 11.00 год., знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та згадав, що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває тимчасово без нагляду господарів житловий будинок, в який можна безперешкодно потрапити, після чого у нього виник кримінальний умисел на порушення недоторканності житла шляхом незаконного проникнення до приміщення житлового будинку за вищевказаною адресою, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою вчинення дрібного викрадення чужого майна – елементів дерев`яного підлогового покриття.

Реалізуючи свій кримінальний умисел на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до території домоволодіння, а також до розташованого на ній житлового будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 , в той же день, тобто 31 січня 2026 року, приблизно об 11.30 год., діючи всупереч волі фактичного власника ОСОБА_4 , а так само без його дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких поважних причин для порушення недоторканості житла, території та іншого володіння особи, умисно, незаконно, протиправно, з метою вчинення дрібного викрадення чужого майна – елементів дерев`яного підлогового покриття, підійшов до території даного домоволодіння, та усвідомлюючи, що воно огороджене суцільним парканом із шиферу та металевої сітки, що перешкоджає вільному доступу, але має отвір на вході, внаслідок відсутності на одвірках вхідної хвіртки, вторгся через даний отвір на територію домоволодіння АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свою кримінальну діяльність ОСОБА_3 , послідовно, реалізовуючи свій кримінальний умисел на незаконне проникнення до житла особи - житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, підійшов до дверного вхідного отвору до житлового будинку та користуючись тим, що вхідні двері тимчасово відсутні, а також тим, що господарі або інші сторонні особи теж відсутні та не мають змоги перешкодити його протиправній діяльності, шляхом вільного доступу, зайшов в середину приміщення житлового будинку, тобто незаконно проник до житла, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_4 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.1 ст. 162 КК України - порушення недоторканності житла, а саме – незаконне проникнення до житла особи.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно заяви ОСОБА_3 щодо визнання ним своєї винуватості, складеної за участі його захисника ОСОБА_5 згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника ОСОБА_5 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_4 також подав заяву щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності всіх учасників судового провадження. Цивільний позов не заявлений.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла особи.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, свою провину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, враховуючи наявність обставин пом`якшуючих покарання - щире каяття, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеристику за місцем проживання обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу у межах санкції ч.1 ст.162 КК України.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1

27.02.2026