Судовий наказ від 02 березня 2026 р. у справі №199/11511/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/11511/25

Провадження № 2/206/389/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 м. Дніпро.

Самарський районний судміста Дніпра

в складі: головуючої - судді Плінської А.В.,

при секретарі Габісонія Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року АТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/12822383-СК_SB від 29 листопада 2021 року в частині тіла кредиту та процентів станом на 1 липня 2025 року в розмірі 50 768 грн. 41 коп. на користь АТ «ТАСКОМБАНК». На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2011 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву - договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування. Вказану заяву – договір слід розуміти як кредитний договір №002/12822383-СК_SB від 29 листопада 2021 року. ОСОБА_1 з 29 листопада 2021 року є власником поточного рахунку у гривні, який відкритий відповідно до умов вищевказаного договору. Позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, а саме надані кредитні кошти в сумі 31900 грн., з процентною ставкою встановленим кредитним лімітом – 59%. Строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Позивач вказує, що кредитні кошти було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, однак відповідач у строки та на умовах, встановлених кредитним договором кредитні кошти не повернув. Станом на 1 липня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 50 768 гр. 41 коп.

Ухвалою Амур – Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 1 вересня 2025 року від 1 вересня 2025 року справу було передано для розгляду за підсудністю до Самарського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року суддею прийнято до провадження справу, відкрито провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового процесу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить слухати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечує проти заочного розгляду справи.

13 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що дійсно отримував кредит в АТ «ОТП Банк» за договором від 27 липня 2021 року, однак свої зобов`язання по поверненню кредиту виконав.

Ухвалою від 26 листопада 2025 року було визнано явку представника позивача обов`язковою.

Однак представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Так, судом встановлено, що Акціонерне товариство «ОТП БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/12822383-СК_SB від 29 листопада 2021 року в частині тіла кредиту та процентів станом на 1 липня 2025 року в розмірі 50 768 грн. 41 коп. на користь АТ «ТАСКОМБАНК».

Позовна заява підписана представником Гнип В.В., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги та яким Акціонерним Товариством «ОТП Банк» надано відповідні повноваження (а.с. 7). До матеріалів справи надано копію статуту Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», з якого не слідує, що Акціонерне товариство «ОТП Банк» є їх правонаступником. Розрахунок заборгованості підготовлений також Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК», як і сплачено судовий збір. Договори переуступки права вимоги до суду не надавались.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як встановлено судом, повноваження адвоката дійсно підтверджуються ордером, однак на представництво інтересів Акціонерного товариства «ОТП Банк», а не Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК». Незважаючи на визнання явки обов`язковою, представник позивача в судове засідання не з`явився, для додаткового з`ясування повноважності або ж підставності позовних вимог та вказівки найменування саме цього позивача. Тож суд вважає, що є підстави для залишення позову без розгляду у відповідності до п п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 58, 60, 62, 175, 177, 257, 260, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк`до Волкова Семена Володимировича про стягненнязаборгованості залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: А.В. Плінська