Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №508/87/26 — Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/87/26

Номер проведження 2/508/145/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Корсаненкової О.О.

за участю секретаря Сівачової І.М.,

розглянувши в селищі Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 508/87/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 06.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №06.03.2024-100003298 в електронній формі шляхом підписання заявки до договору. За умовами Договору, кредитор зобов`язався надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до даного договору, останній отримав кредит у розмірі 3 000, 00 грн. дата повернення кредиту – 16.04.2024 року (42 дні з дати надання), за фіксованою процентною ставкою «Економ» у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, за фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 940, 00 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь дану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

25.02.2026 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, через проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану, що підтверджується довідкою Ф-5 та копією військового квитка.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином. У встановлений строк відзив на позов не подав.

Так, за відповіддю № 31680075, відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 12.02.2026 року. Отже із ухвалою суду від 09.02.2026 року про відкриття провадження останній ознайомлений та у п`ятнадцятиденний строк, тобто до 27.02.2026 року включно мав подати відзив на позов, чого ним зроблено не було.

Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Щодо заяви відповідача про зупинення провадження у справі до припинення перебування його у складі Збройних Сил України суд зазначає наступне:

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналіз п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження, зокрема, і у сімейних справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.

Якщо учасник справи служить у ЗСУ, надає відповідні докази та клопоче про зупинення провадження у справі з цих підстав, у суду немає дискреції відмовити в задоволенні такого клопотання. За правилами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження на підставі вказаного пункту лише за умови недоведеності факту перебування заявника у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.

Верховний Суд у постанові від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19 акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи.

Таким чином, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд.

Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указом Президента України за №1153/2008 від 10.12.2008 року затверджено Порядок про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 12 зазначеного Порядку - встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Результат аналізу п. 12 вказаного Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок про те, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо заявника, виданий, відповідно до п. 12 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03. 2023 року у справі за №756/3462/20, від 16.11.2023 року справі за №756/13371/20, від 14.02.2024 року у справі за №466/8799/22.

Водночас, варто зауважити, що надана довідка № 6 від 16.02.2026 року не містить інформації про те, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині, переведеній на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій перебуває відповідач на військовій службі, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Відповідачем також не надано доказів про залучення до виконання завдань у зоні бойових дій на період розгляду даної справи. Так, сам по собі факт перебування учасника справи на військовій службі у військовій частині, який територіально знаходиться в межах Одеської області (м.Чорноморськ) не є достатнім для зупинення провадження по справі. Також, суд не бере до уваги копію довідки № 61 від 16.02.2026 року, видану командиром військової частини НОМЕР_1 , оскільки з такої не вбачається що станом на теперішній час ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі, так як інтереси відповідача не будуть порушені. Натомість, зупинення провадження у справі буде порушувати строки судового розгляду.

Крім того, з 12.02.2026 року відповідач має зареєстрований Елетронний кабінет ЄСІТС, а тому мав можливість подати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень проти позову.

За таких обставин, у задоволенні відповідного клопотання відповідача слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

06.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , сторонами по справі, укладено електронний кредитний договір (оферту) №06.03.2024-100003298 шляхом підписання заявки до договору, відповідно до якої останній отримав кредит у розмірі 3 000, 00 грн. на 42 дні з дати надання, дата повернення кредиту 16.04.2024 року, за фіксованою процентною ставкою «Економ» у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, за фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом.

Відповідно до п.2 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) «Порядок укладання електронного кредитного договору», електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Також, позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови, кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Після чого, позичальник, який прийняв (акцептував) попрозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиціях про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийнтяття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку.

За п.4 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) «Умови надання та повернення кредиту», кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2 . Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/ сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу. Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом. У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти в загальному порядку, передбаченому договором.

За п.9 пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), у разі несплати Кредиту та/або Процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов?язань по погашенню Кредиту та/або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов?язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

В заявці до договору зазначено, що ОСОБА_1 підтвердив, що йому надано та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Окрім цього, надав кредитодавцю свою згоду та право передавати, збирати, зберігати, використовувати, отримувати, поширювати, обробляти будь-яку інформацію щодо нього. Сума кредиту 3 000, 00 грн.; дата повернення кредиту 16.04.2024 року; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 174 052, 35 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 5 940, 00 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 2 940, 00грн.. Неустойка 75, 00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконаннякожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 912, 5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку).

Відповідно до квитанції № 2434301586, 06.03.2024 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 2024.03.06 року о 20-55 годині на суму 3 000, 00 грн, номер платіжного інструменту 537541*17, призначення платежу - видача за договором № 06.03.2024-100003298.

Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку, кредитна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.06.03.2024*100003298 від 06.03.2024 року становить 5 490, 00 грн., яка складається з 3 000, 00 грн. – основний борг, 2 940, 00 грн. – проценти. Проценти по кредиту нараховані за період з 06.03.2024 року по 16.04.2024 року.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 536 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (кредитної лінії) №06.03.2024-10003298 у вигляді електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000, 00 грн, зі строком кредитування 42 дні, процентною ставкою «Економ» - фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, процентною ставкою «Стандарт» - фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».

Для ознайомлення з умовами кредитування та підписання кредитного договору (кредитної лінії) №06.03.2024-100003298 позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор Е438.

Отже, судом встановлено, що договір від 06.03.2024 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту.

Договір укладено в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону У країни «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Споживчий центр», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти, відповідно до умов укладеного договору.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, оскільки відповідач не виконує в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до кредитного договору (оферта) № 06.03.2024-100003298 від 06.03.2024 року, у зв`язку з чим, не виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 5 940, 00 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м.Київ вул.Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 06.03.2024-100003298 від 06.03.2024 року, в розмірі 5 940, 00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032 м.Київ вул.Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299) судові витрати в розмірі 2 662, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032 м.Київ вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.О. Корсаненкова