Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №607/5548/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/5548/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/63/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої Хома М.В.

суддів Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар Гичко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2025 року, постановлене суддею Позняком В.М. у справі №607/5548/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог вказував, що з 2012 року між ним та ОСОБА_1 існували фактичні шлюбні відносини, в яких у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 березня 2024 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 228.

Спільне життя між подружжям не склалося через різні погляди на сімейне життя, шлюбні стосунки фактично припинились, спільне господарство не ведуть. Шлюб носить формальний характер, а тому його збереження є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2025 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 березня 2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 228, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року.

Здійснено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Яворського А.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що суд першої інстанції порушив право сторін на примирення, оскільки скоротив строк примирення до чотирьох місяців, що є формальним підходом та не враховує реальні життєві обставини сторін.

Посилається на порушення принципу змагальності та рівності сторін, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідачки, попри те, що вона завчасно повідомляла про неможливість з`явитися у судове засідання та надала підтверджуючі медичні документи щодо тяжкого стану здоров`я матері. Також вважає, що судом при прийнятті рішення не враховано обставини військової служби позивача, його психологічний та фізичний стан, реальну можливість примирення сторін, інтереси спільної дитини 2013 року народження.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спільне життя в сторін не склалося, між ними припинилися подружні стосунки. Сім`я сторін фактично розпалася і шлюб носить формальний характер, збереження сім`ї суперечитиме інтересам позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Встановлені обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05 березня 2024 зареєстрували шлюб у Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис № 228 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 лютого 2025 року.

У сторін є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя позивача та відповідачки не склалось, сторони не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, у позивача відсутній намір збереження шлюбу, поновлювати сімейно-шлюбні відносини він не бажає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що неможливо в подальшому зберегти сім`ю, шлюб сторін носить формальний характер, подальше перебування позивача у шлюбі суперечить його інтересам та порушує засади добровільності шлюбу, тому повинен бути розірваний.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 не бажає підтримувати сімейні стосунки, шлюбні відносини між подружжям погіршилися, ведення спільного господарства та сумісне проживання також припинено. Позивач втратив почуття любові до відповідача, а їхня сім`я існує лише формально.

Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.

Щодо доводів відповідачки ОСОБА_1 про те, що шлюб між сторонами не є формальним і його потрібно зберегти, колегія суддів зазначає, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки його перебування у шлюбі з відповідачкою не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те що сторони мають малолітню дитину та відповідачка бажає зберегти шлюб, колегія суддів зазначає, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання судом першої інстанції терміну для примирення строком на 6 місяців є необґрунтованими та судом до уваги не беруться, оскільки судом першої інстанції вживалися заходи щодо примирення подружжя, надавався строк для примирення на підставі ст.111 СК України, тривалість якого визначається судом.

Після визначеного судом терміну для примирення позивач подав заяву, у якій він зазначив, що збереження шлюбу є неможливим, сім`я розпалась, просив розглянути справу в заочному порядку.

Оскільки зі спливом встановленого судом 4-ох місячного строку для примирення позивач в категоричній формі заперечив можливість примирення та наполягав на розірванні шлюбу, станом на час апеляційного розгляду справи пройшло 11 місяців з часу подання позовної заяви про розірвання шлюбу і сторони не примирились, тому колегія суддів вважає безпідставиним доводи апеляційної скарги про недостатність наданого судом строку для примирення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, враховуючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді О.З. Костів

Н.М. Храпак