Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №337/6552/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/6552/25

2-о/337/37/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Бессарабової Т.П.

заявниці - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2025 заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного її проживання разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також факт її перебування на утриманні чоловіка.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 2006 по день смерті. 14.11.2025 вона звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, яка була розподілена до розгляду до ГУ ПФУ у Вінницькій області. Однак в призначенні такої пенсії їй було відмовлено у зв`язку з ненаданням документів, які б підтверджували факт спільного проживання з годувальником. Так, на момент смерті чоловіка вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично вони з чоловіком разом тривалий час проживали за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований лише чоловік. Житло за цією адресою було місцем їх постійного проживання, в ньому вони мали спільно організований побут, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного. Крім того, після смерті чоловіка вона втратила основне та істотне джерело доходів, за рахунок якого фактично існувала їх родина, оскільки за життя пенсія чоловіка була значно більшою, ніж її. Станом на жовтень 2025 року розмір його пенсії складав 10767грн, її - 3434,96грн.. При цьому, чоловік продовжував працювати до дня смерті та отримував заробітну плату. Доходи чоловіка були основним та істотним джерелом їх спільного бюджету і фактично вона перебувала на його утриманні. Отже, для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника їй необхідно встановити факт її спільного проживання з чоловіком за однією адресою та факт її перебування на утриманні чоловіка. В позасудовому порядку це здійснити неможливо.

Ухвалою суду від 11.12.2025 відкрито окреме провадження у цивільній справі за цією заявою та призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) заявниці та заінтересованих осіб.

Цією ж ухвалою витребувано з Головного управління ПФУ в Запорізькій області відомості щодо розміру пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 2021 - жовтень 2025.

Відповідні документи надійшли до суду 26.12.2025.

25.12.2025 до суду надійшла заява представника заінтересованої особи - ГУ ПФУ у Вінницькій області, в якій зазначено, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом з чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування на його утриманні, що в подальшому породжує право заявника на призначення пенсії. При цьому, зі змісту заяви заявниці вбачається, що у такий спосіб вона намагається оскаржити рішення органу публічної влади - ГУ ПФУ у Вінницькій області №083950005736 від 20.11.2025 року щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження рішення органу публічної влади, який здійснює у цих правовідносинах владні управлінські функції на основі законодавства, а тому обставини, які ОСОБА_1 просить встановити у прохальній частині заяви, підлягають доказуванню в адміністративному спорі відповідно до частини другої статті 73 КАС України. Згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Крім того, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.01.2026 до суду надійшли письмові пояснення заявниці ОСОБА_1 , в яких вона зазначила, що з доводами ГУ ПФУ у Вінницькій області про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і наявний спір про право, не згодна. Встановлення вказаного факту необхідно їй для реалізації права на призначення пенсії по втраті годувальника. Інших осіб, які б претендували на цю пенсію, немає. Крім того, вона не оскаржує рішення ПФУ про відмову в призначенні такої пенсії у зв`язку з тим, що нею не надані документи, які підтверджують факт спільного проживання разом з чоловіком. Перелік таких документів визначається п.2.11 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1. У випадку відсутності таких документів факт перебування на утриманні годувальника встановлюється рішенням суду і відповідна справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження. В даному випадку спір про право відсутній. Вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими.

21.01.2026 до суду надійшло клопотання заявниці ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме, інформації з Державного реєстру платників податків про суми виплачених доходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з липня 2021 до листопада 2025.

23.01.2026 шляхом самостійного повного доступу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерел та суми доходів, отриманих від податкових агентів, судом було отримано інформацію щодо заявниці ОСОБА_1 . Інформація щодо ОСОБА_2 не надана, оскільки його РНОКПП знятий з обліку 22.10.2025, тобто у зв`язку зі смертю.

Ухвалою суду від 26.01.2026 було витребувано з Головного управління Державної податкової служби України в Запорізькій області відомості про джерела та розмір доходів ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період січень 2021-жовтень 2025.

06.02.2026 до суду надійшло повідомлення Головного управління Державної податкової служби України в Запорізькій області про неможливість виконання вказаної ухвали суду, оскільки зазначений в ній номер РНОКПП належить іншій особі.

Ухвалою суду від 09.02.2026 повторно витребувано з Головного управління Державної податкової служби України в Запорізькій області відомості про джерела та розмір доходів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період січень 2021-жовтень 2025, а також з ТОВ «Охоронний холдинг - Славутич» відомості про розмір виплаченої заробітної плати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період лютий-жовтень 2025.

Витребувані документи надійшли до суду відповідно 20.02.2026 та 23.02.2026.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в заяві, та додатково суду пояснила, що вони зареєстрували шлюб в 2006 році, але фактично проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина з 1989 року. Весь час вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належить її чоловіку і він був в ній зареєстрованій. Вона ж з 2003 і на момент смерті чоловіка була зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності. Вважає, що реєстрація її за іншою адресою не позбавляє її права як дружини на оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Однак в позасудовому порядку вона не може отримати необхідні документи та підтвердити факт спільного проживання з чоловіком на час його смерті, у зв`язку з чим і звернулась до суду з цією заявою. Доводи представника заінтересованої особи про те, що вказаний факт підлягає встановленню лише в позовному провадженні, вважає безпідставними, оскільки при зверненні до ПФУ із заявою про перехід на інший вид пенсії вона не подала жодних документів, які б підтверджували факт спільного проживання з чоловіком, вважала, що достатньо факту того, що вона є дружиною. Будь-яких підстав вважати, що вона оскаржує рішення ПФУ про відмову в призначенні пенсії, немає, спір про право відсутній. Крім того, для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника їй необхідно підтвердити факт перебування на його утриманні. Вказане підтверджується тим, що вона з 2021 року є пенсіонеркою за віком, отримує пенсію в мінімальному розмірі. Чоловік також був пенсіонером за віком, але розмір його пенсії був більшим. Також він продовжував працювати і отримував заробітну плату. Фактично основним джерелом їх сімейного бюджету були доходи чоловіка і після його смерті вона втратила їх, її матеріальний стан значно погіршився. Просить заяву задовольнити повністю.

Представники заінтересованих осіб в судове засіданні не прибули, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність за наявними матеріалами.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність представників заінтересованих осіб.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1,2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.36 вказаного Закону до членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, належать чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч.3 ст.36 цього ж Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п.2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в пп.2,3 п.2.1 цього розділу, а також відомості про місце проживання; документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до п.2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно з п.2.22 Порядку для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Згідно з ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Крім того, відповідно до ч.2,4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд встановив, що з 23.12.2006 заявниця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі.

Заявниця ОСОБА_1 з 23.10.2003 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить їй на праві власності.

Її чоловік ОСОБА_2 з 06.02.1989 і до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.

ОСОБА_1 офіційно не працює з 02.07.2021, є пенсіонеркою за віком з 30.05.2020, розмір її пенсії з 01.03.2025 до 28.11.2025 становив 3435,96грн щомісячно. Інших доходів, крім пенсії, в зазначений період вона не мала.

ОСОБА_2 був пенсіонером за віком та в період з січня 2021 по жовтень 2025 йому була нарахована і виплачена пенсія в загальному розмірі 489 383,05грн. За вказаний період щомісячний розмір його пенсії становив, зокрема, з липня 2021 - 6560,18грн, з березня 2022 - 7433,71грн, з березня 2023 - 8888,70грн, з квітня 2024 року - 9719,84грн, з березня 2025 - 10767,02грн.

Крім того, ОСОБА_2 в період з 25.11.2022 до 09.05.2023 працював в ТОВ «Вест Петрол Маркет», загальний розмір нарахованої йому заробітної плати на цьому підприємстві становить 47631,99грн, після утримання податків виплачувалось середньомісячно 5500,00грн.

З 14.02.2025 до 22.10.2025 ОСОБА_2 працював в ТОВ «Охоронний Холдінг-Славутич» і за вказаний період йому була виплачена заробітна плата в загальному розмірі 57649,45грн., середньомісячно - 6400,00грн.

Згідно з декларацією про вибір сімейного лікаря №0001-Т1МО-8310, укладеною ОСОБА_1 з КНП «Преображенський центр первинної медико-санітарної допомоги» ЗМР, адреса місця проживання заявниці - АДРЕСА_1 .

Згідно з актом, складеним 09.12.2025 мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 (квартира №104 ) та ОСОБА_5 (квартира №18 ), підписи яких засвідчені головою правління ОСББ «Феросплавник 6» Крецул Н.І., ОСОБА_1 , 1960р.н.. та ОСОБА_2 , 1962р.н., постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 з 1989 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 1989 року, як вони усі заселились до будинку по АДРЕСА_3 , живуть в одному під`їзді. ОСОБА_8 з ОСОБА_7 були подружжям і постійно проживали за цією адресою до дня смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_7 був на пенсії, але до останнього працював. ОСОБА_8 вже декілька років не працює, отримує лише пенсію. ОСОБА_8 доглядала за ОСОБА_7 , коли він захворів, поховала його. Про те, що ОСОБА_8 зареєстрована за іншою адресою, не знала. Вона завжди жила в їх будинку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що знайома з родиною ОСОБА_9 з 1989 року, як заселились до будинку по АДРЕСА_3 , товаришували, ростили дітей, разом з ОСОБА_8 працювали на одному підприємстві. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були подружжям і постійно проживали за цією адресою. ОСОБА_8 доглядала за ОСОБА_7 , коли він захворів. Вона за потреби також допомагала їй в догляді. ОСОБА_7 був пенсіонером, але працював до останнього. Скільки заробляв, точно не знає, але більше ОСОБА_8 . ОСОБА_8 вже багато років не працює, пенсія маленька - 3400, як і у неї. Після смерті ОСОБА_10 в матеріальному плані стало тяжко, бо пенсія та зарплата ОСОБА_7 були значним вкладом в їх бюджет.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №083950005736 від 20.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки заявниця та годувальник зареєстровані за різними адресами, факт спільного проживання не встановлений, інших документів, що підтверджують факт спільного проживання на день смерті не надано.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, взаємозв`язку, з точки зору достатності, достовірності, належності та допустимості, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року в справі №759/12740/21.

В даному випадку суд виходить з того, що за змістом заяви та поясненнями заявниці в суді метою її звернення до суду із цією заявою є перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що відповідає положенням ст.306 ЦПК України. Зазначена заявницею мета сама по собі не свідчить про наявність спору про право, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

В цій же справі жодних заперечень від осіб, які б претендували разом із заявницею на пенсію по втраті годувальника і були б заінтересовані у вирішенні ініційованого нею питання, до суду не надійшло, отже спору про право суд не вбачає.

При цьому, представник заінтересованої особи - ГУ ПФУ у Вінницькій області не наводить жодних розумних аргументів на підтвердження доводів про існування в цій справі спору про право, тому такі доводи є безпідставними.

Також суд враховує, що закон надає право непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, в т.ч. дружині, на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника за умови, що вони перебували на його утриманні і таке утримання було або повним, або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть, коли утриманець (заявник) одержував заробіток, пенсію, інші доходи.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення цього питання залежить від співвідношення розміру допомоги та одержуваних утриманцем (заявником) інших доходів.

Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 520/6518/17.

На підтвердження факту перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого годувальника згідно з п.2.11 Порядку повинні подаватись документи з відомостями про місце проживання заявника разом з годувальником за однією адресою. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Як встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка ОСОБА_2 була зареєстрована за іншою адресою, ніж її чоловік, тому надати документи, визначені п.2.11 Порядку, на підтвердження факту проживання з померлим чоловіком за однією адресою і відповідно перебування на його утриманні, заявниця в позасудовому порядку не може, у зв`язку з чим факт її спільного проживання з померлим годувальником та перебування на його утриманні підлягає встановленню в судовому порядку.

При цьому, реєстрація місця проживання заявниці ОСОБА_1 за іншою адресою, відмінною від адреси реєстрації її чоловіка, не може бути перешкодою для реалізації нею права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Оцінивши фактичні обставини справи та надані заявницею докази, суд вважає встановленим та доведеним факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 на час його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування заявниці на утриманні свого чоловіка.

Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що вказані особи були подружжям, тривалий час постійно мешкали однією сім`єю в належній ОСОБА_2 квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, піклувалися та дбали один про одного. Ці дії носили постійний та систематичний характер.

Крім того, судом встановлено, що розмір пенсії заявниці ОСОБА_1 за час життя з чоловіком ОСОБА_2 був значно меншим за розмір його пенсії та заробітної плати. Зокрема, як вже зазначалось, з березня до листопада 2025 розмір її пенсії за віком становив 3435,96грн, офіційно вона не працювала з липня 2021 та будь-яких інших доходів, крім пенсії, не мала. В той же час, її чоловік отримував пенсію за віком, розмір якої з березня до жовтня 2025 становив 10767,02грн. При цьому він офіційно працював з листопада 2022 до травня 2023 та з лютого по жовтень 2025 і за останнім місцем роботи йому була виплачена заробітна плата в середньомісячному розмірі 6400,00грн. Тобто загальний розмір його доходу в 2025 році становив 17167,00грн, що в п`ять разів більше розміру доходу заявниці.

Отже, саме доходи чоловіка були основним і постійним джерелом існування родини заявниці, після смерті чоловіка заявниця втратила цю допомогу.

Вказані обставини підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами - поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами - копіями паспортів, свідоцтва про шлюб, про смерть, акту про спільне проживання, правоустановчих документів на житло, декларацію про вибір сімейного лікаря, трудових книжок, пенсійних посвідчень, довідками про розмір пенсії, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів.

Суд вважає вказані докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення цього рішення. Доказів, які б спростовували факт, про встановлення якого просить заявниця, суду не надано і судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення - від нього залежить реалізація права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника і підтвердити вказаний факт в позасудовому порядку вона не має можливості, спір про право відсутній, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.2,4,5,76-82,89,259,263-265,293,315 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.03.2026.

Суддя Н.А. Мурашова

23.02.2026