Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №205/4823/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 205/4823/25

Провадження № 2/314/129/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кононенка І.О.,

секретаря судового засідання Сараєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вільнянськ справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення суми боргу за договором про завдаток та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

За підсудністю із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа № 205/4823/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про завдаток. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.12.2021 між сторонами укладено договір про завдаток. За умовами якого позивач передав відповідачу завдаток у розмірі 8000,00 доларів США готівкою за шість відеокарт 3080 zotac holo amp GB, а відповідач отримав передплату у сумі 8000,00 доларів США готівкою та зобов`язувався доставити товар належної якості та комплектації у строк не пізніше 01.02.2022. Позивач зазначає, що відповідачем умови договору не виконано. Позивач із посиланням на ч. ч. 1,2 ст. 570 ЦК України зазначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. ОСОБА_1 стверджує, що відповідач порушив умови договору, крім того весь цей час ухилявся від добровільного повернення коштів, що у свою чергу позивача змусило звернутись за захистом своїх прав. Позивач зазначає, що текст договору укладено російською мовою, проте жодних непорозумінь, пов`язаних із взаємним перекладом договору між сторонами не виникало. Позивач, у позові посилається на ст. 571 ЦК України, за змістом якої сторона винна у порушенні зобов`язання має відшкодовувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку. Відтак, відповідач має повернути позивачу суму задатку у подвійному розмірі. Позивач просить стягнути із відповідача суму боргу за договором завдатку від 25.12.2021 у розмірі 16000,00 доларів США, моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. та судовий збір у сумі 4292,00 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2025 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

27.05.2025 позивачем до суду надано додаткові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що відповідач не виконав умови договору до 01.02.2022 та за весь цей час жодним чином не намагався повернути суму завдатку. Навіть після визначеного договором строку виконання зобов`язань сторонами (відповідно до п. 4 договору про завдаток) та у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації у подальшому позивач зайшов в положення відповідача (оскільки він проживав в м. Маріуполь) та надавав йому можливість сплатити суму у добровільному порядку, при чому тільки означену суму завдатку. Позивач зазначає, що з моменту закінчення строку виконання зобов`язань між сторонами, Відповідач спочатку виходив на зв`язок та обіцяв виконати умови договору, але потім всіляко ігнорував будь-яку комунікацію, перестав відповідати на мої телефонні дзвінки та смс-месенджери. Запевняє, що відповідач свідомо ухилявся та ухиляється від сплати суми заборгованості, та може вчиняти інші недобросовісні дії, оскільки відповідач притягався до адміністративної відповідальності за незаконне зберігання технічних пристроїв, призначених для прихованого зняття аудіо інформації (справа № 265/3844/16-п), неодноразово фігурував у справах про шахрайство та притягався до кримінальної відповідальності (справа № 221/104/17). Зазначає, що сума заборгованості є значною, впливає на його матеріальне становище. Позивач стверджує, що приймає участь в обороні держави від агресора, є учасником бойових дій, більшу половину грошового забезпечення витрачає на ведення своєї професійної діяльності, пов`язаної з розмінуванням держави. На задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Ухвалою суду від 18.06.2025 закрито підготовче провадження, постановлено цивільну справу призначити до судового розгляду по суті.

05.01.2026 позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме скріншоти-листування у «Viber»із відповідачем, оригінали яких перебувають на пристрої позивача (мобільний телефон Iphone 15pro max серії КН5Ь4F9VTM).

У судове засідання сторони не з`явились.

20.01.2026, 29.01.2026 позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач про слухання справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Вільнянського районного суду відзиву, заперечень щодо позову не надав.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд керуючись ст.. 223, 280 ЦПК ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Матеріалами справи не спростовується, що між сторонами 25.12.2021 між сторонами укладено договір про завдаток. За умовами якого позивач передав відповідачу завдаток у розмірі 8000,00 доларів США готівкою за шість відеокарт 3080 zotac holo amp GB, а відповідач отримав передплату у сумі 8000,00 доларів США готівкою та зобов`язувався доставити товар належної якості та комплектації у строк не пізніше 01.02.2022.Тобто, кошти за шість відеокарт 3080 zotac holo amp GB, сплачені у сумі 8000,00 доларів США готівкою. Договір купівлі-продажу не укладався.

За приписами ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує: 1) доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, 2) одночасно є способом платежу та 3) способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, визначені ст. 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. Отже, за змістом наведених норм ЦК України, завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. В свою чергу, аванс це форма попередньої оплати, яка при виконанні зобов`язання зараховується до основного платежу, а у разі не виконання зобов`язання підлягає поверненню. Будь-який попередній платіж є авансом, якщо в договорі не зазначено зворотного. Відтак, відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією із сторін.

За положеннями ст. ст. 546, 548 ЦК України, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Відповідно ч. ч. 1,3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

За таких обставин, суд не може не дійти висновку, що коли сторони хочуть визначити, що сплачена сума є завдатком, вони мають здійснити наступне:

-між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов`язання сторін (сплата коштів боржником, та передання майна, надання послуг, тощо кредитором).

Тобто, це не може бути попередній договір, про укладення у майбутньому основного договору. Це має бути саме основний договір. В інакшому випадку, сплачена сума коштів вважатиметься авансом;

-форма домовленості про сплату завдатку має бути письмова. Сторони можуть укласти окремо договір завдатку або передбачити його умови в основному договорі;

-сторони мають прямо зазначити, що сума грошей, що сплачується боржником у рахунок майбутніх платежів, є завдатком.

За таких підстав, за умови відсутності хоча б одного з трьох вищенаведених критеріїв відмінності передані однією стороною другій стороні грошові суми у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а авансом.

За обставинами справи встановлюється, що договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, тому суд дійшов висновку про те, що передані позивачем грошові кошти є авансом, який підлягає поверненню у зв`язку з не укладенням договору купівлі-продажу, незалежно від того, з чиєї вини він не був укладений.

Відтак, із відповідача, за договором завдатку від 25.12.2021, підлягає стягненню на користь позивача сума у розмірі 8000,00 доларів США.

З приводу стягнення моральної шкоди суд, зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, п. 64, від 15.10.2009), Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. До позовної заяви не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру саме з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1716,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення суми боргу за договором про завдаток, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), 8000 (вісім тисяч) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1716,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

19.02.2026