Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №309/779/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/779/26

Провадження № 1-кс/309/109/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , вивчивши матеріали заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, —

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2026 року в провадженні слідчого судді Хустського районного суду, в порядку ст. 206 КПК України, надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України. Заява вмотивована тим, що 02.03.2026 р. о 09 год. 05 хв. у м. Хуст по вул. Ів. Франка на з/д станції, невідомими особами, ймовірно працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , було позбавлено волі людину ОСОБА_4 . На даний час ОСОБА_3 перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У своїй заяві заявниця просить встановити законність затримання та тримання під вартою, а також постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження по даній заяві виходячи з наступного.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя, здійснює судовий контроль за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженні. Кримінальне провадження — досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).

Положеннями ч.3 ст.26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України. Згідно зі ст.206 ч.1 КПК України, слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ. Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» — установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, є слідчі ізолятори ДКВС України, гауптвахти Військової служби правопорядку у ЗСУ [5–6]. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» вбачається, що слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі, гауптвахті чи ізоляторі тимчасового тримання. Зі змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення». Таким чином, наведений у ст.206 КПК України механізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення. Вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронного чи будь-якого іншого органу, пов`язаного із затриманням особи, поза межами кримінального провадження. Зі змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається, що відносно ОСОБА_3 здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», крім того, заявником не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.

Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Таким чином, слідчий суддя приходить висновку, що вимоги заяви виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України. Ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню. Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою. Керуючись ст. ст. 206, 309 КПК України слідчий суддя, —

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її ухвалення до Закарпатського апеляційного суду.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1