Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №607/19487/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 Справа №607/19487/25 Провадження №2/607/1816/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Скиби Віталія Михайловича до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Скиба В.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до ордера на житлову площу в гуртожитку № 5029 позивачу було надано право на зайняття жилого приміщення, житловою площею 12,6 кв. м, а саме кімнати АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрований колишній чоловік позивача ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами у 2011 році відповідач у помешканні не проживає, спірним житловим приміщенням не користується, участі в його утриманні не бере, що у свою чергу, перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися власним майном, а тому просить визнати його таким, що втратив право на житло.

Ухвалою судді від 07.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 24.02.2026 позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 не з`явились. Представник подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує. Щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, в тому числі 24.02.2026, не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.00 год. 03.03.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

Сторони перебували у шлюбі з 02.09.1989, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.05.2011 у справі №2-2203/11 розірваний.

20.02.2014 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 20.02.2014).

При цьому, 22.04.1994 ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету виробничого комітету «Текстерно» видано ордер на житлову площу в гуртожитку № НОМЕР_2 , на право зайняття з сім`єю з 2-х осіб, до складу сім`ї входить ОСОБА_2 (чоловік), житлової площі в кімнаті АДРЕСА_1 , розміром 12,6 кв. м.

На підставі рішення Тернопільської міської ради № 8/п16/04 від 11.07.2022 АДРЕСА_2 .

Згідно із витягом про реєстрацію місця проживання особи №37200/28-03 від 29.09.2025, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , з 04.04.2016 року по теперішній час.

12.10.2024 та 11.09.2025 комісією в складі мешканців АДРЕСА_4 ОСОБА_9 , кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_10 складено акти обстеження житлової квартири АДРЕСА_1 . В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даною адресою не проживає.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім`ї наймача, згідно приписів ч.2 ст.64 Житлового кодексу Української РСР належать дружина наймача, їх діти і батьки, а також може бути визнано інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення статей 71, 72 ЖК Української РСР.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідач не проживає за вказаною адресою понад шість місяців, не несе витрат, пов`язаних з утриманням майна, будь-які відомості про місце його перебування відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення прав позивача, оскільки вона не в повній мірі може реалізувати свої права, пов`язані з володінням майном, тому права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову та визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Так як позов задоволений, з відповідача на користь позивача слід стягнути 968,90 грн (1211,20 грн за позовну вимогу немайнового характеру х 0,8 – позов поданий через електронний суд) судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968,90 гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання – АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_3 .

Рішення складено та підписано 03.03.2026.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук