Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №450/4563/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4563/25 Провадження № 3/450/123/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 28.09.2025 року о 00 год. 20 хв. в с. Шоломинь, на вул. Загумені, 1, керував транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ S 400 CDI д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду та стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та у медичному закладі відмовився. Подія зафіксована на нагрудний реєстратор 1227, 1122.

Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

28.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокатом Чубиком Б. Г. було подано заперечення, відповідно до яких, ОСОБА_1 заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначає, що він є військовослужбовцем ЗСУ, проходить службу у в/ч НОМЕР_3 та на момент події перебував на військовій службі. Після повернення з рейсу був зупинений працівниками поліції, яким повідомив про свій статус та заперечив вживання алкоголю. Від проходження огляду за допомогою алкотестера не відмовлявся, однак наполягав на дотриманні спеціальної процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП, із залученням представників Військової служби правопорядку. На думку захисту, працівники поліції порушили встановлений порядок огляду військовослужбовця, а тому так звана «відмова» не може вважатися належно зафіксованою. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини, а сам протокол не є беззаперечним доказом відповідно до ст.251 КУпАП. З огляду на принцип презумпції невинуватості та вимоги п.1 ст.247 КУпАП, захист просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Того ж дня, адвокатом Чубиком Б. Г. було подано клопотання про зупинення провадження у справі до усунення обставин, що перешкоджають участі особи у судовому засідання, таке мотивував тим, що ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022р. призваний у Збройні Сили України у військову частину НОМЕР_3 із 05.05.2022р. Із 30.04.2024р. призначений на посаду водія у цю ж військову частину для перевезення військових вантажів вантажним автомобілем, тягач з напівпричіпом /фура/ із західного кордону на схід України, тобто є військовослужбовцем ЗСУ та фактично не має можливості брати участь у судових засіданнях під час дії воєнного стану, що позбавляє його права, гарантованого ст.268 КУпАП, брати участь у судових засіданнях.

ОСОБА_1 . Та його захисник – адвокат Чубик І. Й., в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У клопотанні захисник – адвокат Чубик Б. Г. просить застосувати за аналогією закону положення ч.1 ст.335 КПК України, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вирішуючи вказане клопотання суд приходить до наступного висновку.

Вищевказана норма закону була прийнята 14.04.2022, набрала чинності 01.05.2022.

Проте, у КУпАП такі зміни не були внесені, що свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення в умовах воєнного стану у зв`язку із призовом на військову службу за мобілізацією обвинувачених саме кримінальних проваджень. Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. Натомість, в силу приписів ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не є обов`язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до положень п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.

Частиною 4 ст.277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та суспільства.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення, що мало місце 28.09.2025 року, коли, згідно мотивів клопотання, останній вже перебував на військовій службі.

Водночас ч.1 ст.335 КПК України передбачає зупинення провадження у разі коли обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період після вчинення правопорушення.

Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності заст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Окрім цього, у клопотанні не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду судом зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав засобами поштового зв`язку, або шляхом залучення захисника для здійснення захисту.

Відтак об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до глави 21 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02) , «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02) .

Відтак, враховуючи необхідність дотримання строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених законом, суд прийшов до переконання щодо розгляду адміністративної справи за відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах наявних доказів, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467104 від 28.09.2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.09.2025 року та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від від 28.09.2025 року, згідно яких останній відмовився від проходження огляду; рапортом від 28.09.2025 року; відеозаписом.

Твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що у зв`язку з перебуванням останнього у статусі військовослужбовця до нього мав застосовуватися порядок огляду, передбачений ст.266-1 КУпАП, а тому проведений огляд є недійсним, а його результати недопустимими доказами, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного:

Ст. 266-1 КУпАП врегульовано спеціальний порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а також щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння у громадських місцях або в інших місцях, заборонених законом.

Вказані норми передбачають спеціальну процедуру огляду осіб зазначеної категорії виключно у випадках, пов`язаних з виконанням ними обов`язків військової служби або перебуванням у місцях, визначених законом. Такі положення були запроваджені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13 грудня 2022 року з метою врегулювання порядку огляду на стан сп`яніння військовослужбовців у зв`язку з особливостями проходження військової служби.

Разом з тим, у разі якщо військовослужбовець поза виконанням обов`язків військової служби, зокрема під час перебування у відпустці або вирішення особистих питань, керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, працівники поліції мають право зупиняти такий транспортний засіб і проводити огляд водія на стан сп`яніння у загальному порядку.

Такі дії відповідають вимогам КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У даному випадку встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, виконуючи функції водія, та не перебував при цьому у процесі виконання обов`язків військової служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було правомірно проведено в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 15 КУпАП, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Судом також не встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467104 від 28.09.2025 року, у якому викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , був складений не уповноваженою особою.

Суд критично оцінює заперечення сторони захисту, щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і розцінює їх як намагання ухилитися від відповідальності. Ці заперечення спростовуються матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пунктів 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяІ. І. Мельничук