Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №461/1046/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/1046/26

1-кп/461/356/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024080100006277 від 06.09.2024, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 29.05.2024 не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, до військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 до 25.01.2025, коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у ході судового розгляду справи, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся. Просив врахувати те, що він бажає і надалі служити в Збройних Силах України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд цієї справи щодо всіх її обставин зі застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України як дії, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить зі загальних засад призначення покарання ст. 65 КК України, та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, суд не встановив.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України строком 5 років.

Також суд зазначає, що у зв`язку з набранням 27 січня 2023 року чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року, посилена кримінальна відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежене застосування ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Тобто, вказаний Закон вносить зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу і виключає можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави для застосування положень ст. 69 та ст. 75 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили слід залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 16грудня 2025 року.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366 371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

2. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 16 грудня 2025 року.

3. Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили залишити без змін.

4. Роз`яснити учасникам, що вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Суддя ОСОБА_6