Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №308/16296/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16296/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., у присутності: представника позивачів – адвоката Поради С.В. та представника відповідача – Дурдинець Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 308/16296/25 (провадження № 2/308/5488/25) за позовною заявою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович до відповідача Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах яких діє адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович, звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,, Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за якою просять:

-визнати виконавчий напис, вчинений 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1859, про звернення стягнення на нерухоме майно баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – таким, що не підлягає виконанню.

-стягнути з Відповідача на користь Позивачів судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

08 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 (далі – Позичальник) укладено кредитний договір № 037€/V-U предметом якого відповідно до п 1.1. є загальні умови і порядок надання Банком у рамках Програми мікрокредитування, кредиту Позичальнику. Видача часток кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу.

09 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 укладено договір про видачу траншу № 037€/V-U/1, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти. Сума Траншу кредиту 49 500 доларів США.

08 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», (далі – Банк, Кредитор, Іпотекодержатель або Відповідач) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (далі – Іпотекодавці/Іпотекодавець або Позивачі) укладено договір іпотеки. Відповідно до п. 1, 2 та 6 цього договору, його предметом є надання Іпотекодавцями в іпотеку нерухоме майно - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,20 кв.м., для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором № 037€/V-U від 08.07.2008 року.

24 вересня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/6672/2012 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», а саме: стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 037€/V-U від 08.07.2008 у розмірі 94 100,42 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом від 20.08.2012 року складає 751 862,32 грн; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3219 грн судових витрат.

08 жовтня 2012 року на виконання вищевказаного заочного рішення Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист стосовно ОСОБА_1 .

26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною був вчинений виконавчий напис № 1859 про звернення стягнення на нерухоме майно - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності:

- ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Ужгород, Закарпатська обл., місце роботи - фізична особа - підприємець,

- ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Ужгород, Закарпатська обл., місце роботи - фізична особа підприємець,

- ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Хмельницький, Хмельницька обл., місце роботи - фізична особа - підприємець,

які є майновими поручителями ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: с. Мокре, Перечинський р-н, Закарпатська обл., місце роботи - фізична особа підприємець, за його кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року.

Вказаний виконавчий напис Відповідачем було пред`явлено до примусового виконання до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де було відкрито виконавчі провадження № 61255958, № 67400400 та № 67400185 боржниками у яких виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Позивачі із законністю виконавчого напису, вчиненого 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1859, не погоджуються з огляду на наступне.

Із змісту оскаржуваного виконавчого напису, вчиненого 26 червня 2019 року, вбачається, що ним пропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог Відповідача про погашення заборгованості позичальника ОСОБА_4 за кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року у загальному розмірі 447 298 доларів США 26 центів (борг за кредитом – 44 412,20 доларів США; борг за відсотками – 144 927,74 доларів США; пеня – 257 958,32 доларів США). При цьому у виконавчому написі конкретизовано, що «строк, за який провадиться стягнення, - десять років чотири місяці двадцять дев`ять днів, а саме з 08.07.2008 року по 07.12.2018 року».

Пунктом 1.3 кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року передбачено, що термін повернення кредиту й окремих частин – траншів кредиту, встановлюється Договорами про видачу траншів кредиту, а також Графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 04 липня 2018 року.

Згідно п. 1.3 договору про видачу траншу № 037€/V-U/1 від 09.07.2008 року, терміни повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного Договору).

Зміст додатку № 1 «Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди» до договору про видачу траншу № 037€/V-U/1 від 09.07.2008 року, дає можливість констатувати, що кінцевою датою погашення траншу кредиту, отриманого позичальником ОСОБА_4 , за зобов`язаннями якого Позивачі виступили майновими поручителями відповідно до умов договору іпотеки від 08.07.2008 року, визначено 04 липня 2013 року.

Водночас, пунктом 2.3.9 кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року передбачено право відповідача за настанні певних обставин на достроково стягнення кредиту.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2012 року у справі №2/0417/6672/2012 та виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08 жовтня 2012 року, підтверджується, що Відповідач, як кредитор, ще у серпні 2012 року реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, яка станом на 20.08.2012 р. склала 95 351,98 доларів США. (в тому числі 44 412,20 доларів США заборгованість за кредитом; 32 983,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 386,26 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 4 539,08 доларів США штраф (процентна складова).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах: від 28 жовтня 2020 року у справі № 362/3054/14-ц, від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) також зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».

Звернувшись у серпні 2012 році з позовом про стягнення з позичальника та його фінансових поручителів (одним з яких є позивач у даній справі – ОСОБА_1 ) усієї заборгованості за кредитним договором, Банк змінив строк виконання зобов`язання на серпень 2012 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати (на вказану дату складали 32 983,15 доларів США) є безпідставним, однак відповідно до оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі (144 927,74 доларів США).

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено 26 червня 2019 року, тобто після спливу більш ніж семи років з дати виникнення у Банку права вимоги на повернення кредиту у повному обсязі (серпень 2012), що свідчить про недотримання під час вчинення виконавчого напису імперативних вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Водночас, як стверджують позивачі, сума заборгованості за кредитним договором № 037€/V-U від 08.07.2008 року, які було стягнуто заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2012 року у справі №2/0417/6672/2012, є погашеною, а відповідне судове рішення є виконаним. Вказане підтверджується заявою АТ КБ ПриватБанк разом з довіреністю на представництво та довідкою від АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність заборгованості.

У даному конкретному випадку вимога про усунення порушення виконання зобов`язання та повторна вимога не була вручена кожному із Позивачів, відомостей про відмову адресата від одержання такого відправлення відсутні. Отже, позивачі вважають, що порушено обов`язок щодо надсилання іпотекодержателем повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавцю та боржнику, що свідчить про недотримання приписів статті 35 Закону України «Про іпотеку». Це, у свою чергу, є істотним порушенням порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та тягне за собою наслідок у вигляді визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На думку позивачів, вищевказане у своїй сукупності свідчить на користь висновку про те, що виконавчий напис, вчинений 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1859, про звернення стягнення на нерухоме майно - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено з порушенням вимог закону, що порушує права та законні інтересів, а тому відповідний виконавчий напис підлягає визнанню у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

За ухвалою від 10.11.2025 року судом було відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

За письмовою заявою від 11.12.2025 року представник позивачів долучив копію заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2012 року у справі № 2/0417/6672/2012 та інші докази.

За письмовою заявою від 01.12.2025 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна просила розглянути справу буз її участі.

08.01.2026 року до суду від відповідача - Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк" надійшов письмовий відзив на позовну заяву за яким він просить відмовити у задоволенні позову позивачів з наступних підстав.

У порушення зазначених у відзиві норм закону та умов договору позичальник, ОСОБА_4 , свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків банку, які мають вираз у залученні кредитором вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та зобов`язані нести витрати по сплаті податків та інших обов`язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором позивач станом на 07.12.2018 року має заборгованість – 447 298,26 дол. США, що за курсом НБУ станом на 07.12.2018 складає 12 470 482,70 грн., яка складається з наступного:

- 44 412,20 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 144 927,74 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 257 958,32 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Банком було дотримано вимог щодо надсилання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень, докази чого містяться в нотаріальній справі.

Як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком не надається.

Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем не надано Суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову.

Право вимоги на стягнення заборгованості у сумі 447 298,26 дол. США виникло у банку лише 07.12.2018 року, тоді як виконавчий напис вчинено 26.06.2019, тому твердження позивача стосовно пропуску 3 – річного строку з моменту настання права вимоги щодо погашення заборгованості є необґрунтованими.

У пункті 28 Договору іпотеки чітко зазначено, що термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань сторін за цим договором, тоді як п. 5.1. Договору про видачу траншу № 037 Є/V-U/1 від 08.07.2008 передбачає, що даний договір разом з кредитною угодою № 037 Є/V-U від 08.07.2008 діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Кредитний договір, укладений між Позивачем та банком, передбачає зобов`язання боржника повернути кредитні кошти в повному обсязі. Кредитний договір може бути припинений виключно з однієї з підстав, передбачених Главою 50 Цивільного кодексу України.

Отже підсумовуючи все вищенаведене, відповідач вважає, що виконавчий напис є цілком правомірним, а доводи позивачів є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже, виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства.

Третя особа - ОСОБА_4 надав суду письмові пояснення від 27.11.2025 року, за якими просив позовну заяву задовольнити з підстав зазначених у цій позовній заяві, вважає що виконавчий напис вчинено із грубими порушеннями діючого законодавства. Просив справу розглянути без його участі та участі його представника.

Третя особа Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду 09.01.2026 року письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

За приписами ч. 8 ст. 279 ЦПК України При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 20.02.2026 року представник позивачів позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача категорично заперечила проти задоволення позову судом, просила відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що виконавчий напис був вчинений у чіткій відповідності діючого законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 була укладена кредитна угода № 037€/V-U, за умовами п. 1.2, 1.3, 1.4 якої останньому був виданий кредит на споживчі цілі у розмірі 49 500 доларів США із терміном погашення, який встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, Графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 04 липня 2018 року.

09 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 був укладений договір про видачу траншу № 037€/V-U/1, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти. Сума Траншу кредиту 49 500 доларів США на строк із 11.08.2008 року по 04.07.2013 року.

08 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки. Відповідно до п. 1, 2 та 6 цього договору, його предметом є надання Іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,20 кв.м., для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_4 за кредитним договором № 037€/V-U від 08.07.2008 року.

За заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2012 року у справі № 2/0417/6672/2012 за наслідками розгляду позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - було позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ІПН: НОМЕР_4 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ІПН: НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ІПН: НОМЕР_2 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 037Є/V-U від 08.07.2008 року у розмірі 94100,42 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом від 20.08.2012 року складає 751862,32 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3 219 грн. судових витрат.

При цьому судом було встановлено наступне.

Відповідно до Договору № 037Є/V-U від 08.07.2008 року відповідач ОСОБА_4 отримав кредит 49500 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.07.2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 умов договору № 037Є/V-U від 08.07.2008 року заборгованість за ним станом на 20.08.2012 р. склала 95351,98 дол. США., в тому числі 44412,20 дол. США – заборгованість за кредитом; 32983,15 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 13386,26 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 дол. США – штраф (фіксована частина); 4539,08 дол. США – штраф (процентна складова).

Зобов`язання Позичальника, що випливали зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ «Акцент-Банк», поручителями ОСОБА_5 , ОСОБА_1 договору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

08 жовтня 2012 року на виконання вищевказаного заочного рішення Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист стосовно ОСОБА_1 .

26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною був вчинений оспорюваний виконавчий напис № 1859 про звернення стягнення на нерухоме майно - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності:

- ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Ужгород, Закарпатська обл., місце роботи - фізична особа - підприємець,

- ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Ужгород, Закарпатська обл., місце роботи - фізична особа підприємець,

- ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Хмельницький, Хмельницька обл., місце роботи - фізична особа - підприємець,

за їх кредитними зобов`язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, нотаріус пропонував задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_6 в AT КБ «Приватбанк», МФО 305299, у розмірі:

- Заборгованість за кредитом - 44 412,20 доларів США;

- Заборгованість за відсотками - 144 927,74 доларів США;

- Пеня - 257 958,32 доларів США, що всього становить 447 298 доларів США 26 центів, що за курсом НБУ на 07.12.2018 року (один долар США дорівнює 27,879569 гривень) становить 12 470 482 гривні 70 копійок;

- Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 гривень.

Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 12 473 982 гривні 70 копійок.

Строк, за який провадиться стягнення, - десять років чотири місяці двадцять дев`ять днів, а саме з 08.07.2008 року по 07.12.2018 року.

Вказаний виконавчий напис Відповідачем було пред`явлено до примусового виконання до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де було відкрито виконавчі провадження № 61255958, № 67400400 та № 67400185 боржниками у яких виступають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними копіями постанов пр. відкриття виконавчого провадження.

Після ознайомлення представника позивачів із матеріалами виконавчих проваджень була отримана заява без дати представника ПриватБанку ОСОБА_6 на ім`я Начальника Відділу ДВС в м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хвасти С.В. про те, що станом на 03.05.2023 року боржником зобов`язання виконані у повному обсязі згідно виконавчого листа Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.10.2012 року по справі № 2/0417/6672/2012.

Позивачі із законністю виконавчого напису, вчиненого 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1859, не погоджуються з підстав зазначених у позові.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 цього Кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (це та інше законодавство застосовується судом у у редакції, яка діяла станом на 26.06.2019 року – дату вчинення оспорюваного виконавчого напису) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Як на підставу вчинення оспорюваного виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно із пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі 910/13233/17.

Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Також, п. п. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.

Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, частини 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що у разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається зміст порушення, строк для його усунення (не менше 30 днів) та попередження про звернення стягнення. Лише після спливу цього строку, за відсутності реагування, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

За підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення нотаріальних дій виконавчий напис може бути вчинений після спливу 30 днів з моменту надсилання вимоги. Порушення цього порядку або неналежне повідомлення іпотекодавця є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц).

Повідомлення вважається належним, якщо іпотекодавець фактично одержав або міг одержати його, але не зробив цього з власної вини. Доказом є, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічні підходи закріплені в постанові ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.

Недотримання процедури надсилання вимоги є порушенням обов`язкової досудової стадії, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки та зумовлює визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (постанови ВС від 01.09.2020 у справі № 201/4198/17, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17).

У даному конкретному випадку вимога про усунення порушення виконання зобов`язання та повторна вимога не була вручена кожному із Позивачів, відомостей про відмову адресата від одержання такого відправлення відсутні.

Пунктом 1.3 кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року передбачено, що термін повернення кредиту й окремих частин – траншів кредиту, встановлюється Договорами про видачу траншів кредиту, а також Графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 04 липня 2018 року.

Згідно п. 1.3 договору про видачу траншу № 037€/V-U/1 від 09.07.2008 року, терміни повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до даного Договору).

Зміст додатку № 1 «Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди» до договору про видачу траншу № 037€/V-U/1 від 09.07.2008 року, дає можливість констатувати, що кінцевою датою погашення траншу кредиту, отриманого позичальником ОСОБА_4 , за зобов`язаннями якого Позивачі виступили майновими поручителями відповідно до умов договору іпотеки від 08.07.2008 року, визначено 04 липня 2013 року.

Водночас, пунктом 2.3.9 кредитного договору № 037€/V-U від 08.07.2008 року передбачено право відповідача за настанні певних обставин на достроково стягнення кредиту.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2012 року у справі №2/0417/6672/2012 та виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 08 жовтня 2012 року, підтверджується, що Відповідач, як кредитор, ще у серпні 2012 року реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, яка станом на 20.08.2012 р. склала 95 351,98 доларів США. (в тому числі 44 412,20 доларів США заборгованість за кредитом; 32 983,15 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 386,26 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 4 539,08 доларів США штраф (процентна складова).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах: від 28 жовтня 2020 року у справі № 362/3054/14-ц, від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) також зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».

Звернувшись у серпні 2012 році з позовом про стягнення з позичальника та його фінансових поручителів (одним з яких є позивач у даній справі – ОСОБА_1 ) усієї заборгованості за кредитним договором, Банк змінив строк виконання зобов`язання на серпень 2012 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати (на вказану дату складали 32 983,15 доларів США) є безпідставним, однак відповідно до оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом запропоновано звернути стягнення в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі (144 927,74 доларів США).

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено 26 червня 2019 року, тобто після спливу більш ніж семи років з дати виникнення у Банку права вимоги на повернення кредиту у повному обсязі (серпень 2012), що свідчить про недотримання під час вчинення виконавчого напису імперативних вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Водночас, сума заборгованості за кредитним договором № 037€/V-U від 08.07.2008 року, які було стягнуто заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2012 року у справі №2/0417/6672/2012, є погашеною, а відповідне судове рішення є виконаним. Вказане підтверджується заявою АТ КБ ПриватБанк разом з довіреністю на представництво та довідкою від АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність заборгованості.

У даному конкретному випадку вимога про усунення порушення виконання зобов`язання та повторна вимога не була вручена кожному із Позивачів, відомостей про відмову адресата від одержання такого відправлення відсутні. Отже, слід погодитися із думкою позивачів, що порушено обов`язок щодо надсилання іпотекодержателем повідомлення про усунення порушення основного зобов`язання іпотекодавцю та боржнику, що свідчить про недотримання приписів статті 35 Закону України «Про іпотеку». Це, у свою чергу, є істотним порушенням порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та тягне за собою наслідок у вигляді визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що виконавчий напис, вчинений 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1859, про звернення стягнення на нерухоме майно - баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено з порушенням вимог закону, що порушує права та законні інтереси позивачів, а тому позов слід задовольнити повністю, виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивачі звільнені від сплати судового збору у встановленому ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» порядку, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судом не проводиться розподіл судових витрат, які складаються із судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович до відповідача Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 26 червня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 1859, про звернення стягнення на нерухоме майно баню для власних потреб літ. Є, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 02.03.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова