Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №346/7423/23 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/7423/23

Провадження № 2-др/346/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача, адвоката Юркевич Христини Михайлівни, про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна (автомобілів) спільною сумісною власністю подружжя та стягнення половини коштів від їх вартості,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 року представником позивача, адвокатом Юркевич Х.М. подано до суду вказану заяву, у якій остання просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2026 року позовні вимоги задоволено, визнано автомобілі марки “Mersedes Benz Vito”, номерний знак “ НОМЕР_1 ”, та “ Renault Megane ”, номерний знак “ НОМЕР_2 ”, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості автомобіля марки “Mersedes Benz Vito”, номерний знак “ НОМЕР_1 », в сумі 264 323, 40 грн. та 1/2 частину вартості автомобіля марки “ Renault Megane ”, номерний знак “ НОМЕР_2 ”, в сумі 89 281,65 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 278,72 грн. витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та 3 536,10 грн. сплаченого судового збору. Позивач у зв`язку з розглядом даної справи понесла судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 20 000 грн. Тому представник позивача, посилаючись на положення ст. 137, ч.8 ст. 141, ст. 270 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача, адвокат Юркевич Х.М. в поданій заяві просить розгляд справи проводити в її та позивача відсутності.

Тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями ч.4 вказаної статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.02.2026 року, позовні вимоги задоволено, визнано автомобілі марки “Mersedes Benz Vito”, номерний знак “ НОМЕР_1 ”, 2012 року випуску, та “ Renault Megane ”, номерний знак “ НОМЕР_2 ”, 2004 року випуску, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля марки “Mersedes Benz Vito”, номерний знак “ НОМЕР_1 », в сумі 264 323,40 грн. та 1/2 частину вартості автомобіля марки “ Renault Megane ”, номерний знак “ НОМЕР_2 ”, в сумі 89 281,65 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 278,72 грн. витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та 3 536, 10 грн. сплаченого судового збору ( том 2, а.с. 7-9 ).

Оскільки при ухваленні рішення за вказаним позовом не вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в судовому засіданні сторона позивача зробила про це відповідну заяву, докази про розмір витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи, подані стороною позивача до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення (19.02.2026 року)), відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити в справі додаткове рішення в цій частині.

Згідно з п.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 13.12.2023 року між адвокатом Юркевич Х.М. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 115-12/23, в пунктах 1.1, 5.1 якого вказано, що предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар ( винагороду ) та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього. Детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного договору, окремо обумовлюється та може визначатися додатковими угодами до цього договору ( том 2, а.с. 17 ).

Згідно з додатковою угодою від 19.02.2026 року до договору про надання правничої допомоги №115-12/23 від 19.02.2026 року, адвокат зобов`язується надавати консультації, послуги із складання та подачу процесуальних документів до суду, здійснювати представництво інтересів клієнта в суді. У п. 4.1 додаткової угоди вказано, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання передачі наданих послуг ( том 2, а.с. 18 ).

Відповідно до акту прийому-передачі від 19.02.2026 року адвокатом надані послуги на правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №115-12/23 від 13.12.2023 року на загальну суму 20 000 грн. ( том 2, а.с. 19 ).

Вартість робіт в сумі 20 000 грн. вказана у фіскальному чеку № 0D5d-or60АМ від 19.02.2026 року (оплата згідно з договором №115-12/23 від 13.12.2023 року (а.с. 20)).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи, беручи до уваги, що вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених представником позивача до стягнення витрат до 5 000 грн.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, ч. 2 ст.247, ст.ст. 246, 270, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ухвалити у цивільній справі № 346/7423/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна (автомобілів) спільною сумісною власністю подружжя та стягнення половини коштів від їх вартості,- додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_4 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його ухвалення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.