Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №188/4175/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4175/25

Провадження № 1-кп/188/369/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

кримінальне провадження №12025041530000068

обвинувачений :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, громадянин України, освіта середня, фізична особа підприємець, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, групи інвалідності не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України

за участю:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

в підготовчому судовому засіданні

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. З ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу.

Згідно абз.1 ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався, в тому числі Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, продовжено на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань,- на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини Першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, в тому числі, на території Дніпропетровської області, яка в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувалася, в тому числі Указом Президента України № 27/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4221-IX від 15.01.2025 проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб.

ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (зі змінами та доповненнями станом на 20.06.2024) - є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за наступних обставин

Так, 04.03.2025 року, військовозобов`язаного ОСОБА_3 , за результатами проходження медичного огляду, рішенням військово-лікарської комісії визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби на підставі статті 39-6 та 75-6 графи II Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначеного Додатком 1 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року( зі змінами станом на 27.04.2024).

14 березня 2025 року в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 16.00 год. (точного часу не встановлено) ОСОБА_3 , який перебував в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 оголошено повістку на відправку до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 17.03.2025.

Після чого, ОСОБА_3 14 березня 2025 року в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 16.00 год. (точного часу не встановлено), перебуваючи в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, достовірно розуміючи, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 800 від 04.03.2025 року визнаний придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , будучи обізнаним про необхідність прибуття для мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_2 на 08 год. 00 хв. 17.03.2025, повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби під час мобілізації, відмовився від отримання повістки, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 1 від 14.03.2025

У подальшому, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, 08 год. 00 хв. 17.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, тим самим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993.

Крім того, ОСОБА_3 20.03.2025 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 13.00 год., точного часу не встановлено, який перебував в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 оголошено повістку на відправку до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 21.03.2025.

Після чого, ОСОБА_3 20.03.2025 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 13.00 год. (точного часу не встановлено), перебуваючи в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, достовірно розуміючи, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 800 від 04.03.2025 визнаний придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або заміни на альтернативну (невійськову) службу, будучи обізнаним про необхідність прибуття для мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 21.03.2025, повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби під час мобілізації, відмовився від отримання повістки, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 2 від 20.03.2025.

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, 08 год. 00 хв. 21.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, тим самим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993.

Таким чином, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.2.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи еуспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від проходження військової служби відмовився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.336 КК України, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню 26.11.2025 року між підозрюваним та прокурором, з участю захисника, було укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до ст. 472 КПК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що вважає можливим затвердження угоди, речові доказита судові витрати відсутні.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений просить угоду затвердити, про наслідки її укладання йому роз`яснено.

Захисник вважає, затвердження укладеної з прокурором угоди відповідає інтересам обвинуваченого, покарання та обов`язки сторонами обумовлені, угода не суперечить інтересам обвинуваченого, укладена у його присутності.

Відповідно до угоди підозрюваний в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому досудовим слідством кримінальних правопорушень за обставин, викладених у повідомленні про підозру, щиро розкаюється та підтверджує обставини скоєного відповідно до повідомлення про підозру, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.

В угоді про визнання винуватості зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація з зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного, узгоджене покарання та згода підозрюваного на призначення йому покарання за ст.336 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Обвинувачений дав згоду на застосування до нього узгодженого покарання та виконання покладених угодою обов`язків.

Сторони розуміють наслідки укладання та затвердження угоди щодо обмеження права оскарження вироку та відмову від прав, передбачених ст.474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приходить до наступних висновків.

Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінальних правопорушень є правильною, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін і інших осіб.

Суд бере до уваги, що сторони розуміють наслідки невиконання угоди відповідно до положень ст.476 КПК України.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні .

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.100, 368, 472-476 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 26.11.2025 року укладену за участю захисника ОСОБА_5 між ОСОБА_3 та прокурором, ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення за ст.336 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки .

На підставі ч.1 ч.3 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном 1 рік, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1,2 ч.1, ч.4 ст.76 КК України – покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, може бути оскаржений в апеляційному порядку згідно з положеннями ст. 469, 474 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1