Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №212/9796/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3747/26 Справа № 212/9796/25 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

сторони справи :

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Олександр Юрійович, на додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 грудня 2025 року, ухвалене суддею Хомченко Л.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складення повного судового рішення 12 грдня 2025 року),

ВСТАНОВИВ

12 листопада 2025 року адвокат Амельчишин О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яка обгрунтована тим, що рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.08.2025 року та до повноліття дітей, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Посилався на те, що на підставі договору про надання правової допомоги від 17.05.2025 року, ордера та свідоцтва адвоката він представляв інтереси ОСОБА_1 у цивільній справі про стягнення аліментів на утримання 2-х малолітніх дітей в розмірі 40% від усіх видів доходу відповідача.

В зв`язку з розглядом справи позивачкою ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 24 500,00 грн. У відповідності до п. 1.1. Договору від 17.05.2025 року, замовник, після постановлення судових рішень на користь замовника, зобов`язується сплатити виконавцю за рахунок стягнутих з ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у справі за надану виконавцем замовнику правову допомогу (представництво інтересів) кошти обумовлені п.п. 1.1.2.-1.1.5 договору участь виконавця. Відповідно до умов договору в судовому розгляді справи в суді першої інстанції 4500,00 грн. за кожне судове засідання (п. 1.1.1. Договору), 8000,00 грн. за складання позовної заяви, 2500,00 грн. за складання клопотання про витребування доказів (п. 1.1.5 Договору) та 5000,00 грн. за складання відгуку на відзив на позов.

Посилається, що вартість складання позовної заяви обумовлена тим, що справа розглядалася за участю іноземного елементу – відповідача, що потребувало здійснення аналізу та тільки національного законодавства і практики Верховного Суду у справах за позовами про стягнення аліментів на утримання дітей, але і вимагало аналізу міжнародного права, відповідного законодавства України щодо розгляду справ з іноземним елементом, а також практики Верховного Суду у справах з іноземним елементом, оскільки рішення суду про стягнення аліментів буде виконуватися також на території держави громадянином якої є відповідач, або держави у якій він отримує дохід.

12.11.2025 року сторонами договору про правничу допомогу був складений акт виконаних робіт за вказаним договором. Крім договору та акту, факт надання послуг підтверджується складеними представником позивача та поданими до суду процесуальними документами та журналами судових засідань, в яких зафіксована участь в судовому розгляді справи судом першої інстанції. Зауважує, що загалом ним був витрачений час для належної участі у справі в кількості 60 годин.

Просить суд, постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_6 судові витрати за правничу допомогу в сумі 24 500,00 грн.

Додатковим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 грудня 2025 року заяву представника позивача адвоката Амельчишина О.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за послуги професійної правничої допомоги у розмірі 22 785,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко О.Ю., просить скасувати додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що розмір гонорару, визначений заявником, є явно завищеним, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не є спідмірним із заявленою ціною за надані послуги, відсутній витрачений на такі роботи час, справа не є складною та розглядалася судом першої інстанції в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, у справі відбулося два судові засідання, справа не мала публічного інтересу.

Наголошує, що судом першої інстанції проігноровані заперчення відповідача проти ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та безпідставно послався на обгрунтованість вимог представника позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не наданий.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів, дослідивши матеріалисправи та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Амельчишиним О.В. на підтвердження надання правничої допомоги та витрат на правничу допомогу суду було надано копію Договору надання правової допомоги від 17 травня 2025 року, Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 17.05.2025 року, який містить розрахунок витрат на загальну суму 24 500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на правничу допомогу позивачем підтверджені документально та є реальними. Разом з тим, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивачки пропорційно задоволени м вимогам в сумі 22 785,00 грн.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

У постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати вимогам п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України та критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги співмірність заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи, процесуальні дії, які були вчинені адвокатом, а також доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності таких витрат, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення зміні, зі зменшенням витрат на правничу допомогу з 22 785,00 грн до 5 000 грн.

Доводи скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати послуг адвоката, колегія суддів не бере до уваги, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі №756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Керуючись ст. ст.259,367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Олександр Юрійович, задовольнити частково.

Додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 грудня 2025 року змінити шляхом зменшення розміру витрат за послуги професійної правничої допомоги з 22 785,00 грн до 5 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Головуючий:

Судді: