Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №751/1361/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/1361/26

Провадження №3/751/593/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Копейкіна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 07.02.2026 о 20 год 45 хв в м. Чернігові по вул. Литовська (Кірова), 32, керував транспортним засобом Volkswagen Polo н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, ARLM-0324, результат огляду позитивний 0,59‰, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП визнав повністю. Пояснив, що у зазначений час він дійсно керував автомобілем, повертаючись із дачі разом із дружиною та сином. Зазначив, що відеозапис, долучений працівниками поліції, розпочинається о 20.45 год із фіксації невідомого автомобіля з іноземною реєстрацією, що, на його думку, ставить під сумнів безперервність відеофіксації моменту зупинки його транспортного засобу. Після проведення огляду на місці за допомогою приладу «Драгер» цифровий показник результату вимірювання, а також проведення контрольного тесту (на відсутність алкоголю в приладі та мундштуці), на відеозаписі не зафіксовані - наявний лише звуковий супровід. Він не заперечує факту вживання близько 14.00 год приблизно 50 грамів коньяку, про що одразу повідомив працівників поліції, однак вважає сумнівним перевищення допустимого рівня алкоголю (0,2 проміле) майже через сім годин після вживання. Також вказав, що під час проведення огляду та розгляду справи працівниками поліції йому не були належним чином роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. З посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що справи за ст. 130 КУпАП з огляду на суворість санкцій повинні розглядатися з дотриманням гарантій, наближених до кримінального провадження. Після завершення огляду, замість сприяння у доставці автомобіля до місця проживання (відстань близько 1 км), виклику «тверезого водія» або евакуатора, працівники поліції, попри їхні прохання, таких дій не вчинили. У подальшому відносно його дружини - ОСОБА_2 - було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування тим самим транспортним засобом о 21.19 год, після того як він о 21.12 год залишив місце події. Стверджує, що з відеозапису вбачається, як о 21.00 год командир взводу № 2 екіпажу «Вікінг-110» капітан поліції ОСОБА_3 викликає додатковий екіпаж «Вікінг-109», працівники якого згодом склали протокол на його дружину. На його переконання, такі дії носили провокаційний характер та суперечили вимогам ст. 2

Закон України «Про Національну поліцію» щодо забезпечення прав і свобод людини. У зв`язку з цим його захисником подано скаргу начальнику УПП щодо можливих протиправних дій працівників поліції з метою проведення службового розслідування. Крім того, зазначив, що сумнівається у достовірності зафіксованого показника та вважає, що він не перевищував допустимий рівень. Також вказав на положення Віденської конвенції про дорожній рух, яка ратифікована президією Верховної Ради УРСР у 1968 році, щодо допустимих способів визначення стану сп`яніння.

Захисник у судовому засіданні просив суд ухвалити обґрунтоване рішення з урахування всіх грубих порушень при складанні протоколу. Пояснив, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв. Він разом із сім`єю перебував на дачі, і в обідній час вжив лише 50 грам коньяку. Зазначив, що тремтіння пальців рук або зміни забарвлення обличчя у ОСОБА_1 не спостерігалося, а твердження поліцейських є необґрунтованими. На його думку, протокол було складено з грубими порушеннями. На відеозаписі не зафіксовано причину зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , і на відео відображено лише автомобіль з іноземною реєстрацією («Євробляхи»). Право на захист під час розгляду справи водієві було роз`яснено несвоєчасно, тільки після складання протоколу. Результат огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не продемонстрували. Захисник зазначив, що якби ОСОБА_1 був доставлений до лікарні для проведення належного огляду, цифровий показник алкоголю в його крові не перевищував би допустимий рівень у 0,25 %, як це передбачено умовами Віденської конвенції про дорожній рух.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585734;

- актом огляду на стан сп`яніння де вказано, що у ОСОБА_1 виявлено запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя;

- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП;

- відеозаписами, що містяться на доданому оптичному диску, відповідно якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений поліцейськими. Під час перевірки документів, у працівників поліції виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння. Він повідомив, що близько 14:00 год вжив невелику кількість коньяку («рюмочку»). У зв`язку з наявними ознаками сп`яніння йому запропонували пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 не заперечував. Працівники поліції роз`яснили йому права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України, та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.

Твердження захисника про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, згідно з п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» слідує, що одним із заходів правового режиму воєнного стану є перевірка у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів у осіб, а в разі потреби проводиться огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Окрім того, згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим Постановою КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

Все вищевказане узгоджується з положеннями ст. ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, за вказаних обставин, зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час воєнного стану, є законною.

Також, на відеозаписі зафіксовано факт зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту стосовно порушення порядку огляду, суд не приймає до уваги, оскільки жодним чином не спростовують результатів огляду про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння поза розумним сумнівом.

Крім того, згідно з п. 7 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2‰.

Разом з цим, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Drager Alcotest 7510, ARLM-0324 зазначено, що цей прилад вимірює вміст алкоголю у видихуваному повітрі, діапазон вимірювань від 0,00 ‰ до 0,80 ‰, допустима похибка у +/- 0,06‰.

Тобто з урахуванням результату тесту ОСОБА_1 - 0,59‰, дійсна концентрація алкоголю у видихуваному повітрі становила не менше 0,53‰, що перевищує зазначену вище допустиму норму 0,2‰ та свідчить про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, відповідно до відеозапису ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень щодо результатів тестування. Він погодився з показниками та підписав акт огляду, проведеного за допомогою приладу «Драгер».

Отже, протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою особою. Докази сторони обвинувачення жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Решта доводів захисника також не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо нібито незаконного складання протоколу відносно дружини ОСОБА_1 , оскільки вони не мають прямого відношення до предмета даної справи.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність правопорушника згідно зі ст. ст. 34, 35 КУпАП суд не вбачає.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 стягнення, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також слід зазначити, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, якою передбачено єдиний вид стягнення, а саме - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що позбавляє суд можливості застосовувати більш м`яке стягнення, ніж визначено санкцією цієї статті.

Відповідно до положень ст.40-1 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 40-1, 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн 00 коп (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп в дохід Державного бюджету (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача – Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови складено 28.02.2026.

Суддя: Н.В. Маслюк