Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №175/18578/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/797/26 Справа № 175/18578/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалов І.С. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Черняєвої С.П.,

за участю захисника адвоката Ващенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Ващенка О.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -

в с т а н о в и л а :

постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 27.09.2025 року о 14:08 год керував транспортним засобом Great Wall н.з. НОМЕР_1 по вул. Ярослава Мудрого, 72 в м. Краматорськ, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимог п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник адвокат Ващенко О.В., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку із складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував факт керування транспортним засобом саме в інкримінований час. ОСОБА_1 у цей час не здійснював керування транспортним засобом GREAT WALL С30.

Зауважує, що на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував усередині автомобіля на задньому пасажирському сидінні, а не за кермом. На відеозаписі повністю відсутній момент руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 або момент його зупинки працівниками поліції саме як водія. Відео фіксує лише спілкування з особою, яка не перебувала на місці водія в нерухомому авто.

Стверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував у ньому як пасажир (на задньому сидінні), а тому на нього не поширювалася дія пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Отже, вимога працівників поліції щодо проходження огляду була незаконною, оскільки вона може бути пред`явлена виключно особі, яка безпосередньо здійснює керування.

Вказує, що оскільки наявний відеозапис не фіксує ОСОБА_1 як водія (особу за кермом), він не може вважатися належним доказом, що замінює показання свідків у цій частині. Відсутність свідків при фіксації відмови пасажира (якого помилково вважали водієм) від медичного огляду ставить під сумнів законність та об`єктивність усіх дій поліції.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника адвоката Ващенка О.В.

Заслухавши захисника адвоката Ващенка О.В., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, факт виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:

- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466653 від 27.09.2025 року;

- направленням на огляд водія від 27.09.2025 року;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких останній повідомив, як бачив, що ОСОБА_1 перебував за кермом та переліз на заднє сидіння автомобіля;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , який є другим учасником ДТП та зазначив, що водій Great Wall н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги ПДР та був з явними ознаками алкогольного сп`яніння, свідок указав на ОСОБА_1 , як водія вказаного транспортного засобу;

відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

та іншими доказами по справі, а саме протоколом про адміністративне правопорушення ЕРП № 466700 за ст. 124 КУпАП, щодо порушення вимог ПДР України, в наслідок чого настала ДТП, після якої працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 ; схемою ДТП.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Крім того захисник в апеляційній скарзі не оспорює події, які на ньому зафіксовані.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який не заперечується самим ОСОБА_1 .

Апеляційний суд наголошує, що норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відео фіксації керування особою транспортним засобом, такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом, більш того, саме фіксування особи в стані руху є технічно неможливим, а тому на підставі усіх наявних доказів у справі, суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, на яку складено протокол.

В даному випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, останні приїхали на місце настання ДТП за участю автомобіля Great Wall н.з. НОМЕР_1 , інші учасники ДТП повідомили працівників поліції, що водій вказаного автомобіля переліз на заднє сидіння, про що в подальшому надали письмові пояснення. Працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 та на питання, що трапилось ОСОБА_1 розповів, про рух свого автомобіля, рух іншого автомобіля та настання ДТП. Поліцейський попросив надати пояснення, як водій, на що ОСОБА_1 зазначив, що в нього сталася біда та він випив, розуміє, що це обтяжуюча обставина, що він сів за кермо у нетверезому стані, проте їхав по правилам. В подальшому поліцейським виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, про що наголошено останньому та запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер або у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. Поліцейським роз`яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність і буде складений протокол, водій ОСОБА_1 зазначив, що розуміє наслідки.

Позицію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом Great Wall н.з. НОМЕР_1 , апеляційний суд сприймає, як спосіб захисту задля уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки факт керування безсумнівно підтверджений сукупністю доказів, зокрема показаннями самого ОСОБА_1 , показаннями свідків, які були учасниками ДТП.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується складанням стосовно нього протоколу за ст. 124 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності за цією нормою, тобто обставини настання ДТП, в якому він виступав в якості водія підтверджені, окрім іншого адміністративною відповідальністю за ст. 124 КУпАП.

Отже, на переконання апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Great Wall н.з. НОМЕР_1 доведений поза розумним сумнівом сукупністю належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи. Крім того, стороною захисту на підтвердження своїх доводів не наведено особу, яка на їх думку керувала транспортним засобом.

Також апеляційний суд наголошує, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає обов`язкового зупинення транспортного засобу працівниками поліції, обов`язковою ознакою є саме керування особою транспортним засобом в стан алкогольного сп`яніння, що в даному випадку доведено. В даному випадку працівники поліції приїхали через настання ДТП, учасником якого був ОСОБА_1 , що в свою чергу унеможливлювало сам процес зупинення працівниками поліції автомобіль Great Wall н.з. НОМЕР_1 .

Апеляційний суд зауважує, що сукупності вказаних доказів достатньо для безсумнівного твердження, керування ОСОБА_4 транспортним засобом, як обов`язкова ознака інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Лише заперечення особи, щодо якої складено протокол щодо керування ним транспортним засобом, не може спростувати інші докази, на підтвердження протилежного, які містяться в матеріалах справи. У зв`язку із чим, подальші дії працівників поліції щодо виявлення ознак сп`яніння у водія та висування вимоги пройти відповідний огляд є законними.

Наявність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 та відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не заперечується стороною захисту, водночас беззаперечно підтверджена сукупністю матеріалів справи та показаннями самого ОСОБА_1 , який зазначив, що через певні події випив та сів за кермо.

Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що б в свою чергу потягло визнання доказів недопустимим або вказувало на відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Отже, апеляційним судом перевірені всі доводи сторони захисту та поза розумним сумнівом встановлено, що матеріалами справи підтверджено, як факт керування транспортним засобом Great Wall н.з. НОМЕР_1 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт виявлення у нього ознак сп`яніння, і факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, що є єдиними обов`язковими ознаками порушення вимог п. 2.5 ПДР України та відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Ващенка О.В., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника адвоката Ващенка О.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА