Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 25 лютого 2026 р.
Справа: №199/7309/25
Суддя: Свіягіна І. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/152/26 Справа № 199/7309/25 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
в с т а н о в и л а :
постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 10.05.2025 року о 22:20 год. в с. Кам`янка, дорога блокпост АН15, керував транспортним засобом MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від продуття газоаналізатору Drager та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що суд розглянув справу за його відсутності без належного його повідомлення. Про притягнення до адміністративної відповідальності дізнався 14.09.2025 року, коли його зупинили працівники патрульної поліції. Також зауважує, що не мав можливості з`явитися до судових засідань через низку хвороб.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 або його захисник участі у судовому засіданні не приймали, відомостей про отримання ОСОБА_1 копії постанови матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 ..
В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд взяв на себе обов`язок збирання доказів його винуватості, в порушення вимог ст. 129 Конституції України.
Зауважує, що як на доказ вини суд послався на відеозапис поліцейських, яким зафіксовані події у період часу 22:39 – 22:40, однак в самій постанові вказано, що він керував транспортним засобом о 22:20 годині, тобто не співпадає час зупинення та час запису на бодікамеру, що є суттєвим порушенням, а тому вказаний доказ є недопустимим.
Зауважує, що їхав разом із товаришем, коли працівник поліції зазначив, що відчувається запах алкоголю та запропонував пройти огляд. Він відмовився, оскільки страждає на підвищений ацетон і, можливо, Драгер покаже позитивний результат, а до медичного закладу не міг поїхати, оскільки виконував наказ командира. Ніде не підписувався, оскільки не згоден із протоколом.
Наголошує, що йому не було роз`яснено прав, тому він не міг скористатись послугами адвоката, чим обмежено його права.
Стверджує, що до матеріалів справи не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про вчинення ним адміністративного правопорушення.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник, адвокат Остропілець В.І., вказує, що відповідно до відеозапису з бодікамери працівники поліції підходять до водія, який фактично не керує транспортним засобом. При цьому відеозапис триває 3 хвилини та розпочинається о 22:38 годині, що викликає сумнів у тому, що ОСОБА_1 керував автомобілем нібито о 22:20 годині. Вказаними діями працівника поліції порушено вимоги наказу № 1026, оскільки включення портативного відеореєстратора не відбулося з моменту початку виконання службових обов`язків та/або проведення спеціальної поліцейської операції, тоді як відеозйомка повинна здійснюватися безперервно до її завершення.
Наголошує, що на відеозаписі відсутні не лише відомості про те, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом, а й узагалі відсутні факт керування транспортним засобом, його зупинка, складання протоколу та інших документів, долучених до матеріалів справи, а тому відеозапис не можна вважати належним доказом і він є недопустимим у справі.
Зауважує, що суд першої інстанції розглянув адміністративний матеріал не надавши можливості долучити до матеріалів справи довідки, які свідчать, що згідно з захворюваннями у ОСОБА_1 справді є специфічний запах з порожнини рота.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Остропілець В.І. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Надали заву про розгляд скарги за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Остропілець В.І. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326559 від 10.05.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дата та час складання 10.05.2025 року о 22:30 год.;
- довідкою старшого інспектора САП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області про наявне посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_1 ;
- відеозаписом з бодікамери поліцейського, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, наслідки такої відмови були роз`яснені, факт керування транспортним засобом не заперечував (час 22:39-22:40 год.).
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, що стосується саме адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підстав для сумніву щодо його достовірності в апеляційного суду не виникає. Посилання сторони захисту на порушення безперервності запису в даному випадку не є таким суттєвим порушенням, яке тягне за собою недопустимість доказу, оскільки з моменту початку здійснення фіксації до моменту її закінчення запис не переривався та містить усі необхідні дані для встановлення істини у справі.
Посилання сторони захисту на недопустимість відеозапису через суперечності між часом керування транспортним засобом, зазначеним у протоколі, та початком відеофіксації не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто час, який передує спілкуванню з поліцейськими, виявленню ознак сп`яніння та проведенню процедури огляду водія. На доданому відеозаписі наявний виклад фактичних обставин, що містить усі ознаки складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Відсутність незначного проміжку часу подій, на думку апеляційного суду, не має істотного значення, оскільки на подальшому відеозаписі зафіксовано весь перебіг подій, який безсумнівно доводить вину ОСОБА_1 .
Апеляційний суд наголошує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом, оскільки такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які свідчать про те, що особа керувала транспортним засобом. Більше того, безпосереднє фіксування особи під час руху транспортного засобу є технічно неможливим, а тому на підставі всіх наявних у справі доказів суд встановлює наявність або відсутність факту керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол.
У даному випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, ОСОБА_1 особисто повідомив, що керував автомобілем MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_2 , а також зазначив, що прямує до місця виконання бойового завдання. При цьому поліцейськими було наголошено, що у водія виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Драгер». На вказану вимогу ОСОБА_1 відповів відмовою, мотивуючи це тим, що має підвищений ацетон, у зв`язку з чим прилад «Драгер» може показати позитивний результат. У подальшому поліцейські запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 також відмовився, посилаючись на поспіх. При цьому останньому було роз`яснено його права, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
На переконання апеляційного суду, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_2 , доведено поза розумним сумнівом сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи. Під час спілкування з поліцейським або складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факт керування ним автомобілем, навпаки добровільно та без будь-яких ознак тиску чи підбурювання самостійно повідомив, що є водієм, і не заперечував наявності у нього ознак сп`яніння. Таку позицію під час судового розгляду апеляційний суд сприймає як спосіб захисту.
Апеляційний суд зауважує, що сукупності вказаних доказів достатньо для безсумнівного встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом як обов`язкової ознаки інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Лише заперечення особи, щодо якої складено протокол, стосовно керування нею транспортним засобом не може спростувати інші докази, які містяться в матеріалах справи та підтверджують протилежне.
Разом із цим матеріалами справи доведено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що не заперечується стороною захисту. При цьому посилання на підвищений ацетон не унеможливлювало проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», а в разі встановлення результату, з яким водій не погодився б, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП він мав право пройти огляд у закладі охорони здоров`я іншим способом, ніж продування газоаналізатора, або одразу проїхати до закладу охорони здоров`я. Однак ОСОБА_1 вказаним правом не скористався.
Апеляційний суд наголошує, що в разі наявності у поліцейського сумнівів щодо можливого перебування водія у стані сп`яніння останній відповідно до вимог ПДР України зобов`язаний пройти відповідний огляд, а за відмову від його проходження передбачено адміністративну відповідальність. Вказані положення закону були оголошені ОСОБА_1 , однак останній свого рішення не змінив та відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння. Норми КУпАП не передбачають поважних причин відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, водночас встановлюють обов`язок його проходження, а тому посилання захисника в цій частині є неспроможними.
Доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції не було надано можливості подати дані щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , які могли впливати на результати огляду, є хибними, оскільки справа в суді першої інстанції перебувала достатній час для надання інформації, яку сторона захисту вважала за необхідне подати, однак зазначеним правом не скористалася. Більше того, захисником не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції. Водночас апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 визнано винним за ознакою відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, отже будь-якого результату огляду встановлено не було.
Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, потягло б визнання доказів недопустимими або свідчило б про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Отже, апеляційним судом перевірено всі доводи сторони захисту та поза розумним сумнівом встановлено, що матеріалами справи підтверджено як факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , так і факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, що є обов`язковими ознаками порушення вимог п. 2.5 ПДР України та, відповідно, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом доведено як факт керування автомобілем MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_2 , безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт виявлення у останнього ознак сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення та були б безумовною підставою для його скасування, а також спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 рокущодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua