Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №932/838/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2181/26 Справа № 932/838/25 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Пищиди М.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 29 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Позов мотивовано тим, що з відповідачем разом не проживають, шлюбні відносини розірвано повністю, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини розірвано повністю через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини, відносини себе вичерпали. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подальше спільне проживання, збереження родини неможливе, примирення вважає недоцільним, оскільки відповідач проти позову не заперечує.

Рішенням Шевченківського районний суд міста Дніпра позов задоволено та шлюб, зареєстрований 29 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 541 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвано; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що заходів для відновлення родинних відносин вжито не було, сторони не мешкають однією сім`єю, на примирення не згодні - зазначене свідчить про те, що родина розпалася остаточно, оскільки збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що сторони з 29 листопада 2014 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 541, та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.7).

Сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що подальше спільне проживання подружжя, збереження їх шлюбу неможливе та суперечило б інтересам кожного з них, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).

Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, покладення в ухваленому рішенні обов`язку збереження сім`ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не знав про існування судового процесу, ніколи не отримував копії ухвали про відкриття провадження із документами по справі та не отримував копії позову із додатками у зв`язку з чим він не мав змоги надати свої заперечення на позовну заяву, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що він впевнений щодо можливості збереження шлюбу, відновлення стосунків між мною та відповідачем. Тим паче, на його думку вони мають стимул для збереження повної родини, а саме – доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів відхиляє, оскільки з моменту відкриття провадження 12 лютого 2025 року та до моменту ухвалення рішення — 19 вересня 2025 року минуло більше ніж сім місяців, проте примирення сторін не сталося, а отже суд першої інстанції обґрунтовано розірвав шлюб між сторонами.

Вирішуючи спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до з`ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.М. Пищида