Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №202/6692/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1603/26 Справа № 202/6692/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви в цивільній справі номер 202/6692/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Краматорської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Краматорської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Позивачка просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у вільному спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 , визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 на період дії воєнного стану в Україні: спілкування засобами телефонного зв`язку в режимі аудіо/відео зв`язку щодня з 10:00 до 12:00 годин та/або з 18:00 до 20:00 годин, не порушуючи режиму навчання та відпочинку дітей, побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 під час відпусток позивачки, які надаються їй два рази на рік; шкільні канікули восени, взимку, навесні протягом половини тривалості таких канікул на території фактичного проживання матері або на її розсуд без присутності батька з дотриманням правил безпеки під час воєнного стану (забезпечення безпеки дитини під час повітряних тривог, обстрілів, комендантської години, бойових дій).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 року вказану цивільну справу було передано на розгляд до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. У визначений судом строк, позивачем були усунуті вказані в ухвалі недоліки.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року уприйнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні – відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 ,подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року у справі №202/6692/25, та винести рішення про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та його приєднання до первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Доводами апеляційної скарги наведено, що висновки суду першої інстанції викладені у оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, а сама ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Графік спілкування і виховання матері обмежує права дітей на відпочинок, на спорт, на прогулянки, на навчання. Поїздки, стресові ситуації можуть вплинути на стан хворих дітей, особливо на дитину інваліда з тяжкою формою аутизму, тому ОСОБА_1 запропоновано таке спілкування, яке не порушувало права дітей.

Позови містять аналогічний зміст вимог, обставин, які підтверджуються доказами, а задоволення зустрічного позову частково виключає задоволення первісного позову, тому їх спільний розгляд є доцільним для вирішення справи, дозволяє більш повно та об`єктивно дослідити обставини справи, встановити дійсні взаємини сторін.

З боку матері існує потенційна загроза для дітей, так як вона не піклується за дітей, не бажає їх лікувати. Відношення матері до виконання батьківських обов`язків не відповідає інтересам дітей, оскільки ще до війни вона залишила старшого сина в небезпечній для його життя ситуації, знаючи про його захворювання., а відносно лікування молодшого сина мати ОСОБА_1 зверталась в службу у справах дітей.

Поданий зустрічний позов спрямований на захист інтересів дітей шляхом обмеження запропонованого ОСОБА_2 графіку спілкування та виховання з дітьми, який обмежує права дітей, а тому не допускає зустрічей матері з дітьми без присутності батька. Оскільки ОСОБА_2 довгий час не спілкувалась з хворою дитиною, то дитина її не впізнає, а розлучення з батьком буде великим стресом.

Судом помилково зазначено, що ОСОБА_1 не заперечував проти закриття підготовчого провадження. Питання щодо прийняття зустрічного позову в судовому засіданні 08.10.2025 року не розглядалось. Також, не визначено предмет спору, обставини, що підлягають встановленню та пред`явлення доказів. Безпідставно змінено номер провадження.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що у вересні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Краматорської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Позивачка просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у вільному спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 , визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 на період дії воєнного стану в Україні: спілкування засобами телефонного зв`язку в режимі аудіо/відео зв`язку щодня з 10:000 до 12:00 годин та/або з 18:00 до 20:00 годин, не порушуючи режиму навчання та відпочинку дітей, побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 під час відпусток позивача, які надаються їй два рази на рік; шкільні канікули восени, взимку, навесні протягом половини тривалості таких канікул на території фактичного проживання матері або на її розсуд без присутності батька з дотриманням правил безпеки під час воєнного стану (забезапечення безпеки дитини під час повітряних тривог, обстрілів, комендантської години, бойових дій) (а.с. 1-82, том 1).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 року вказану цивільну справу було передано на розгляд до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (а.с. 88, том 1).

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. У визначений судом строк, позивачем були усунуті вказані в ухвалі недоліки (а.с. 97, том 1).

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 року відкрито провадження, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження на 16.09.2025 року (а.с. 219, том 1).

31 липня 2025 року ОСОБА_1 подано позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. ОСОБА_1 просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , обмежити спілкування матері з дітьми по телефону один раз на тиждень у неділю, визначати побачення матері з дітьми у присутності батька, враховувати при цьому думку дитини, побачення визначати на території Німеччини, відмовити в побаченнях з дітьми на території України або на розсуд матері в іншому місці без присутності батька, зобов`язати ОСОБА_2 спілкуватись з дітьми виключно в присутності другого з батьків, вирішити питання оплати проїзду дітей та супроводжуючого до місця зустрічей з матір`ю (а.с. 1-168, том 2).

02 вересня 2025 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. ОСОБА_1 просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , обмежити спілкування матері з дітьми по телефону один раз на тиждень у неділю, визначати побачення матері з дітьми у присутності батька, враховувати при цьому думку дитини, побачення визначати на території Німеччини, відмовити в побаченнях з дітьми на території України або на розсуд матері в іншому місці без присутності батька, зобов`язати ОСОБА_2 спілкуватись з дітьми виключно в присутності другого з батьків, вирішити питання оплати проїзду дітей та супроводжуючого до місця зустрічей з матір`ю (а.с. 110-213, том 1).

06 вересня 2025 року ОСОБА_1 подано повторно зустрічну позовну заяву з аналогічними вимогами (а.с. 169-185, том 2).

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з недоцільності розгляду зустрічного позову з первісним, оскільки їх спільний розгляд призведе лише до затягування вирішення спору, а задоволення зустрічного позову не може виключити повністю задоволення первісного позову.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов цього висновку з порушенням норм процесуального права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України відзив на позовну заяву відповідач має право надіслати суду у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

За змістом ч. 2 ст. 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.

Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Як вже зазначалось предметом первісного позову та зустрічного позову в межах даної справи є немайнові вимоги у сімейних правовідносинах, які виникли між сторонами щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх виховання та встановлення графіку спілкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Краматорської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Позивачка просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у вільному спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 , визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 на період дії воєнного стану в Україні: спілкування засобами телефонного зв`язку в режимі аудіо/відео зв`язку щодня з 10:000 до 12:00 годин та/або з 18:00 до 20:00 годин, не порушуючи режиму навчання та відпочинку дітей, побачення ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 під час відпусток позивача, які надаються їй два рази на рік; шкільні канікули восени, взимку, навесні протягом половини тривалості таких канікул на території фактичного проживання матері або на її розсуд без присутності батька з дотриманням правил безпеки під час воєнного стану (забезпечення безпеки дитини під час повітряних тривог, обстрілів, комендантської години, бойових дій).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 року вказану цивільну справу було передано на розгляд до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 року відкрито провадження, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження на 16.09.2025 року.

31 липня 2025 року ОСОБА_1 подано позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. ОСОБА_1 просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , обмежити спілкування матері з дітьми по телефону один раз на тиждень у неділю, визначати побачення матері з дітьми у присутності батька, враховувати при цьому думку дитини, побачення визначати на території Німеччини, відмовити в побаченнях з дітьми на території України або на розсуд матері в іншому місці без присутності батька, зобов`язати ОСОБА_2 спілкуватись з дітьми виключно в присутності другого з батьків, вирішити питання оплати проїзду дітей та супроводжуючого до місця зустрічей з матір`ю (а.с. 1-168, том 2).

02 вересня 2025 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. ОСОБА_1 просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , обмежити спілкування матері з дітьми по телефону один раз на тиждень у неділю, визначати побачення матері з дітьми у присутності батька, враховувати при цьому думку дитини, побачення визначати на території Німеччини, відмовити в побаченнях з дітьми на території України або на розсуд матері в іншому місці без присутності батька, зобов`язати ОСОБА_2 спілкуватись з дітьми виключно в присутності другого з батьків, вирішити питання оплати проїзду дітей та супроводжуючого до місця зустрічей з матір`ю.

06 вересня 2025 року ОСОБА_1 подано повторно зустрічну позовну заяву з аналогічними вимогами.

Отже, підстави вважати, що зустрічна позовна заява подана відповідачем з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відсутні.

В свою чергу, виходячи з принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності сторін, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача.

Так, за характером спірних правовідносин, такі належать до категорії сімейних, при цьому обидва позови виникають з одних і тих обставин, а саме існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, встановлення графіку спілкування, зокрема, у зустрічному позові ОСОБА_1 просить визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та у їхньому вихованні за визначеним ним графіком; відмовити в побаченнях з дітьми на території України або на розсуд матері в іншому місці без присутності батька, зобов`язати ОСОБА_2 спілкуватись з дітьми виключно в присутності другого з батьків,

При цьому, як зазначалося вище, позивачка ОСОБА_2 просить не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми та визначити спосіб спілкування за відповідним графіком.

Таким чином, задоволення первісного позову може виключити повністю або частково задоволення зустрічного позову і навпаки. Більше того, як слідує із зустрічного позову, такий об`єднаний з первісним позовом спільним предметом доказування, відтак позови до певної міри є взаємовиключними.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при вирішенні питання про повернення зустрічного позову судом першої інстанції допущено надмірний формалізм, який призведе до порушення принципу процесуальної економії.

Зокрема, повертаючи відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву та позбавляючи останнього права на розгляд зустрічного позову, суд першої інстанції створив підстави для окремого, повторного подання аналогічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, встановлення графіку спілкування.

Натомість, заявлення відповідного позову в іншому провадженні, призведе до необхідності у подальшому вирішувати питання про об`єднання позовів або зупинення провадження в одній справі до розгляду іншої.

Європейський суд із прав людини у своїх прецедентних справах виокремив необхідні критерії розумних строків у цивільних справах, такі як: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Так, зокрема, вимога процесуальної економії спрямована на те, щоб судовий розгляд був побудований таким чином, щоб не допустити невиправданих затягувань розгляду справи, необґрунтованого відкладання судових засідань, оголошень занадто тривалих перерв, зупинення провадження тощо.

Завданням принципу процесуальної економії в судовому провадженні є мінімізація можливих процесуальних перешкод із тим, щоб судовий розгляд був завершений у розумний строк.

Також, згідно із практикою Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відмова у спільному розгляді двох взаємовиключних вимог сторін призведе до того, що сторони та суд будуть змушені виконувати зайві процесуальні дії, що зумовить формування деструктивного впливу на ефективність розгляду справи.

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення такої, оскільки відповідний висновок прямо суперечить вимогам закону, а також обставинам справи.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: