Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №185/5763/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/598/26 Справа № 185/5763/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що Позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 245 000.00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120000 гривень без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 60%, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 60 000 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 вересня 1997 року по 30 квітня 2012 року , 01 травня 2012 року по 31 грудня 2019 року, 02 січня 2020 року по 22 лютого 2022 року, працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». 22 лютого 2022 року позивача звільнено з роботи. Всі вказані вище обставини про роботу позивача та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою. З

а час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 серпня 2022 року (копія додається), затвердженого В.о. начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено наявність у позивача професійних захворювань: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої другої стадії. емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-друтого ступеня. 2. Радикулопатія попереково-крижова LS. S1 та шийна С6. С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і мязово-тонічним синдромами, нейродистрофією і вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартроз в поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи гірником очисного забою на дільниці монтажно-завантажених робіт, виконував весь комплекс робіт по монтажу-демонтажу секцій механізованого оточення, проведенню розрізних печей. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля , роботи шахтних механізмів і машин ( комбайн, стрічковий конвеєр, охолоджувач, тощо) , не завжди є можливість встановлення систем вентиляції , пилоподавлення під вплив підвищенних концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму.

Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання. Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання , робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби , засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеженого простору, перешкоджаючого їх застосування.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Вміст пилу SiO2 кристалічного до 10% в повітрі робочої зони в 20,17 разів перевищує ГДК фактино 80,67 мг/м3, при допустимому – 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Важкість праці : перебування у вимушеній робочій позі 85% часу зміни ( при нормі до 10%) , маса вантажу , що постійно підіймається переміщується вручну до 40 кг ( при допустимій до 30 кг) .Фізичні фактори : еквівалентний рівень перевищує нормативний на 9дБА ( фактичне значення 89 дБА, при допустимому – 80 дБА ,ДСН 3.3.6.037-99.

Згідно довідки Медико-соціальною експертною комісією від 13 вересня 2022 року серії 12 ААВ № 564929 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45%- радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання, 5% - туговухість.

Згідно довідки Медико-соціальною експертною комісією від 21 вересня 2023 року серії 12 ААА № 141793 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45%- радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання, 5% - туговухість.

Згідно довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 21 вересня 2023 року серії 12 ААГ №552252 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою № 1877 із медичної карти хворого від 13.07.2022 року. Відповідно до виписки № 1877 із медичної карти хворого від 13.07.2022 року позивач має скарги на: виражену задишку при звичайному фізичному навантаженні та ходьбі , (задишка за шкалою ММРД – два бали , тест оцінки хвороби – 18 балів) , сильний сухий кашель. На стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки , порушену ходу , біль в плечових , ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них ,заніміння кінцівок , зниження слуху на обидва вуха, шум у вухах. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 60%, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 120 000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров`я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, що свідчить про неможливість відновлення стану здоров`я в майбутньому, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 120 000,00 грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» — залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 24 лютого 2026 року

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

О.В. Свистунова