Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №208/5822/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1231/26 Справа № 208/5822/25 Суддя у 1-й інстанції - Савранський Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 липня 2025 року в цивільній справі номер 208/5822/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Заводського районного суду міста Кам`янського перебувала цивільна справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.

28 травня 2025 року судом видано судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 25713,23 грн, а також сплачений стягувачем судовий збір у розмірі 242,24 грн.

29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування вищезазначеного судового наказу та з клопотанням про поновлення строків на його оскарження. В обґрунтування заяви зазначала, що судовий наказ ОСОБА_1 не отримувала. З даним судовим наказом не погодилась з підстав оспорення терміну виникнення та розміру заборгованості на 01 квітня 2023 року у розмірі 14948,75 грн, проживання ОСОБА_1 за адресою домоволодіння та споживання електроенергії за період цього споживання, фактів звернень до попереднього власника або до ОСОБА_1 щодо необхідності сплатити заборгованість, підтвердження часткової сплати боржником заборгованості, відсутності в заяві-приєднання відомостей щодо особових рахунків, даних попереднього власника та наявності заборгованості станом на 11 жовтня 2024 року та сумнівів щодо правильності наданого стягувачем розрахунку заборгованості.

Просила поновити строк на оскарження та скасувати судовий наказ.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 липня 2025 року строк на звернення з заявою про скасування судового наказу поновлено.

Заяву ОСОБА_1 від 29 липня 2025 року про скасування судового наказу в цивільній справі №208/5822/25 від 28 травня 2025 року, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», залишено без розгляду та повернуто її боржнику.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась боржниця ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 28 травня 2025 року у справі №208/5822/25 і направити справу для продовження розгляду до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення заяви без розгляду та повернення її заявнику на підставі ч. 6 ст. 170 ЦПК України є помилковими та такими, що суперечать вимогам закону.

Ухвала складена без дотриманняя послідовності її змісту, причинно-наслідних зв`язків приведеної судом інформації зі змістом заяви, винесена формально без здійснення аналізу фактів, викладених в заяві, без аналізу наданих доводів та без урахування порушень норм матеріального та процесуального права при видачі судового наказу.

Боржниця не погоджується з висновками суду щодо наявності спору про право, звертає увагу, що судом не приведені факти, викладені в заяві, що доводять наявність спору про право а саме: невизнання боржником права стягувача на звернення до суду щодо стягнення заборгованості за спожиту електроенергію до споживачів, відмову визнання правомочності стягувача у виборі форми звернення до суду по стягненню заборгованості, ігнорування звернення стягувача до боржника з проханням сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію, оспорювання Правил роздрібного ринку електричної енергії в питанні можливості постачальників електричної енергії звертатися до суду зі стягненням заборгованості зі споживачів, відмову виконувати умови укладеного із стягувачем договору на постачання електричної енергії щодо своєчасної оплати послуги з електропостачання та сплачувати заборгованість за спожиту електроенергію.

Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що друга підстава для відмови у розгляді заяви є такою, що порушує конституційне право боржниці на рівність сторін у питанні оцінки виконання п. 2 ст. 170 ЦПК України, оскільки як боржником та і стягувачем при поданні заяв не було зазначено відомості щодо наявності чи відсутності електронного кабінету.

Від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому стягувач просив залишити ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 липня 2025 року у справі 208/5822/25 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_1 при поданні заяви про скасування судового наказу не виконано вимогу щодо зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та не наведено даних про необґрунтованість вимог стягувача, не доведено, в чому полягає сутність спору про право.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з частиною 2 статі 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 13 статі 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у травні 2025 року ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» в електронній формі через електронний кабінет звернулося до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», ЄДРПОУ 42082379, місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4Д, - 25713,23 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2023 року по 28.02.2024 року та 242,24 грн судового збору (а.с. 1-20).

28 травня 2025 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 25713,23 грн, а також сплачений стягувачем судовий збір у розмірі 242,24 грн (а.с. 24).

28 травня 2025 копію судового наказу, заяву про видачу судового наказу та додаток до нього направлено боржнику на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 25).

14 липня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 26).

21 липня 2025 року ОСОБА_1 подано клопотання про направлення їй примірника судового наказу та матеріалів на її адресу (а.с. 27).

29 липня 2025 року ОСОБА_1 в паперовій формі подано заяву про скасування судового наказу у справі №208/5822/25 та заявлено клопотання про поновлення строків на подачу вказаної заяви та додано документ, що підтверджує сплату судового збору, а саме квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3409540 від 28 липня 2025 року (а.с. 28-32).

Залишаючи заяву без розгляду та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що боржником не наведено даних про необґрунтованість вимог стягувача, не доведено в чому полягає сутність спору про право та заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 170 ЦПК України, оскільки боржником у своїй заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, ні у боржника, ні у стягувача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Заява про скасування судового наказу подана ОСОБА_1 у передбачений законом п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання нею копії судового наказу, до заяви долучено квитанцію про сплату судового збору, а в частині змісту вона містить необхідні обґрунтування та заперечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу в єдиному випадку - у разі якщо подано неналежно оформлену заяву про скасування судового наказу.

Разом з тим, за змістом ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

З огляду на зазначені норми права, у випадку належним чином оформленої заяви про

скасування судового наказу з дотриманням строку подання такої заяви, суд вправі тільки скасувати судовий наказ, а стягувач вправі звернутись з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу.

Таким чином, законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності нової процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив з того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і вони повинні розглядатись за процедурою спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції послався, зокрема, на незазначення боржником у своїй заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, ні у боржника, ні у стягувача.

Заява про скасування судового наказу не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, при цьому,довід апеляційної скарги щодо порушення конституційного права боржниці на рівність сторін в питанні оцінки виконання п. 2 ст. 170 ЦПК України, оскільки як боржником та і стягувачем при поданні заяв не було зазначено відомості щодо наявності чи відсутності електронного кабінету, є неприйнятним, оскільки відповідно до положень частини 8 Статті 14 ЦПК України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України щодо незазначення боржником у своїй заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

При цьому апеляційний суд зауважує, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню боржника із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, з урахуванням вимог ст. 170 ЦПК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема про постановлення оскаржуваної ухвали з порушеннями норм процесуального права, є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: