Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №183/857/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1237/26 Справа № 183/857/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Талденко Олена Володимирівна, на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року в цивільній справі номер 183/857/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської областізвернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з 17.08.2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син – ОСОБА_4 , який проживає з матір`ю і перебуває на її піклуванні, яка позбавлена можливості самостійно працювати для свого забезпечення та утримання дитини. Також, разом з позивачем проживає його матір ОСОБА_5 та сестра інвалід дитинства ОСОБА_6 , 2015 року народження, які фактично перебувають на його утриманні, що на думку позивача свідчить про зміну сімейного стану та погіршення матеріального стану, тому відповідно до ст. 192, 183 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року по справі №183/3461/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частини заробітку (доходу) платника аліментів до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття та зменшити розмір аліментів, що стягуються за заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2023 року по справі №183/3463/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання з 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів до 1/12 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

Із вказаним рішенням в частині відмови суду щодо зменшення аліментів, що стягуються за судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року по справі №183/3461/23 не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Талденко О.В.,подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 05 вересня2025 року у справі №183/857/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду першої інстанції є безпідставними, необґрунтованими, упередженими, незаконними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду щодо того, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення стягуваних аліментів.

За судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року по справі №183/3461/23 з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2023 року по справі №183/3463/23 з позивача стягувалися аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку щомісячно до 29.07.2025 року.

З 17 серпня 2024 року змінився сімейний стан апелянта, ОСОБА_1 зареєстровано новий шлюб, від якого народився син. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2025 року по справі №740/7283/24 з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки заробітку(доходу) відповідача щомісячно до досягнення повноліття та ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку(доходу) щомісяця до 28.10.2027 року.

На момент відкриття провадження у справі №183/857/25 з ОСОБА_1 відбувалось стягнення аліментів у загальному розмірі 75% від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення дитиною від першого шлюбу трьох років.

Оспорюваним рішенням необґрунтовано та безпідставно встановлюється несправедлива перевага на користь дитини від першого шлюбу перед дитиною від другого шлюбу.

Позивач вважає беззаперечним факт погіршення його майнового стану через стягнення аліментів на сина від другого шлюбу та на утримання дружини ОСОБА_3 до досягнення дитиною трьох років. Зменшення доходу (збільшення витрат) позивача підтверджено стягненням аліментів за рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2025 року по справі №740/7283/24.

Відповідачем не спростовано перебування на утриманні ОСОБА_1 матері позивача ОСОБА_5 та сестри позивача - інваліда дитинства ОСОБА_6 .

Встановивши обставини, що позивач є дійсним військовим ЗСУ перебуває на військовій службі та проживає окремо від обох дітей, суд безпідставно надає перевагу відповідачці та робить висновок про наявність дисбалансу між зусиллями батьків тільки щодо спільного сина з відповідачкою, водночас повністю ігноруючи наявність аналогічного дисбалансу між зусиллями батьків щодо дитини від другого шлюбу.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачка просила залишити скаргу позивача ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідачка вважає, що зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення аліментів, а лише значне погіршення матеріального становища батька. Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального стану з моменту стягнення з нього аліментів. Сам по собі факт народження у позивача дитини від іншого шлюбу не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання дитини, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Щодо утримання позивачем матері та сестри позивача ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_5 працездатна і тому може забезпечувати себе та свою доньку ОСОБА_6 , 2015 року народження. Окрім того, у ОСОБА_6 є працездатний батько, який зобов`язаний утримувати свою дитину і ці обставини існували до винесення судового наказу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року та заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.07.2023 року. Також, в судовому порядку факт утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 2005 року народження, з боку позивача не визнано.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у зменшенні аліментів, що стягуються за судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.08.2022 року серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Позивач проходить службу у Збройних Силах України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28.06.2023 року (а.с. 7).

Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №183/3461/23 від 07 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22.02.2023 року (а.с. 8).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року у справі №183/3463/23 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 22.03.2023 року та до досягнення дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9-10зв).

Постановою державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеси) від 08.09.2023 року відкрито виконавче провадження №72714756 з виконання виконавчого листа №183/3463/23, виданого 30.08.2023 року на виконання зазначеного вище рішення суду (а.с. 111-112).

В подальшому, позивач уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (третя особа), що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17.08.2024 року серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про народження від 31.10.2024 року серії НОМЕР_4 (а.с. 13).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2025 у справі №740/7283/24 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2024 року до досягнення дитиною повноліття. Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісяця, починаючи стягнення із 16.12.2024 року і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 132-134зв).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зменшення аліментів, що стягуються за судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року по справі №183/3461/23, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще дитину без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме інтересам дитини.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження

коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 проходить службу у Збройних Силах України, є учасником бойових дій.

Судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №183/3461/23 від 07 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22.02.2023 року.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року у справі №183/3463/23 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 22.03.2023 року та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеси) від 08.09.2023 року відкрито виконавче провадження №72714756 з виконання виконавчого листа №183/3463/23, виданого 30.08.2023 року на виконання зазначеного вище рішення суду.

Позивач 17.08.2024 року уклав шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (третя особа).

У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.02.2025 року у справі №740/7283/24 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2024 року до досягнення дитиною повноліття. Також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку щомісяця, починаючи стягнення із 16.12.2024 року і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, на теперішній час, ОСОБА_1 має зобов`язання, як щодо сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, так і щодо утримання дружини - ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу, а також у зв`язку з тим, що його дохід є єдиним джерелом для матеріального забезпечення родини.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що «…зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі №552/2073/23 (провадження №61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем, та суперечитиме її інтересам».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Апеляційний суд також бере до уваги, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази погіршення майнового стану ОСОБА_1 після ухвалення рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2025 року по справі №740/7283/24.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не встановлено факт погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , настільки, що не дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове

рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Талденко Олена Володимирівна,в частині відмови про зменшення аліментів, що стягуються за судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2023 року – залишити без задоволення, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2025 року в цій частині– без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: