Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №175/9067/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/217/26 Справа № 175/9067/23 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської Ради, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, про відшкодування шкоди завданої незаконною бездіяльністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2023 року Позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди завданої незаконною бездіяльністю.

Позов мотивовано тим, що у відповідності до наявного статусу та згідно висновку МСЕК ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків під час проходження служби, яка зберігається за ним до теперішнього часу. .

За цих підстав він набув право на отримання пільг, переваг, надбавок, доплат та допомог, передбачених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (в редакції станом на 05 травня 2009 року), у тому числі і передбаченої частиною 5 вказаної статті разової щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Обов`язок по нарахуванню та виплаті належних позивачеві вищенаведених платежів покладено на боржника – третю особу в цій справі Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради, якого постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року в адміністративній справі № 2а-6717/2009 було зобов`язано здійснити нарахування та виплату вищезазначеної допомоги до 05 травня 2009 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На виконання цього судового рішення, 19 березня 2010 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 18107746.

Протягом тривалого часу вищезазначене судове рішення залишалось без виконання, оскільки боржником не здійснювались необхідні заходи з отримання за рахунок коштів державного бюджету України на 2010 – 2023 бюджетні роки необхідних бюджетних асигнувань для виконання судового рішення, передбачених Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач вже звертався до суду із тотожним позовом та у справі було постановлено остаточне рішення, яке набрало законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у відповідності до наявного статусу та згідно висновку МСЕК ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності, пов`язану з виконанням службових обов`язків під час проходження служби, яка зберігається за ним до теперішнього часу.

За цих підстав він набув право на отримання пільг, переваг, надбавок, доплат та допомог, передбачених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII (в редакції станом на 05 травня 2009 року), у тому числі і передбаченої частиною 5 вказаної статті разової щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Обов`язок по нарахуванню та виплаті належних позивачеві вищенаведених платежів покладено на боржника – третю особу в цій справі Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради, якого постановою Краматорського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року в адміністративній справі № 2а-6717/2009 було зобов`язано здійснити нарахування та виплату вищезазначеної допомоги до 05 травня 2009 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На виконання цього судового рішення, 19 березня 2010 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 18107746.

Протягом тривалого часу вищезазначене судове рішення залишалось без виконання, оскільки боржником не здійснювались необхідні заходи з отримання за рахунок коштів державного бюджету України на 2010 – 2023 бюджетні роки необхідних бюджетних асигнувань для виконання судового рішення, передбачених Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228.

Постановою державного виконавця від 09 січня 2019 року в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» це виконавче провадження № 18107746 було закінчено.

Для вирішення цього спору Позивач раніше звертався до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відшкодування збитків, завданих неправомірною бездіяльністю.

19 листопада 2021 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області у справі №234/11571/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відшкодування збитків, завданих неправомірною бездіяльністю було відмовлено.

Позивач подав на це рішення апеляційну скаргу, яка була залишена без задоволення, згідно Постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.12.2022 року в справі № 234/11571/21, а рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19.11.2021 року - залишено без змін.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання судового рішення відповідачем в частині невиплати допомоги за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також як зазначалося, позивач вже звертався до суду із тотожним позовом та у справі було постановлено остаточне рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що у суд першої інстанції всупереч наведеним нормам дійшов необґрунтованого висновку про те, що до повноважень боржника не належить функція надання кошторису із врахуванням фінансування на виконання судових рішень є безпідставними, оскільки відповідно до ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Ст. 17-1 Закону України закріплює, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. До повноважень управління не належить функція надання кошторису із врахуванням фінансування на виконання судових рішень до Міністерства фінансів України. Управління не є головним розпорядником бюджетних коштів, а відноситься до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Власних додаткових надходжень, окремого рахунку та додаткового фінансування для виконання рішень суду у управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради немає, таким чином невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова