Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №243/2686/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/86/26 Справа № 243/2686/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника Кравцова В.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Кравцова В.В. на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2025 року, якою,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 на посаді кулеметника у військовому званні старший сержант, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції:

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2025 року о 16 годині 40 хвилин, Донецька область автомобільна дорога Київ-Харків-Довжанський блокпост «Стела», водій ОСОБА_1 , керував авто Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, збуджений стан. Від продуття алкотестера «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду для встановлення ступеня алкогольного сп`яніння ухилився відповівши категоричною відмовою, відео фіксація на бодікамеру № 17, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:

З таким судовим рішення не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.

В клопотанні про поновлення строку зазначає, що оскаржувану постанову не отримував, повістки про виклик до суду не надходили, а у зв`язку з перебуванням на військовій службі СМС-повідомлення про виклик до суду також не надходили через нестабільний мобільний зв`язок, а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в передбачені законом строки та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням. Враховуючи вищевикладене просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи та розглянув справу поверхнево без з`ясування усіх обставин. Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідає фактичним обставинам.

16 лютого 2026 року від захисника Кравцова В.В. надійшла апеляційна скарга на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2025 року, якою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вказує, що з відеозапису ОСОБА_1 перебуває на пасажирському сидінні, а не за кермом невстановленого транспортного засобу.

Зазначає, що відеозапис не може слугувати допустимим доказом у справі. На відеозаписі відсутній факт зупинки та керування ОСОБА_1 транспортним засобом Kia Sorento н.з. НОМЕР_4 , факт виявлення в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, факт складання матеріалів про адміністративне правопорушення, факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Наголошує, що з матеріалів справи не вбачається факт складання співробітниками поліції Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у двох примірниках та передачу одного примірника такого акту ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, та огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений із істотним порушенням вимог ст.266-1 КУпАП.

Вказує, що у своїй постанові судом першої інстанції встановлено наявність провокації зі сторони капітана поліції Агєєнко Є.Г. на вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП шляхом відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Позиції сторін в суді:

Захисник Кравцов В.В. та особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з зазначених в ній підстав.

Висновки суду:

Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.

За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про час та місце розгляду справи, про що свідчить його підпис у відповідній графі складеного відносно нього Протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 799472 від 30 березня 2025 року, також згідно матеріалів справи, судом було вчинено дії для додаткового повідомлення ОСОБА_1 дати судового розгляду справи. Проте, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу надіслано до суду першої інстанції 01 серпня 2025 року через державного національного оператора поштового зв`язку України «Укрпошта» та зареєстровано в канцелярії суду 05 серпня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, щодо відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому порядку.

Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук;різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 799472 від 30 березня 2025 року, з якого вбачається, що 30 березня 2025 року о 16 годині 40 хвилин, Донецька область автомобільна дорога Київ-Харків-Довжанський блокпост «Стела», водій ОСОБА_1 , керував авто Kia Sorento, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, збуджений стан. Від продуття алкотестера «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду для встановлення ступеня алкогольного сп`яніння ухилився відповівши категоричною відмовою, відео фіксація на бодікам № 17, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- диском з відеозаписом, який було досліджено в процесі розгляду даної адміністративної справи;

- актом прийому-передачі транспортних засобів від 30 березня 2025 року;

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд зауважує, що обов`язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп`яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Доводи апеляційної скарги про відсутність на відеозаписах наявних в матеріалах справи факту керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , спростовуються відеозаписами з бодікамер працівників патрульної поліції, з яких вбачається що транспортний засіб було зупинено на блокпосту, де відеозйомка не ведеться. Одночасно з тим, на відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 особисто підтвердив факт керування транспортним засобом Kia Sorento, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах справи і суперечать перевіреним судами першої та апеляційної інстанції обставинам, а тому не спростовують правильності висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 .

Щодо твердження сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути доказом доведення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Сам по собі, протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та повинен оцінювати у сукупності з іншими доказами.

Під час апеляційного перегляду справи було перевірено протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис з портативних бодікамер працівників патрульної поліції, акт прийому-передачі транспортних засобів, які в своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 в вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, що ставлять під сумнів зміст протоколу про адміністративне правопорушення разом з доданими до нього матеріалами та не викликають у апеляційного суду сумнівів, щодо їх належності, достовірності, допустимості та достатності.

Протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а викладені в ньому відомості є читабельними і відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Доводи апеляційної скарги, що у своїй постанові судом першої інстанції встановлено наявність провокації зі сторони капітана поліції Агєєнко Є.Г. у відношенні до водія ОСОБА_1 , суд вважає нікчемними.

Такі доводи сторони захисту не знаходять свого підтвердження відповідно до досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . В свої постанові суд першої інстанції зазначає, що «Жодних ознак провокації правопорушення зі сторони патрульних поліцейських матеріали справи та відеозапис не містить».

Під час апеляційного перегляду справи будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. До суду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис не є належним та допустимим доказом, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор – пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.

Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стану алкогольного сп`яніння.

Будь-яких порушень з боку працівників поліції при перегляді відеозапису суд не встановив, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини.

Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Щодо клопотання сторони захисту про визнання огляду на стан алкогольного сп`яніння недійсним, апеляційний суд зазначає наступне.

Відсутність на відеозаписі оголошення працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду. Водієм в свою чергу не виконано вимогу поліцейського та не пройдено огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Одночасно з тим, апеляційний суд вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 799472 від 30 березня 2025 року зазначено перелік виявлених ознак у ОСОБА_1 . Суд приходить до висновку, що з виявленими у останнього ознаками алкогольного сп`яніння був ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі.

На підставі вище викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, наявність або відсутність відповідного акту огляду на стан алкогольного сп`яніння не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду.

Так, з аналізу Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння складається та видається в разі згоди водія на проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати такі документи в разі відмови водія від проходження огляду.

Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 . cкладу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.

Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника Кравцова Вадима Віталійовича - залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: