Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №175/19218/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2893/26 Справа № 175/19218/25 Суддя у 1-й інстанції - Краснокутська Н. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Садиленко Олексій Леонідович до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збиткі, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Садиленко Олексій Леонідович звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням втрат від інфляції та 3 % річних та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду мотивована тим, що позовну заяву до суду було подано адвокатом, який представляє інтереси на підставі ордеру № 1406212, однак в ордері відсутні повноваження представника саме на представництво інтересів у Дніпровському районному суді Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 просять ухвалу суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, повертаючи позовну заяву, районний суд виходив з наступного.

З доданого до позовної заяви ордеру представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 вбачається, що в ньому відсутні повноваження саме представника на представництво у Дніпровському районному суді Дніпропетровської області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 у справі № 9901/847/18, сформульовано висновок про те, що з огляду на підпункт 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року у справі № 36, ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом, при цьому в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позовну заяву до суду було подано адвокатом, який представляє інтереси на підставі ордеру № 1406212, однак в ордері відсутні повноваження представника саме на представництво інтересів у Дніпровському районному суді Дніпропетровської області, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про повернення заяви позивачеві.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Згідно з частинами першою - третьою статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пунктів 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 зі змінами та доповненнями (далі - Положення), ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер, зокрема, містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки зазначення в ордері у графі: «Назва органу, в якому надається правова допомога», що правова допомога надається «у судових органах всіх юрисдикцій, інстанцій, рівнів, територіальності та підсудності/підслідності», незалежно від спеціалізації, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Подібні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20, від 18 травня 2023 року у справі № 754/12387/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, від 13 травня 2024 року у справі № 335/1660/23, від 15 травня 2024 року у справі № 454/4280/20, разом із тим, судом першої інстанції враховані належним чином не були.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, де зазначено, що в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

У справі № 9901/847/18 встановлено, що в ордері на надання правової допомоги у графі: «Назва органу, в якому надається правова допомога» були взагалі відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі, яка переглядається, вказано про надання адвокатом правової допомоги «у судових органах України», що в цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Корнієнка В.І. права на підписання та подання апеляційної скарги від імені ОСОБА_4 .

На час подання позовної заяви чинним є Положення у новій редакції, згідно з яким під назвою органу, у якому надається правова допомога адвокатом, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів наприклад: судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо.

Під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи викладене, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена передчасно, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2025 року – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенков

В.С. Городнича