Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №226/1654/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/828/26 Справа № 226/1654/24 Суддя у 1-й інстанції - Клепка Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Гарманчук О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника Гарманчук О.Р. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 19 липня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Димитровського міського суду Донецької області від 19 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

18.11.2025 року захисник Гарманчук О.Р. звернулась до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 19 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та без його належного повідомлення, а копія постанови в строк, передбачений ст. 285 КУпАП, йому не була вручена.

Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи клопотання, заслухавши пояснення захисника, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Як убачається із матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та вимоги ст. 268 КУпАП, зокрема право скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також повідомлено про розгляд справи 19.07.2024 року у Мирноградському міському суді Донецької області.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У рішеннях від 28 жовтня 1998р. у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності під час розгляду провадження судом не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення щодо ОСОБА_1 постановлене 19.07.2024 року, копія постанови направлена ОСОБА_1 02.08.2024 року, а апеляційна скарга подана захисником 18.11.2025 року, тобто через один рік і чотири місяці з моменту постановлення оскаржуваного рішення.

При цьому, матеріали справи містять квитанції від 21.08.2024 року про сплату штрафу в розмірі 17000 грн., а також про сплату судового збору в сумі 605,60 грн. (а.с. 12-13).

Отже ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, сплатив стягнутий за постановою судді розмір штрафу, однак протягом тривалого часу не вчинив жодних дій для реалізації процесуального права на оскарження судового рішення у передбачений законом строк.

Враховуючи вищезазначене, приходжу до висновку про те, що відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції зумовлена саме його пасивною поведінкою, а не порушенням судом його прав.

Доводи захисника Гарманчук О.Р. не містять посилань на такі обставини, які б дійсно об`єктивно могли зашкодити Дубровному Ю.А. своєчасно подати апеляційну скаргу. Будь-яких інших посилань на поважність причин надто значного пропуску строку, що складає один рік і чотири місяці, на апеляційне оскарження, захисник у своїй апеляційній скарзі не навів, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З огляду на вищезазначене, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання захисника Гарманчук О.Р. про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника Гарманчук О.Р. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Гарманчук О.Р. на постанову судді Димитровського міського суду Донецької області від 19 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя