Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №635/2731/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2731/25

Провадження № 2/635/2846/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Базова О.В.

за участі секретаря судового засідання Макаренко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, які утримуються з нього на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 29.01.2020 справа № 646/6979/20 про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку,

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2016 року між ним ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, який за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 січня 2021 року було розірвано. Під час цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає разом із відповідачкою. 29.01.2020 року Харківським районним судом Харківської області видано судовий наказ №635/6979/20 про стягнення з нього на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2020 року і до повноліття дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданого 11.09.2024 року Богодухівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З матір?ю дитини ОСОБА_5 з 14.02.2024 року він перебуває у шлюбі, який зареєстровано Богодухівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 21.03.2025 року за заявою дружини видано судовий наказ N?635/2062/25 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 заробітку доходу платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначив, що на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , вважає, що для забезпечення потреб дитини є достатнім для гармонійного розвитку дитини 1/6 частки від усіх його доходів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги перебування на його утриманні двох дітей, вважає за необхідне звернутися за зменшенням розміру аліментів, які стягуються за судовим наказом на утримання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 11.04.2025 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі "Судова влада України", про причини неявки не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05.01.2021 року було розірвано.

Разом з тим у сторін під час шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.06.2016, актовий запис №37, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії судового наказу від 29.01.2020 справа №635/6979/20 стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.10.2020 і до повноліття дитини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 14.02.2024 виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 13, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклав шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.09.2024, батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Позивачем надано довідку про утримання аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_1 від 05.03.2025 № 349, з якої вбачається, сума доходів позивача з вересня 2024 року по лютий 2025 значно збільшилася.

Відповідно до копії листа Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 22508 від 18.03.2025, ОСОБА_1 станом на 01.03.2025 не має заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого провадження №65226139 з примусового виконання судового наказу №635/6979/20 від 08.02.2021.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосована при наявності відповідних обставин для цього.

При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення нею повноліття, позивач посилався на те, що у нього є ще одна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якою є ОСОБА_5 з якою позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі. 21.03.2025 за заявою дружини ОСОБА_5 - видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Крім того, Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Твердження позивача про те, що він має на утриманні іншу малолітню дитину від іншого шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а наявність іншої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Позивачем, як УБД, судовий збір не сплачувався, відомості про судові витрати у справі відсутні, тому підстави для проведення судом розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.180, 181, 182, 183, 191, 192 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.В. Базов